Пам’ятаєте, березневий випуск «ЛВ» був чорним. Ми говорили про Небесну Сотню. Називали імена, разом аналізували події, плакали і шукали винних. Але тоді ми вірили у те, що ці смерті стануть останніми і відкриють шлях для змін на краще.
З того часу минуло багато місяців, а Україна оплакує своїх синів щодня. Щодня приїздять нові й нові «вантажі 200».
На День Незалежності зустріла свого товариша, який повернувся з АТО. Він вижив під Волновахою, 5 разів прооперований. Поговорили, помовчали. Я поглянула на двох його маленьких донечок, з якими він вийшов гуляти, і щось так стиснулося всередині, стало важко дихати. Вони ще зовсім маленькі і не розуміють: це – велике чудо, що їхній тато повернувся з того місива. Нехай кульгає і болять рани, але – живий! «Знаєш, сьогодні з руки дістав іще один осколок. Вони так потрохи вилазитимуть…» – скупо всміхнувся чоловік
... Читати далі »
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 №584 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів» за погодження Міністерства аграрної політики та продовольства відбувається передача цілісних майнових комплексів агролісгоспів до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. При цьому власність на ліси не змінюється, змінюється лише орган управління.
Лісовим кодексом України та іншими правоустановчими документами визначено, що органом, який забезпечує реалізацію державної політики в сфері лісового господарства, є Держлісагентство України.
До речі, завдяки цьому врегульовано питання ефективного ведення лісового господарства та плати за спеціальне використання лісових ресурсів, що визначається податковим законодав
... Читати далі »
1 вересня у Сторожинецькому лісовому коледжі Чернівецької області навчальний рік розпочався для ще одного покоління майбутніх лісівників. Цей навчальний заклад дав лісовій галузі чимало хороших спеціалістів та став твердою основою для здобуття ними вищої освіти у кращих вузах країни. Його випускники працюють в обласних управліннях лісового та мисливського господарства, очолюють лісгоспи, обіймають керівні посади на лісогосподарських підприємствах.
Цьогоріч за лави коледжу сіли близько півтисячі студентів, які здобувають знання як на денній, так і на заочній формі навчання.
З нагоди Дня знань та за високі трудові досягнення представник Держлісагентства України вручив директорові Сторожинецького лісового коледжу Богданові Савчуку нагрудний знак «Заслужений лісівник України».
Волинь. Голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик, підсумовуючи зроблене протягом місяця і звітуючи перед журналістами, зауважив, що пріоритетними за цей період у його роботі були питання координації дій, пов’язаних із волинськими військовими, задіяними у зоні АТО; аналіз ситуації в області з точки зору економіки, регіональних програм, підготовка до формування бюджету 2015 р.; підготовка до зими. Говорячи про енергозберігаючі технології, їх втілення та перехід на альтернативні види палива, голова облдержадміністрації зауважив, що багато установ уже давно шукають заміну газові. Та й населення все більше розуміє, що треба для опалення осель використовувати природні ресурси області.
На запитання, чи діють на Волині програми безоплатного забезпечення дровами малозабезпечених сімей, учасників АТО та їхніх родин, Володимир Петрович відповів: в області над цим питанням працюють, проте, на жаль, сьогодні на міс
... Читати далі »
Сьогодні наша країна переживає тяжкі часи. Вже півроку на Сході України тривають бойові дії, масштаби яких трагічно вражають. Війна принесла розруху не тільки в міста й села Донеччини, а й у ліси цих регіонів. Постійні обстріли лісових угідь призводять до масштабних пожеж, лісівники не мають змоги запобігати розповсюдженню полум’я, бо дуже багато лісових доріг заміновані. Та й загроза бути вбитими найманцями – чимала. Можливість покращити ситуацію у лісах Донеччини з’явилася лише з появою «зелених коридорів», які утворила українська армія після звільнення частини Донецької області. Та небезпека існує постійно. У вигляді так званого «відлуння». Є велика загроза натрапити на міни та снаряди, котрі не розірвалися, або зустріти окремі загони бойовиків.
