Цього року Пасха рання. Міста і села чепуряться до приходу Великодня. Люди намагаються прибрати на своїх обійстях. І це закономірно. Бо хочеться свята у злагоді з собою, у чистоті помислів, думок і… подвір’їв.
...Ми дуже хочемо в Європу. Говоримо про це на всіх усюдах, розмахуємо прапорцями із кілечком зірочок і ставимо те кілечко на наш прапор, ніби наближаючи прекрасне майбутнє. Нам здається: ось станемо Європою – і все. У нас такі ж прибрані вулиці, такі ж дороги, таке ж життя.
А як живемо ми? Маємо зрозуміти: кинувши папірець чи недопалок додолу, тим самим віддаляємося від омріяного майбутнього. Або, приміром, дві прикордонні області – Волинь і Львівщина, якими кожен подорожній мусить проїхати, перш ніж дістанеться місця призначення. І що? Що бачать іноземці? Європейські дороги? Латка на латці, і то в кращому випадку. Один напрямок вартий неабияко
... Читати далі »
Сьогодні тікаю від міста. На природу. Попри дощ і похмуре небо. На жаль. Зараз запахи притупилися, а вчора вже так пахнуло весною, що хотілося злетіти разом із птахами високо вгору і поглянути на світ через рожеві окуляри весняного водограю.
Втекти на природу від реальності – досить гарний вихід у наш непростий час. Одразу стаєш оптимістом, дивлячись, як усе оживає, метушиться, починає нове життя. На природі навіть самотність – не самотність. Бо поруч завжди незрима присутність чогось значно більшого від того, що маємо у буденності. Ще краще, коли є можливість поспілкуватися з людьми, схожими за духом, одержимими чи то лісом, чи то морем, чи то горами. Мисливцями, зброєю яких є поклик серця, мисливцями за вечірніми туманами та вранішніми приморозками, ароматом хвої та щебетом перших птахів, які прилетіли назад на батьківщину.
Отак промерзнеш, промокнеш під дощем до
... Читати далі »
У скронях гупає від напруги. Війна, брехня, перетягування канатів, підвищення цін і ще, ще, ще… Постійно стежиш за новинами, намагаючись розкласти їх на полиці свідомості. А вони плетуть павутину. Тонку, майже невидиму, але яка щоразу поглинає, і ти вже поволі стомлюєшся бігти, обертаючись на всі боки, аби все встигнути і разом із тим залишитися у рівновазі з собою. Навіть книги, які беру до рук, ніби повторюють сьогодення. То тут, то там проглядається вже знайома історія; то тут то там виринають фрази, які наче вискочили сьогодні і зараз із твоїх уст, або ти їх тримав у голові, боячись сказати вголос. Ось уже й лютий позаду. Така благословенна Богом тепла зима поволі завершується, давши змогу хоча б не надто перейматися через морози.
Але ця зима забрала багато життів. Одним із тих, хто залишив цей світ, став улюбленець усіх українців і не тільки – Кузьма Скрябін. Скажу чесно
... Читати далі »
Свято у полоні смутку і жалоби. Напевно, таким видалося це Різдво для багатьох людей. Але разом із тим воно подарувало надію, віру і трішки тепла.
Ми неодмінно повинні побороти всі негаразди, бо маємо заради чого жити. Заради дітей, прийдешніх світлих днів, майбутнього України.
Вітаючи друзів, із трепетом телефоную на ті території, де Різдво сьогодні особливе по-своєму. Чую спокійний голос подруги, яка зичить мені усіляких гараздів, сама перебуваючи під шквалом вогняних атак. Сміється журливо, розповідає про свої нехитрі будні. І стає не по собі від того, що я отут, біля вогню, читаю вірші й насолоджуюся спілкуванням із родиною, тими, кого люблю та поважаю; з природою. Хвалити Бога, не переймаючись тим, що мої роздуми раптом накриє градом куль.
«Ми робили янгола». – «Як?», – запитую. «На Різдво приїхала донька. Пішли прогулятися хоч недалечко. А снігу так багато випало. Дочка впала
... Читати далі »
Як можна врятувати світ? Від злоби, ненависті, прагнення до наживи та елементарної байдужості. Як врятувати світ від воєн за впливи, від знищення природи та самих себе? Риторичні запитання, які постають сотні і сотні років…
Мільйони людей волають про мир, любов до природи, розуміння один одного, а інші, не задумуючись про наслідки, працюють на згубу, продаються за гроші, живуть, як кажуть, одним днем, навіть не прагнучи уявити, що чекає їхніх дітей, онуків, правнуків врешті-решт!
Війна в Україні також робить свій «внесок» у зміну клімату. Тільки з червня по вересень у зоні проведення АТО сталося близько 3000 пожеж. Горіли ліси, лісосмуги, степ.
В одному із інтерв’ю заступник керівника Національного екологічного центру України Олексій Василюк зауважив: «Усі ліси ст
... Читати далі »