2014-й хочеться розпочати з хорошого. Хороших думок, хороших справ, хороших ідей, хороших мрій. Так має бути. Без надії і віри у майбутнє не можна. Інакше життя стане прісним і непотрібним. Не буде до чого прагнути. А прагнути треба! Як би я не любила Омара Хайяма, проте варто визнати: його філософія, котра доводить, що все швидкоплинне, правильна, але сумна. …Гортаю сторінки книги. «Що життя? Базар… Там друга не шукай. Що життя? Удар… І ліків не шукай. Сам не міняйся. Людям посміхайся. Але в людей усмішок – не шукай». А як було би добре, якби кожна посмішка, подарована тобі, була щирою, люди думали не лише про себе, а й інших. Тоді, напевно, і життя було б іншим. ... Читати далі »
Фотоконкурс на природничу тематику, започаткований у «Лісовому віснику», дає можливість розкривати таланти наших читачів не лише у ракурсі фотомистецтва. Окрім відкриття цікавих глибоких світлин, маємо нагоду знайомитися з харизматичними особистостями, чиї набутки та світогляд можуть бути прикладом до пізнання нового.
Відтак за підсумками нашого фотоконкурсу 2013-го року першість виборов кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології та соціальної роботи (Інститут соціальних наук) Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки Олександр Дурманенко. Коли він завітав у редакцію, щоб забрати приз, ми не втратили нагоди поспілкуватися з переможцем.
Як зізнається Олександр, він має загальни
... Читати далі »
Житомир: 2013-го на Житомирщині збудували 90 км лісових доріг. Для прикладу: у 2007-2010 рр. прокладали по 5-25 км нових шляхів, торік – 75,8 км. Зі збудованих в області за останні 7 років 276,3 км лісових доріг лише 37,4 км прокладено бюджетним коштом. У 2012-2013 рр. дорожнє будівництво проводили виключно за зароблені держлісгоспами гроші, хоча нові шляхи – загального користування і відкриті для всіх. Закарпаття: Нещодавно на базі Лужанського лісництва ДП «Великобичківське ЛМГ» в урочищі Ділок відбувся практичний семінар. Знайомилися із арборетумом та лісовим розсадником після реконструкції, а
... Читати далі »
У післясвяткові дні завжди підбиваємо підсумки зробленого, аналізуємо, задумуємося, чи все встигли з того, що планували. Ставимо перед собою запитання: чи не даремно прожитий цей рік? Про це та не тільки розмовляємо із начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Богданом Колісником.
– Богдане Івановичу, майже всі одноголосно стверджують, що 2013-й був досить важким. Яким для лісівників Волині видався рік, що вже став історією?
– Час пролетів непомітно. Поряд із успіхами були й певні упущення. Але загалом лісівники Волині рік завершили успішно. Перш за все варто сказати, що протягом багатьох десятиліть лісівники працюють над тим, аби лісистість краю зрост
... Читати далі »
Наскільки наука і практичний бік лісової галузі співпрацюють в Україні? Як студентові вдається реалізовувати знання, набуті у стінах ВНЗ, і чи готові роботодавці приймати «новоспечених» кадрів у сфері лісового господарства?
Ці та інші важливі аспекти галузі мали нагоду обговорювати на ІІ Всеукраїнській науково-технічній конференції «Актуальні проблеми конструювання, експлуатації та ремонту обладнання лісового комплексу». Захід організовувала та проводила кафедра обладнання лісового комплексу та теорії механізмів машин Луцького національного технічного університету у стінах цього ВНЗ (Волинь).
Серед запрошених гостей – науковці зі
... Читати далі »
В Новоайдарском лесничестве как всегда дел невпроворот. Лес не дает расслабиться ни на минуту, поэтому на рабочих местах люди старательно выполняют свои обязанности: одни занимаются подготовкой семян к зимнему хранению, другие работают на пилораме, третьи сортируют лесоматериал.
