Жила-поживала у садочку блакитна синичка – Цінька. Щоранку вона сідала на улюблену яблуневу гілочку і починала чепуритися. Бачили б ви, як маленька ретельно чистила дзьобиком свій різнокольоровий костюмчик! Зверху він – зелений. «Шапочка», хвіст і крила – блакитні. Низ – жовтий. «Щоки» і лоб – білі. Горло, облямівка щік і смужки на череві – чорні. Жодної пір’їнки не пропускала.
А ще наша героїня мала добре серце і веселу вдачу, тому у неї було багато друзів.
Одного разу залетіла до садочка «модниця» Сорока. Побачила синичку-чепурницю і позаздрила її молодості та красі. Тому вирішила з неї поглузувати.
– Привіт, мала! Усе чепуришся? Мабуть, ти більше ні до чого не здатна! – зареготала в ... Читати далі »

Ми всі – діти природи, її часточка. Вона, велика і могутня, дарує нам життєві радощі, годує й зодягає, вчить і радить, застерігає й попереджає, винагороджує за хазяйновитість і суворо карає за байдужість і бездушність.

Частина нашої природи – ліс. Він – вічне джерело натхнення. Скільки прекрасних полотен живопису, музичних шедеврів, поетичних рядків створено від спілкування з ним, скільки пісень складено!
Наші предки добре знали таємниці лісу, називаючи його годувальником. Вони добре розуміли, що до нього треба ставитися так, як до батька: шанобливо, тактовно, з повагою і любов’ю, турботливо, по-доброму. Вони ще й добре усвідомлювали, що ліс – джерело нашого матеріального добробуту, якщо мудро використовувати його багатства.
Сьогодні ... Читати далі »