…Їх щодня стає більше. Тих, хто поклав життя за Україну. Про кожного можна розповідати безмежно багато, бо вони гідні того, аби про них пам’ятали. За своє, на жаль, коротке життя вони зробили значно більше для держави, ніж дехто, жевріючи із лозунгом «моя хата скраю» та просиджуючи у високих кабінетах.
Сьогодні говоритимемо про зовсім юного хлопця, котрого, як би боляче не було це визнавати, вже немає серед нас.
Андрієві Снітку – лише 18. Було… З дитинства він зазнав сирітської долі.
Другою мамою для хлопчика стала маневичанка Раїса Халик – добра і чуйна жінка, яка поряд із рідними та дітьми свого другого чоловіка опікувалася, як справжнім сином,
... Читати далі »
Допомагати військовослужбовцям, які пройшли через жахіття Антитерористичної операції на Сході України, вирішили на державному підприємстві «Берегометське лісомисливське господарство».
Солдати пропонуватимуть кількаденну реабілітацію – відпочинок у гірській лісовій місцевості Вижниччини. Послуги лісмисливгоспу, зокрема проживання у мисливських будиночках та лісництвах, відпочинок у туристично-рекреаційних містечках із проходженням туристичних маршрутів, для військових будуть безкоштовними.
– Нещодавно свою відпустку на Буковині після 46 діб охорони та оборони українського кордону на Луганщині провів старший прапорщик Чернівецького прикордонного загону, – з
... Читати далі »
Відважний захисник, сміливий воїн, Герой і патріот. Таким був Анатолій Федчишин з волинського містечка Любомль. Із болем та сумом говоримо «був» про того, кого ще недавно бачили завжди життєрадісним, оптимістичним. Про сина, брата, чоловіка, батька, якого любили сім’я і родина, друга, колеги, яким гордилися. Війна на Сході України пронизує і пригнічує горем усіх, скорботними дзвонами відлунює всією країною. Сумна звістка, яка дійшла до нас 11 серпня про загибель у Донецькій області в місті Іловайськ 32-річного Анатолія, опечалила місто. Оповила гіркотою і державне підприємство «Любомльське лісове господарство», де працював молодий чоловік усе своє коротке життя.
Поряд із наметом стояла скринька для пожертв – матері бійців збирали кошти для синів, які боронять нині Україну. Вже звичні речі. Звичні й трагічні. Однак цього разу все було дещо інакше.
Солом’яне плетиво виблискувало під сонячним промінням, наче шматочки золота. Фігурки янголів-охоронців, троянди, козак верхи на коні, дівчина з коромислом стояли поміж малих дідухів, букетиків із польовою травою, домашніх оберегів, дзвоників та підковок, котрі можна було придбати за символічні суми, кожна з яких – на підтримку бійців. Вправні руки майстрині перетворювали смужки соломи на дивні вироби.
Художниця за освітою, Олена Капустинська розповіла, що вже понад 10 літ займається такою цікавою та складною справою, як плетіння із соломи. Причому робить вона це н
... Читати далі »
Цьогоріч лісівничий пансіонат «Вербиченька» ДП «Сторожинецьке лісове господарство» Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства оздоровив рекордну кількість дітей – аж 420 – та гостинно прийняв юних відвідувачів зі Сходу України.
Відпочинок діток із Донеччини став можливим завдяки фінансовій підтримці Чернівецької обласної організації профспілки працівників лісового господарства, яка роками опікується пансіонатом.
Юні відпочивальники з Горлівки та Донецька взяли участь у захоплюючих культурно-масових заходах, спортивних змаганнях, вікторинах та різноманітних програмах патріотичного виховання, які організовуються «Вербиченькою». Ма
... Читати далі »
Ізраїль – країна, яка може похизуватися своєю туристичною затребуваністю протягом усього року. Тут занурюються у древню історію, бо кожен камінчик просякнутий легендами, на цілющих просторах Мертвого моря люди відновлюють сили, лікуються у найкращих клініках, досліджують підводний світ Червоного моря, підкорюють гірські схили та… ласують евкаліптовим медом.