Помощник лесничего Новоайдарского лесничества Новоайдарского государственного лесоохотничьего хозяйства Владимир Ганшин рассказывает, что с недавних пор в лесничестве весьма интенсивно идет сбор семян, необходимых для дальнейшего выращивания посадочного материала. Семена нужны для дальнейшего высева и посадки лесонасаждений. У работников леса стало традицией ежегодно увеличивать количество лесных насаждений. Понятно, что без хорошего посадочного материала такая задача просто невыполнима, поэтому осенью все силы и были бр
... Читати далі »
Сніг покрив усе довкруг. Біло-біло. Ми йшли удвох легковтоптаною стежиною – я і мій Акорд – друг-песик, гладкошерстний фокстер’єрчик. Стежина вузька, і ми поряд не могли. Через те він – попереду, я – за ним. Далі стежина дотикалася до твердов’їждженої дороги, а та вже – до недалекого лісу, що лише один чорнів на загальному білому фоні. Там, у тому лісі – лисяче «селище». Нори й нори. «Ото ми сьогодні й пополошимо. Правда, Акордчику? Ти умієш те з ними, зі своїми ворогами… До речі, Акорде, чого вони, ті лиси, твої вороги? Вони ж для тебе, по суті, рідня. Твої однородці! То чому ти до них у такій позиції? А забувати своїх родичів та ще й ворогом до них… то воно якось… знаєш, розумієш… От я то дійсно для них ворог. А ти? Ну, правда, ти зі мною – з давен-давна! З самого початку існування. Не зі мною, річ
... Читати далі »
Не так давно на території Любомльського району поряд із держпідприємством «Любомльське лісове господарство», що має багаторічну історію, почав діяти ще один новостворений лісгосп. (Саме тоді відбулося реформування лісової галузі, перехід колгоспних лісів у державні.) А оскільки велика його територія простягається вздовж річки Буг, підприємство отримало назву Прибузьке.
Усього два з половиною роки минуло, а молодий лісгосп уже успішно розвивається, виконує поставлені завдання, плекає та охороняє ліс, забезпечує чималу кількість працівників роботою. Очолив державне підприємство «Прибузьке лісове господарство» місцевий молодий директор – Григорій Ющук, котрий із юності працює в лісі. Він постійно навчався, прислух
... Читати далі »
Майстерне ведення господарства, висока освіта, культура, внутрішня гідність, релігійність поглядів, благородство, скромність, повага до простих людей – риси, характерні для багатьох осіб шляхетного походження.
На Волині тривалий час мешкали знатні литвини Радзивілли, девіз яких – Бог нам радить. Пожертви на будівництво та утримання храмів, допомога бідним, ікони, скульптури святих, які були невід’ємною складовою частиною їхнього життя, є свідченням релігійності цієї заможної родини. Радзивілли володіли замком в Олиці. Він був культурним центром, де зберігалася численна колекція книг, живопису, вишуканих меблів, порцеляни, амуніції, рукописів. ... Читати далі »
Сибір із давніх часів притягував до себе торговельників та промисловців. Повернувшись із Сибіру зі «здобиччю», розповідали про його казкові багатства, збуджуючи інтерес до освоєння Росією нових земель на Сході.
У країнах Заходу великим попитом користувалися хутра, невичерпними запасами яких володів Сибір, тож він став іще більше притягувати до себе люд, який ішов услід за козацькими загонами на нові території, що давали змогу швидко збагачуватися. Підшукати у Східному Сибіру місце для нового острога відправили дворянина Андрія Дубенського. Через деякий час прийшло повідомлення, що «присмотрели, де Андрей Дубенский со служивыми людьми в новой качинской землице на реке Енисей на Яру место угоже, высоко и красиво, и лес близко всякий ес
... Читати далі »
Є люди, котрі мешкають далеко від великих міст і йдуть у високі гори. Вони сприймають гори як своїх сусідів, а дерева – як друзів... Вони працюють лісівниками. Таким є працівник лісу Чжу Циньбао з губернії Ци північної провінції Тяньцзин, що в Китаї. Спробуємо стати свідками одного його робочого дня.
