Жила-поживала у садочку блакитна синичка – Цінька. Щоранку вона сідала на улюблену яблуневу гілочку і починала чепуритися. Бачили б ви, як маленька ретельно чистила дзьобиком свій різнокольоровий костюмчик! Зверху він – зелений. «Шапочка», хвіст і крила – блакитні. Низ – жовтий. «Щоки» і лоб – білі. Горло, облямівка щік і смужки на череві – чорні. Жодної пір’їнки не пропускала.
А ще наша героїня мала добре серце і веселу вдачу, тому у неї було багато друзів.
Одного разу залетіла до садочка «модниця» Сорока. Побачила синичку-чепурницю і позаздрила її молодості та красі. Тому вирішила з неї поглузувати.
– Привіт, мала! Усе чепуришся? Мабуть, ти більше ні до чого не здатна! – зареготала вона і полетіла собі далі.
Ці образливі слова зачепили красуню. «Невже Сорока сказала правду: від мене немає зовсім ніякої користі?..» – замислилася перната.
Раптом почула голосний плач. Синичка миттю злетіла на високе дерево, щоб оглянути місцевість. Те, що вона побачила, викликало обурення до глибини душі! У сусідському саду господарювали «гусениці-велетні» (4 см!). Вони з неймовірною швидкістю поїдали листочки яблунь, які вже не змогли цього терпіти і почали голосно плакати.
Не роздумуючи ні хвилини, синичка поринула до сусідів і опинилася поряд із тремтячими від страху деревами.
– Геть звідси! – рішуче закричала вона до нападників.
– Ой, налякала! – почали кепкувати гусениці.
– Що ти нам зробиш? Ти така безпорадна, як і ці дерева!
– Помиляєтеся! Може, поодинці ми і безпорадні проти такої кількості ворогів, а разом із друзями ми – сила, що здатна перемогти вас! Синичка голосно зацвірінькала:
– Друзі, на допомогу!
Враз у небі з’явилися синички. Вони тільки зраділи такому «бенкетному столику». Адже синички дуже люблять комах, а особливо шкідників садів – гусениць. За день одна синичка споживає 130 довгих гусениць, а за рік знищує кілька десятків кілограмів комах. На добу синичка їсть 5-6 разів і з’їдає стільки комах, скільки важить сама.
Тож синички швидко впоралися зі шкідниками.
Цінька подякувала друзям за підтримку… А за цим усім спостерігала Сорока-модниця, яка дуже здивувалася побаченому. Адже вона багато чого дізналася про нашу чепурну Ціньку. І, звичайно, після цього ніколи не насміхалася над синичкою.
А на душі у синички було спокійно і радісно: тепер вона точно знала, що спроможна не тільки чепуритися.

Петро ДЕНИСЮК, 6 клас
(м. Камінь-Каширський)