Подружжя Косінських – вихідці з України, але вже 15 років мешкають у місті Хадера. Нещодавно сім’я побувала на батьківщині, а також завітала у гості до «ЛВ». Отож, спілкуючись, дізнаємося, що в Ізраїлі охорона природи – на високому рівні.
– Природоохоронні організації розробили зручну абонементну систему,
... Читати далі »
Фотограф-натураліст Масатсуго Охаші (Masatsugu Ohashi) живе і працює на Хоккайдо, другому за величиною острові Японії. Територія острова вкрита лісами, в яких мешкають як добре відомі за межами Японії види тварин, так і ендеміки острівної країни, і навіть самого острова.
Для наповнення позитивом пропонуємо вашій увазі різноманітну природу Хоккайдо очима Масатсуго. З якою ніжністю фотограф подає образи тварин, яке динамічне і водночас спокійне життя застигло на його знімках.
Полювання, як і будь-яка галузь суспільного виробництва, регулюється законами і правилами. Так, мисливське право врегульовує чисельність та терміни добування дичини, допуск до полювання, техніку безпеки тощо. Звісно, дотримання правил слід контролювати: мисливців – спочатку переконувати, а у випадку неслуху – карати.
Із розпадом СРСР Україна успадкувала тоталітарний тип мислення у сфері управління мисливством: більше покарань – більше порядку. Як наслідок – запровадження планових показників на кількість порушених кримінальних та адміністративних справ. А оскільки є план, то його потрібно виконувати.
Інколи бувають ситуації, коли у гонитві за показниками мисливці стають пока
... Читати далі »
Погляньте на воду з гірської річки. Вона тече, не знаючи перепон. Сміливо оминає їх, впевнено біжучи далі своїм визначеним маршрутом. Любов подібна цій воді. Якщо вона присутня у наших серцях, тоді жодні негаразди та біди не можуть стати їй на заваді. Маю на увазі любов до всього живого; як чисте почуття, котре здатне до створення, а не розрухи…
Навіть не уявлялося, що житиму в часи, коли поняття «війна» позначатиме реальність. Не описи з романів, не розповіді попередніх поколінь про оте далеке й страшне. Запитуючи наших предків про часи ІІ Світової – як жили люди, як одружувалися, народжували, як узагалі могли радіти, коли навколо біда крушила й руйнувала тисячі життів солдат, – н
... Читати далі »
Молодята з Пекіна Жанг Ксін та Ліян Гонг побралися біля червоного будиночка станції Чанчен (Велика стіна) – першої китайської науково-дослідницької станції в Антарктиці, яка була відкрита 1985 р.
5-го липня минулого року закохана у природу та один в одного пара ще з трьома друзями розпочали свою весільну подорож вітрильником із Шанхаю. Було детально продумано маршрут через Берінгове море, що в Північній півкулі, до зони західних вітрів Південної. Довелося протягом 231 дня подолати 35 тис. км, боротися з лютим штормом на півночі Тихого океану, витримати страшний холод та обледеніння, успішно пережити привал без пального на колишній американській базі на безлюдному острові. Коли їхній вітрильник «Пекін» досягнув пункту призначення, а по радіо пролунали позивні китайської наукової станції, молодята заплакали від радості. ... Читати далі »
У новоствореному Ківерцівському районному краєзнавчому музеї Волинської області відбулася виставка картин. Серед представлених – праця художників, які вже експонували свої твори на виставках різних рівнів в Україні, та художників-аматорів. Ініціатором і організатором проведення став директор музею Степан Войчик.
Випускник біологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка Василь Фурс малює з дитинства, надає перевагу зображенням краєвидів Волині. Його талант як художника-аматора здивував глядачів виставки пейзажами рідного краю. Яскравим, контрастним, виразним, витонченим стилем. Вони дивувалися тому, як тонко, вміло художник зумів виокремити місце для написання пейзажів. ... Читати далі »
Ми багато знаємо, багато про що здогадуємося, але є те невід’ємне, яке було закладено ще задовго до нашої появи. Воно впливає і керує нами дотепер.