Губернія Ци – то великі гірські території, вкриті вторинними лісами, що відіграють важливу роль у захисті міст-гігантів Пекін та Тянцзин від північних піщаних вітрів. Гора Баксян, розташована посеред гір, налічує 53,6 км2. А 95% її території – це широколистяні ліси, які рідко бувають на півночі Китаю. Вони відіграють важливу екологічну роль у збереженні ґрунтів, формуванні джерел, регулюванні клімату. Гора має статус державного природного заповідника. ... Читати далі »
Коляда, Різдво не лише започаткували тріаду Різдвяних свят – вони були ніби світанком, передчуттям творення нового дня – Дня Світла, Любові і Радості. Усі чекали якогось таїнства. Дарма, що кожен виконував ту чи іншу роботу: душа цього дня жила за своїми законами, з надією, сподіваннями та вірою, що відтепер життя має змінитися на краще. Як саме, ніхто не знав, але кожен був переконаний: щось таки зміниться…
Очікування свята не менш радісне, аніж саме свято. Різдво, Новий рік, Водохреще належать до празників, яких душа кожного християнина чекає з трепетом у серці. Наші предки в ці дні, як ніколи, відчували себе часткою Всесвіту. Сонце, Місяць і Зоря, що засяяла над Віфлеємом, були присутні в кожній хаті і в усякій живій душі. Усе мовби оживало: сили природи, рослини, набували людських рис тварини. А над усім тим
... Читати далі »
У кожного – свої асоціації із поняттям «домашній улюбленець». Тендітні пухнасті кішки, різних порід собаки, хом’ячки, папуги, декоративні кролики… А як щодо екзотики? Приміром, уявіть, що у вашій кімнаті розмістилися кілька десятків тераріумів із… павуками-птахоїдами. Для 16-річного вихованця Луцького НВК ЗОШ-інтернат І-ІІІ ст. – правознавчого ліцею з посиленою фізичною підготовкою Богдана Гаюка така картина – зовсім не уявлення, а приємна реальність.
В гості у редакцію хлопець завітав із другом своїм меншим – рудувато-чорною брахіпельмою сміті. Поки ми розмовляли, павук, трохи полазивши на столі, принишк, ніби прислухаючись до діалогу. Незважаючи на його спокійний характер, мені чомусь було страшнувато брати до рук цього харизматичного улюбленця. Обмежилася вітальним прогладжуванням…
... Читати далі »
Водойма Ассаль – це кратерне озеро, розташоване у центральній частині Джибуті (східно-африканська держава), близько 120 км на захід від її однойменної столиці. Озеро розташоване на 155 м нижче рівня моря. Воно є найнижчою точкою в Африці і другою найнижчою точкою на Землі після Мертвого моря. Має площу 54 кв. км і найбільшу глибину – 40 м. Озеро Ассаль живлять підземні джерела, через які до нього надходить вода з Індійського океану. Саме ця водойма вважається найбільш солоною на планеті (недаремно й назва перекладається як «солоне озеро»). Так, рівень його солоності сягає близько 35%, а на глибині 20 м – майже 40%, у той час як цей показник у Мертвому морі рівний позначці майже 34%. Озеро оточене цілим шаром солі, яку тут видобувають та т
... Читати далі »
Хаяо Міядзакі – художник, режисер сімейних фільмів, один із найвідоміших режисерів в історії анімації. Його захоплення авіацією і літальними апаратами, турбота про екологію і близькість до природи, гуманізм, передчуття майбутніх катастроф через ядерні війни, любов до тварин і велика повага до історії і міфології Японії, – все це знайшло відображення в авторських мультфільмах.
