Є люди, котрі мешкають далеко від великих міст і йдуть у високі гори. Вони сприймають гори як своїх сусідів, а дерева – як друзів... Вони працюють лісівниками. Таким є працівник лісу Чжу Циньбао з губернії Ци північної провінції Тяньцзин, що в Китаї. Спробуємо стати свідками одного його робочого дня.

Губернія Ци – то великі гірські території, вкриті вторинними лісами, що відіграють важливу роль у захисті міст-гігантів Пекін та Тянцзин від північних піщаних вітрів. Гора Баксян, розташована посеред гір, налічує 53,6 км2. А 95% її території – це широколистяні ліси, які рідко бувають на півночі Китаю. Вони відіграють важливу екологічну роль у збереженні ґрунтів, формуванні джерел, регулюванні клімату. Гора має статус державного природного заповідника.
Зранку о 7.10 після сніданку Чжу Циньбао зібрав усе необхідне і вирушив на вершину гори Баксян, де його чергування триватиме тиждень. У заплічнику – з десяток великих лавашів, три баклажани, п’ять огірків, невелика диня та кілька помідорів. То – харч на тиждень. А якщо не вистачить, він має «козир» – пакет солених овочів.
Чжу Циньбао почав працювати лісівником у 19. Вже 24 роки його головне завдання – охороняти далеку гору та її ліси, особливо від пожеж. Більшу частину року він проводить на дільниці. Навіть за приблизним підрахунком дистанція, яку він пройшов, працюючи лісівником, становила би 100 підйомів на Еверест.
– Щоб піднятися на гору, я повинен здолати 2 500 «сходинок». Це як 150-поверховий будинок, – посміхається пан Чжу. – Ще 40 кг за плечима, а інколи й декілька десятків кілограмів обладнання додається.
Густими лісами, повз круті скелі лежить шлях до хатини лісівника. Під час чергувань Чжу зранку до вечора обходить території, долаючи десятки кілометрів бездоріжжям, між горами є лише стежини, протоптані лісівниками протягом десятиліть.
О 12.30 Чжу досягає оглядової станції на вершині гори. Нехитре кухонне приладдя та ватяна ковдра – усе, що він має, аби жити на горі. У книзі для реєстрації про геологічні інциденти, запобігання пожеж та охорону лісу занотована вся його щоденна робота. Відпивши води, Чжу почав готувати скромний обід.
– У горах вода цінніша від олії, – каже лісівник. – Однієї пляшки олії мені вистачає на півроку, а 25 літрів води – лише на тиждень.
Вже через півгодини Чжу Циньбао прямує до тестера пожеж, що розміщений на одному зі схилів гори, проконтролювати обладнання. Здається, це поряд, але круті схили уповільнюють ходу. Головне завдання лісівників, особливо сухої зими, – відстежувати та запобігати займанням. За 24 роки Чжу Циньбао ніколи не проґавив, не приховав або не прореагував на жодне займання, про що й занотовано більше як у 40 реєстраційних книгах.
Улітку багато туристів відвідує гори. Після них залишається чимало сміття. Щоденно Чжу Циньбао знаходить час, щоб позбирати різний непотріб. Але найнебезпечніше, що відпочивальники палять, розводять багаття. Найменша пожежа може завдати серйозної шкоди лісові.
У горах Баксян працює 30 лісівників, таких, як Чжу Циньбао. З року в рік вони охороняють природні багатства, збільшують лісові насадження, запобігаючи тим самим піщаним буревіям, все більше пізнають і допомагають тваринному та рослинному світу природи.
– Я лише звичайний лісівник. Я народився і виріс у горах, які буду берегти й охороняти до кінця своїх днів. І колись мене поховають на одній із вершин, – каже Чжу Циньбао.

Сторінками журналу «El Popola Ĉinio»,
переклад із міжнародної мови есперанто
Миколи ВОЛОШИНА

Територія Китаю – близько 9,6 млн км2. За характером рельєфу це переважно гірська країна. Понад 80% території знаходиться на висоті понад 500 м над рівнем моря. Тому широтна зональність лісової рослинності ускладнена впливом гір і накладенням на широтні зони висотних поясів.
Із 25 тис. видів рослин, виявлених у східній частині країни, понад 5 тис. – древнокущові породи, серед яких більше 2 тис. видів – дерева. Понад 50 видів реліктових, у тому числі – мезозойські релікти гінкго і метасеквойя, 2 види куннінгамія (найдавніший саговник) і такі цінні породи, як тунг (3 види), камфорний лавр, лакове дерево, олійна камелія, сандалове дерево та ін.
У китайській дендрофлорі багато представників давніх хвойних, широколистяних і вічнозелених рослин. Тут трапляються 20 видів ялин, 12 – сосни, 9 – ялиці, 7 – модрини, 5 видів тсуги, понад 120 – кленів та дубів, 9 – грабів, більше 600 видів рододендронів (від дерев першої величини до чагарників).
На території Китаю є три лісорослинні зони – помірна (з двома підзонами – помірно холодною і помірно теплою), субтропічна та тропічна, а також чимало лісорослинних районів.