От, приміром, жіночі головні убори здавна були невід’ємною складовою будь-якого костюма. Вони мали декоративне, захисне значення, а також служили оберегами. Зачіски та головні убори вказували на вік, стать та соціальне становище. Головні убори дівчат і жінок відрізнялися.
Дівчата традиційно носили на голові кольорову або вишиту стрічку. У свята – вінок із квітів – живих влітку і штучних узимку. Вінок одягали дівчата, які досягли повноліття. Поширеною дівочою зачіскою було розплетене волосся.
«Світити волосся
... Читати далі »
Качка в рукаві,
фарширована овочами
Інгредієнти: качка – 1 шт. (близько 1,5 кг);
печериці (можна брати й інші гриби) – 250 г;
картопля – 300 г; перець солодкий – 1 шт.;
цибулина (велика) – 1 шт.; морква – 1 шт.;
рослинна олія; сіль, перець – за смаком.
Спосіб приготування:
Спочатку необхідно промити качину тушку і обсушити її. Потім ретельно натерти спеціями та залишити на годину при кімнатній температурі.
Тим часом промиваємо овочі, нарізаємо цибулю півкільцями, картоплю – невеликими шматками, моркву – кубиками невеликого розміру, перець – соломкою, а гриби – пластинками. Тоді злегка обсмажуємо їх на сковороді. Беремо качку і фаршируємо її підсмаженими овочами. Після цього кладемо птицю в рукав і закріплюємо його з обох боків.
Поміщ
... Читати далі »
М’ясо птиці, як правило, ніжніше, тому і набір спецій для нього повинен бути менш насиченим, в той же час птиця переважно потребує приправ. Адже йдеться про дичину, яка має специфічний смак і запах.
Сіль. Солити дичину і птицю рекомендують саме перед смаженням і краще крупною сіллю.
Перці. До птаха і дичини чудово підходить чорний, червоний і білий перець, залежно від величини шматка для смаження: мелений або цілий. Також можна використовувати запашний перець і, звичайно, солодку червону паприку.
Пряні трави. До дичини добре підходять естрагон, шавлія і чебрець. До птиці додають базилік і орегано.
Пряні суміші. З пряних сумішей найкраще підходить каррі.
Цибуля і часник. Для приготування птиці і дичини на грилі можна взяти не таку велику кількість цибулі, як для звичайного м’ясного шашлика. А ось часник – навпаки, добре поєднується із насиченим смаком дичини і курки.
Інші спец
... Читати далі »
Актинидія, за описом Кессельринга (1908 р.), належить до підвиду Actinidioideal – Actinidieal та родини Dilleniaceal, а в каталозі Шпета – зарахована до родини Ternstroemiaceal. Із відомих 18 видів цієї рослини в культурах давно є тільки три: Actinidia arguta – гостра, Actinidia kolomikta – маньчжурська і Actinidia polygata – багатоквіткова. Недавно введено в культуру ще й четвертий вид – Actinidia chinensis.
Минуло більше ста років. Сучасна дендрологія визначає, що до родини актинидієві (Actinнdia ceae van tiegh) належить три роди і 350 видів, поширених у країнах із теплим та вологим кліматом.
Найвідо
... Читати далі »
Неспішними кроками підступає осінь. Вабить прохолодним подихом перший місяць цієї золотавої пори – вересень. Город активно дарує урожай своїм господарям. Але цікаво: як багато ми знаємо про такі звичні нам овочі?
Томат, завдяки великому вмісту «гормону щастя» – серотоніну – здатен чудово піднімати настрій навіть у сумний та похмурий день. А ще – колись ці овочі вважалися неїстівними і навіть отруйними. Європейські садівники розводили їх як екзотичну декоративну рослину. А в американські підручники з ботаніки увійшла історія, як підкуплений кухар намагався отруїти стравою з помідорів Джорджа Вашингтона.
Свіжі, мариновані, квашені, з медом та цукром, у салаті чи супі, у десерті чи на бутерброді – скіль
... Читати далі »
З давніх-давен людина тісно пов’язана з тваринами. Без них ми не уявляємо свого життя: підгодовуємо хвостатих безхатченків, ходимо у зоопарки та заводимо тваринок удома. Так, поступово у побут увійшов вислів «брати наші менші».