Потужною екологічною стрічкою став фільм Міядзакі «Навсікая з Долини Вітрів» (1984 року). Зображення майбутнього людства, яке століттями експлуатувало природу, та, зрештою, стало жертвою своєї гордині. Землю спіткала жахлива екологічна катастрофа. Успішні в минулому промислові цивілізації перетворилися у порох, а поверхню планети покрило гігантське море Лісу,
... Читати далі »
Шукати рибу або чекати її приходу – два принципово різних підходи, відмінних між собою не тільки діями рибалки, а й кінцевими результатами. В середовищі рибалок є ті, для кого сенс риболовлі – у постійному пошуку нових місць, нових прийомів і способів лову, пошуку нових для себе снастей, нових друзів, вражень, тобто – у перетворенні риболовлі на постійне спілкування та експерименти. Таких рибалок небагато.
Значно частіше зустрічаються любителі активного лову. Багато з них відмовляються повністю або частково від лову з природною приманкою на гачку, переходячи на безнасадочну ловлю. Причому роблять це не заради уловів або великої риби, а тому, що їм подобається підбирати снасть, шукати рибу, а не сидіти на місці. Кожна така риболовля стає невеликим експериментом і самоствердженням. ... Читати далі »
Російські назви: лещина обыкновенная, лещина, орешник.
Належить до родини березових. Рід ліщина налічує 15-20 видів на нашій планеті. У дендрофлорі України є один вид – ліщина звичайна. Ліщина – великий кущ до 5, іноді 10 м заввишки, багатопагінний. Листки темно-зелені, округло-серцеподібної форми, до 12 см у діаметрі. Цвіте напровесні. Чоловічі сережки вже сформован
... Читати далі »
У радянські часи раціоналізаторській та винахідницькій роботі приділяли велику увагу. Друкувалися журнали «Наука и жизнь», «Изобретатель и рационализатор», «Техника молодежи»… На всіх великих підприємствах були штатні інженери із винахідницької та раціоналізаторської роботи. Жодну раціоналізацію не лишали без уваги. В Україні цю роботу закинули, а згодом поступово стали відроджувати. На адресу редакції прийшла раціоналізаторська пропозиція Василя Дубровного, тож ми вирішили надрукувати у журналі «Лісовий вісник» і започаткувати нову сторінку раціоналізатора та винахідника.
Не важливо те, що пан Василь вносить пропозицію щодо вдосконалення пил радянського виробництва, які дос
... Читати далі »
Початок січня видався досить теплим. І не здається, що надворі зима. Навіть дерева та кущі заплуталися і випустили бруньки, листочки, котики.
Але метеорологи попереджають: січень – місяць контрастів. Та й у народі кажуть: «Січень снігом січе, а мороз вогнем пече». Початок року дивує нас яскравими сонячними днями, насиченим блакитним небом та коли сильнішими, коли меншими, але все ж морозами. Саме на січень, який пересікає зиму, припадають водохрещенські морози, що стали символом зимової холоднечі.
Найстійкішими органами, які формує рослина для перенесення морозу, є бруньки. Всі зимуючі бруньки з осені перебувають у стані спокою. Від холоду вони захищені товстими, водонепроникними лусками, восковим нальотом, кількість вологи в них зменшується. У бруньках нагромаджується багато інгібіторів – спеціальних консервуючих речовин, які гальмують проростання, частина крохмалю перетворюється на цукор. З настанням морозів стан глибокого внутрішнього спокою зникає – і бруньки можуть проростати, якщо їх перенести у сприятливі умови.
У підводному царстві взимку тихо. Риба ховається в найглибших місцях, де вода тепліша. Великі соми влаштувалися у найглибшій ямці. А дрібненькі риби полягали шарами на них. Вода холодна, риб майже не видно. Крига, що вкриває товстим шаром поверхню ставків і річок, заважає припливу й розчиненню вільного кисню у воді, внаслідок чого трапляється замор риби. Рятуючи риб від замору, у льоду прорубують ополонки, вставляють у них снопи з очерету, соломи, щоб сприяти поповненню кисню.