Народи світу тисячоліттями складали повір’я, байки, казки та легенди, героями яких неодмінно були тварини. Згодом вони увійшли в різні релігійні вірування, а деякі потрапили у розряд священних.
Тварини стали алхімічними, духовними та моральними символами. У багатьох країнах народні улюбленці стали ознаками нації чи держави, а їхні зображення майорять на прапорах і гербах.
Ознайомимо вас із деякими.
Панда – символ доброти, спокою, розміреності. У 1961 р. зображення панди стало символом Всесвітнього фонду дикої природи (WWF). Вона є національним символом Китаю.
Кондор є національним символом одночасно кількох південноамериканських країн: Чилі,
... Читати далі »
Злиття із середовищем – найефективніший метод захисту від хижаків, який дозволяє не лише залишитися непоміченим, а й рятує життя. Нещодавно ми натрапили на дивне створіння, девіз якого, здається, – не хочеш бути з’їденим – ховайся! Роздивившись, зрозуміли, що ця істота із оливково-леопардовими плямками – жаба! Вона вправно ховалася в ущелині між бетонними плитками.
Невдовзі ми дізналися, що це – зелена жаба (лат. Bufo viridis). Також дуже поширені назви: зелена європейська жаба та зелена єгипетська.
Поширена ця квакша у Європі, північно-східній Африці, Сибіру, а в Гімалаях трапляється на висоті до 4000 м.
Окрім незвичайного забарвлення, особливістю цих жаб є те, що вони впадають не тільки у зимову, але і літню сплячку (у найспекотніші
... Читати далі »
Комаха отримала свою назву за м’які покриви тіла, гнучкі крила та червоне забарвлення. Сімейство налічує близько 4000 видів. Жуки-пожежники не їстівні для інших комах та птахів, тому що виділяють в організмі отруйні речовини, що і робить їх хижаками. У раціоні цієї комашні – все, з чим тільки вона може впоратися. Цікаво, що личинок жуків-пожежників називають «сніговими хробаками», бо ранньою весною вони виповзають на сніг. У личинок цих комах позакишкове травлення: через канали в щелепах у тіло жертви личинка вводить травні соки, що розчиняють тканини, а потім засмоктує рідку їжу.
Вперше рослина була відкрита у 1765 році Філадельфійськими ботаніками Джоном і Вільямом Бартрамами, які назвали його на честь свого близького друга Бенджаміна Франкліна. Вчені виявили дерево на березі річки Алтамаха в американському штаті Джорджія, а з 1800-х рр. рослина вважається видом, котрий зникає. Сьогодні лише в кількох місцях на Землі росте дерево Франкліна і культивується воно у британському розпліднику Trewithen Estate.
Любителі тихого полювання нарешті можуть відчути себе справжніми мисливцями. Матінка-земля щедро обсипала ліси грибами. Всі – як на показі мод: під осикою стали у ряд червоноголовці; а ось свою ніжку показує білий гриб; лисички цілими сім’ями дефілюють, немов хизуюються ексклюзивними капелюшками.
Пік активного росту зараз у сироїжок. Їх в Україні – близько 50 видів, більшість – їстівні. Росте цей шапкастик у листяних, зрідка – хвойних лісах. Проте не слід забувати, що останніми роками сироїжки мутують. Отож, будьте обережними.
Уже вкотре природа дивує нас аномаліями. Восени зацвів… каштан! Але ж каштани цвітуть у травні, скажете ви. Наша природа настільки загадкова, що подібні феномени – вже звична справа. На кремезному дереві квітує велика білосніжна свіча. Здається, її не бентежить, що на вулиці осінь.
Одного спекотного дня неподалік нашої редакції ми натрапили на дивну тваринку. На асфальті неспокійно вовтузився… кажан! Мабуть, його намагався вполювати якийсь Мурчик.