Риби чекають, поки пригріє сонечко. Під льодом починає нереститися річковий минь.
Аби вижити взимку, пташки нерідко переселяються поближче до людей. Але пугач, приміром, дуже рідко наближається до людських осель. Цей красень із родини сов живиться дрібними й великими птахами. Навіть тетеруки іноді стають його здобиччю. Може впіймати і зайця. Цікавим фактом є те, що ці птахи – злодійкуваті. Вони часто викрадають ворон, котрі ночують гуртом на деревах. Великі очі, безшумний політ, гострі кігті – основна зброя цих небезпечних красенів. Гніздяться птахи у високо доступних місцях лісу. На території України трапляється в усіх регіонах. Пугач занесений до Червоної книги України. Як інший зимуючий наш птах – орел-беркут, всюди взятий під охорону (Aquila chrysactos).
Коли чуємо словосполучення «пташине молоко», одразу спадає на думку назва цукерок. З давніх-давен це поняття стало символом чогось особливого, незвичайного або ж навіть неможливого. Однак пташине молоко існує!
Загалом воно не схоже на молоко тварин, але також багате жирами, білками, вітамінами і мікроелементами. Ним відгодовують своїх пташенят голуби. Саме відгодовують, а не відпоюють, тому що пташине молоко не рідкої консистенції, а більше схоже на білу сирну масу. Виробляється це «дитяче харчування» в зобі голубів-батьків перед появою на світ пташенят. Вилупившись із яєць, дітвора два тижні отримує цю корисну кашку, завдяки якій швидко підростає і набирається сил. ... Читати далі »
Винахідливі звірі пристосувалися до найхолоднішої пори – кожен по-своєму. Усю зиму в затишних місцях сплять бурі ведмеді, борсуки, їжаки, кажани. Вночі виходять на полювання вовки. У полі, на лісових галявинках нишпорять у пошуках корму лисиці. У лісі бродять олені, лосі, об’їдаючи тоненькі гілочки дерев та кущів. Коли більшає день, веселіше починають поводити себе птахи – попискують синиці, голосніше співають вівсянки. В ялинках у шишкарів виводяться пташенята.
З ким не трапляється в житті пригод! А в мене була, може, й не пригода, а незабутня зустріч.
Одного разу я гуляв вулицею. Раптом біля мене спинився автомобіль. Він був розмальований так, що не можна було не звернути на нього уваги. Зверху великими буквами виділявся напис – «Солодощі». Зацікавило ще більше. Поки я роздивлявся, почув біля себе якийсь шурхіт. Глянув униз. Що це? На траві біля дороги лежала маленька пташка. Вона не могла літати. Придивився ближче – на ніжці виднілася ранка. Напевно, прибула сюди на цій машині – подумалося. Я взяв пташечку в руки і пішов додому. Дорогою роздивлявся її. Незнайомка була схожа на веселку: жовтий, коричневий, блакитний, білий, зелений кольори заховалися в м’якому пір’ячку.
... Читати далі »
Ще не встигли прийти свята, як скоро вони відійшли. У відомій колядці співається: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення.
Опівночі перед Водохрещем вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... Ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою відбувається – невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрещем вода – цілюща. Диво. Чи не так?
2014-й хочеться розпочати з хорошого. Хороших думок, хороших справ, хороших ідей, хороших мрій. Так має бути. Без надії і віри у майбутнє не можна. Інакше життя стане прісним і непотрібним. Не буде до чого прагнути. А прагнути треба! 
– Богдане Івановичу, майже всі одноголосно стверджують, що 2013-й був досить важким. Яким для лісівників Волині видався рік, що вже став історією?
Сніг покрив усе довкруг. Біло-біло. Ми йшли удвох легковтоптаною стежиною – я і мій Акорд – друг-песик, гладкошерстний фокстер’єрчик. Стежина вузька, і ми поряд не могли. Через те він – попереду, я – за ним. Далі стежина дотикалася до твердов’їждженої дороги, а та вже – до недалекого лісу, що лише один чорнів на загальному білому фоні. Там, у тому лісі – лисяче «селище». Нори й нори.
Губернія Ци – то великі гірські території, вкриті вторинними лісами, що відіграють важливу роль у захисті міст-гігантів Пекін та Тянцзин від північних піщаних вітрів. Гора Баксян, розташована посеред гір, налічує 53,6 км2. А 95% її території – це широколистяні ліси, які рідко бувають на півночі Китаю. Вони відіграють важливу екологічну роль у збереженні ґрунтів, формуванні джерел, регулюванні клімату. Гора має статус державного природного заповідника.
Очікування свята не менш радісне, аніж саме свято. Різдво, Новий рік, Водохреще належать до празників, яких душа кожного християнина чекає з трепетом у серці. Наші предки в ці дні, як ніколи, відчували себе часткою Всесвіту. Сонце, Місяць і Зоря, що засяяла над Віфлеємом, були присутні в кожній хаті і в усякій живій душі. Усе мовби оживало: сили природи, рослини, набували людських рис тварини. А над усім тим
В гості у редакцію хлопець завітав із другом своїм меншим – рудувато-чорною брахіпельмою сміті. Поки ми розмовляли, павук, трохи полазивши на столі, принишк, ніби прислухаючись до діалогу. Незважаючи на його спокійний характер, мені чомусь було страшнувато брати до рук цього харизматичного улюбленця. Обмежилася вітальним прогладжуванням…
Водойма Ассаль – це кратерне озеро, розташоване у центральній частині Джибуті (східно-африканська держава), близько 120 км на захід від її однойменної столиці. Озеро розташоване на 155 м нижче рівня моря. Воно є найнижчою точкою в Африці і другою найнижчою точкою на Землі після Мертвого моря. Має площу 54 кв. км і найбільшу глибину – 40 м.
Значно частіше зустрічаються любителі активного лову. Багато з них відмовляються повністю або частково від лову з природною приманкою на гачку, переходячи на безнасадочну ловлю. Причому роблять це не заради уловів або великої риби, а тому, що їм подобається підбирати снасть, шукати рибу, а не сидіти на місці. Кожна така риболовля стає невеликим експериментом і самоствердженням.
Початок січня видався досить теплим. І не здається, що надворі зима. Навіть дерева та кущі заплуталися і випустили бруньки, листочки, котики. 
Найстійкішими органами, які формує рослина для перенесення морозу, є бруньки. Всі зимуючі бруньки з осені перебувають у стані спокою. Від холоду вони захищені товстими, водонепроникними лусками, восковим нальотом, кількість вологи в них зменшується. У бруньках нагромаджується багато інгібіторів – спеціальних консервуючих речовин, які гальмують проростання, частина крохмалю перетворюється на цукор. З настанням морозів стан глибокого внутрішнього спокою зникає – і бруньки можуть проростати, якщо їх перенести у сприятливі умови.
У підводному царстві взимку тихо. Риба ховається в найглибших місцях, де вода тепліша. Великі соми влаштувалися у найглибшій ямці. А дрібненькі риби полягали шарами на них. Вода холодна, риб майже не видно. Крига, що вкриває товстим шаром поверхню ставків і річок, заважає припливу й розчиненню вільного кисню у воді, внаслідок чого трапляється замор риби. Рятуючи риб від замору, у льоду прорубують ополонки, вставляють у них снопи з очерету, соломи, щоб сприяти поповненню кисню. 
Ще не встигли прийти свята, як скоро вони відійшли. У відомій колядці співається: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. 