Виявляється, кажани становлять одну з найбагатших за видовим складом групу ссавців: у сучасній світовій фауні відомо близько 900 видів, тобто кожний п’ятий вид ссавців. Саме зараз у них розпочинається сезон парування. Хоча кажани досить поширені, у регіонах з інтенсивним розвитком промисловості і сільського господарства чисельність їхніх популяцій катастрофічно зменшується, і багато видів зараз на межі зникнення. В Україні більшість видів занесені до Червоної книги.
До слова, у 2012 р. Національний банк України випустив пам’ятну монету, присвячену «Всесвітньому року кажанів».
Жила-поживала у садочку блакитна синичка – Цінька. Щоранку вона сідала на улюблену яблуневу гілочку і починала чепуритися. Бачили б ви, як маленька ретельно чистила дзьобиком свій різнокольоровий костюмчик! Зверху він – зелений. «Шапочка», хвіст і крила – блакитні. Низ – жовтий. «Щоки» і лоб – білі. Горло, облямівка щік і смужки на череві – чорні. Жодної пір’їнки не пропускала.
А ще наша героїня мала добре серце і веселу вдачу, тому у неї було багато друзів.
Одного разу залетіла до садочка «модниця» Сорока. Побачила синичку-чепурницю і позаздрила її молодості та красі. Тому вирішила з неї поглузувати.
– Привіт, мала! Усе чепуришся? Мабуть, ти більше ні до чого не здатна! – зареготала в
... Читати далі »
<
Сьогодні говоритимемо про зовсім юного хлопця, котрого, як би боляче не було це визнавати, вже немає серед нас.
Відпочинок діток із Донеччини став можливим завдяки фінансовій підтримці Чернівецької обласної організації профспілки працівників лісового господарства, яка роками опікується пансіонатом.
Фотограф-натураліст Масатсуго Охаші (Masatsugu Ohashi) живе і працює на Хоккайдо, другому за величиною острові Японії. Територія острова вкрита лісами, в яких мешкають як добре відомі за межами Японії види тварин, так і ендеміки острівної країни, і навіть самого острова.
Качка в рукаві,
Злиття із середовищем – найефективніший метод захисту від хижаків, який дозволяє не лише залишитися непоміченим, а й рятує життя. Нещодавно ми натрапили на дивне створіння, девіз якого, здається, – не хочеш бути з’їденим – ховайся! Роздивившись, зрозуміли, що ця істота із оливково-леопардовими плямками – жаба! Вона вправно ховалася в ущелині між бетонними плитками.
Комаха отримала свою назву за м’які покриви тіла, гнучкі крила та червоне забарвлення. Сімейство налічує близько 4000 видів. Жуки-пожежники не їстівні для інших комах та птахів, тому що виділяють в організмі отруйні речовини, що і робить їх хижаками. У раціоні цієї комашні – все, з чим тільки вона може впоратися. Цікаво, що личинок жуків-пожежників називають «сніговими хробаками», бо ранньою весною вони виповзають на сніг. У личинок цих комах позакишкове травлення: через канали в щелепах у тіло жертви личинка вводить травні соки, що розчиняють тканини, а потім засмоктує рідку їжу.
Вперше рослина була відкрита у 1765 році Філадельфійськими ботаніками Джоном і Вільямом Бартрамами, які назвали його на честь свого близького друга Бенджаміна Франкліна. Вчені виявили дерево на березі річки Алтамаха в американському штаті Джорджія, а з 1800-х рр. рослина вважається видом, котрий зникає. Сьогодні лише в кількох місцях на Землі росте дерево Франкліна і культивується воно у британському розпліднику Trewithen Estate.
Любителі тихого полювання нарешті можуть відчути себе справжніми мисливцями. Матінка-земля щедро обсипала ліси грибами. Всі – як на показі мод: під осикою стали у ряд червоноголовці; а ось свою ніжку показує білий гриб; лисички цілими сім’ями дефілюють, немов хизуюються ексклюзивними капелюшками.
Уже вкотре природа дивує нас аномаліями. Восени зацвів… каштан! Але ж каштани цвітуть у травні, скажете ви. Наша природа настільки загадкова, що подібні феномени – вже звична справа. На кремезному дереві квітує велика білосніжна свіча. Здається, її не бентежить, що на вулиці осінь.
