Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник»

«Лісовий вісник» – квітень /№4 (43) 2015

Live — Tue, 21 Apr 2015 22:18:07 GMT

«Лісовий вісник» – квітень /№4 (43) 2015

Live — Tue, 21 Apr 2015 22:17:20 GMT

Колонка редактора

Live — Tue, 21 Apr 2015 22:15:45 GMT

Цього року Пасха рання. Міста і села чепуряться до приходу Великодня. Люди намагаються прибрати на своїх обійстях. І це закономірно. Бо хочеться свята у злагоді з собою, у чистоті помислів, думок і… подвір’їв.
...Ми дуже хочемо в Європу. Говоримо про це на всіх усюдах, розмахуємо прапорцями із кілечком зірочок і ставимо те кілечко на наш прапор, ніби наближаючи прекрасне майбутнє. Нам здається: ось станемо Європою – і все. У нас такі ж прибрані вулиці, такі ж дороги, таке ж життя.
А як живемо ми? Маємо зрозуміти: кинувши папірець чи недопалок додолу, тим самим віддаляємося від омріяного майбутнього. Або, приміром, дві прикордонні області – Волинь і Львівщина, якими кожен подорожній мусить проїхати, перш ніж дістанеться місця призначення. І що? Що бачать іноземці? Європейські дороги? Латка на латці, і то в кращому випадку. Один напрямок вартий неабиякої уваги – «траса» Луцьк-Львів, яка схожа більше на згорьовану війною територію, аніж на дорогу, що пережила «Євро-2012», кільканадцять виборів, кілька урядів та масу політиків.
А що подумають про культуру наших громадян, заїхавши на пікнік до лісу? Принагідно зауважу, що з настанням весни у кожної служби є свої «підсніжники», які треба прибрати. Міліціонери так називають невпізнані трупи, які виринають на поверхню зі сходом снігу; дорожники – ями, яких ніби не було восени, але вони з’явилися навесні, а лісівники – вагони сміття. Тисячі вантажівок із непотребом вивозять на сміттєзвалища із лісу. Тисячі! А ще є момент, коли серед лісу «добропорядні» господарі намагаються зробити таке собі кладовище відходів. Викопують яму – і вивозять усе, що зайве в господарстві.
І ніби все у нас є. І освітні заходи на тему збереження екології, і семінари, й екологічні дні. Лише немає самоконтролю і розуміння. Сьогодні прибрали – завтра насмітили, післязавтра знову прибрали. А якщо не смітити? Хоча б намагатися це зробити! Якщо кошти витратити за призначенням? Якщо робити якісно роботу – без лукавства і намагання викрутити щось на свою користь? Не жити одним днем, а з поглядом у майбутнє. Не будувати своє життя в країні, а життя країни і своє у ній?
Сьогодні дивна ситуація. Певна кількість людей їде захищати цілісність України, ще частина з усіх сил намагається їм допомогти, займаючись волонтерським рухом, а якась – живе одним днем, точніше, на перспективу винятково для себе. Нещодавно, будучи у лісі, зіштовхнулася із людьми з металошукачами. Кажуть, на таке тепер бум. Шукають скарбів. Легких грошей. Тих грошей, які хтось колись заробив і приховав, тікаючи від ворогів, чи залишив по собі, померши. Так, сьогодні важко жити. Але легкі гроші ніколи нікому не приносили добра. І замість того, аби працювати, гуртом творити наше майбутнє, шукаємо легкої наживи, легких грошей, легкої роботи, легкого, як нам здається, європейського життя. Але такого не буває.
…У Великодні свята хочу пригадати життя Ісуса, якого за легкі гроші продав Іуда. Він зрозумів, що Ісус не прагне бути царем, тож і йому не знайдеться місця біля трону. А от тридцять срібняків були більш реалістичними. Віра Іуди вимірювалася грішми і владою. Навіть виправити ситуацію він не дав можливості, бо, розкаявшись, покінчив життя самогубством. Зовсім інша історія в апостола Петра, який зрадив Ісуса, тричі зрікшись його. Але покаявся і власним життям довів, що справжня віра і довіра Богові може творити дива і відчинити двері Царства Небесного.
Так і ми – маємо зрозуміти, яким шляхом ідемо. Ми зробили правильний крок, тож не варто лукавити і продаватися за 30 срібняків, не варто бажати чужого добра. Треба будувати своє життя, бути повноцінним членом Європи, а не придатком, з яким не знатимуть, як чинити.
У нас є шанс. Колись ці слова говорили пошепки, тепер же маємо можливість кричати їх на повні груди. Казати і своїми справами творити сказане: «Христос Воскрес – воскресне Україна»!!!
Оксана ЧУРИЛО,
заслужений журналіст України,
головний редактор журналу «Лісовий вісник»

Антарктида стає ближчою

Live — Tue, 21 Apr 2015 22:10:27 GMT

Нині в Антарктиді завершують свою річну дослідницьку вахту (2014-2015 рр.) дванадцять зимівників 19-ї експедиції, які після передачі станційного господарства своїм наступникам повертаються додому – в Україну. Нова група полярників уже вирушила їм на зміну.
Дванадцять полярників здолають 15 тис. км, щоб дістатися до місця призначення – на полярну станцію «Академік Вернадський», де вони працюватимуть рік.
План робіт, який потрібно виконати під час зимівлі 20-ї експедиції, вже сформовано Національним антарктичним науковим центром разом із науково-технічною радою «Антарктика». Це – фундаментальні і прикладні геокосмічні, геофізичні, геологічні, біологічні, гідрометеорологічні, медико-фізіологічні та інші дослідження і спостереження.
– Згідно з цими завданнями й сформували склад експедиції – сім науковців і п’ять фахівців, чиї службові обов’язки полягають у підтриманні безперебійного функціонування різноманітних систем станційного обладнання (механік, дизеліст, адміністратор засобів зв’язку) і забезпечення життєдіяльності персоналу зимівників (лікар та кухар), – розповів директор Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) Валерій Литвинов. – Учасники експедиції, окрім завдань, відповідно до Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011-2020 роки матимуть і кілька нових. Зокрема, ми беремо участь у міжнародних проектах. Серед них – фізика ближнього космосу, магнітосфера, наносфера, сейсмологія, ультразвук, радон. З нами їдуть два метеорологи та два біологи, які проводитимуть міжнародні дослідження в своїй галузі. Інші спеціалісти також долучаться до роботи в міжнародних проектах.
Серед науковців є і доцент кафедри лісівництва Національного лісотехнічного Університету України, доктор сільськогосподарських наук, дописувач «ЛВ» Павло Хоєцький. Маємо на меті, за можливості, розповідати читачам «Лісового вісника» про перебіг експедиції та цікаві моменти життя в Антарктиді.
Наш кор.

Буковинські Карпати – як Аппалачі!

Live — Tue, 21 Apr 2015 22:09:56 GMT

31 березня на базі ДП «Берегометське ЛМГ» відбувся інформаційний семінар для працівників лісового господарства Чернівецької області.
Про те, як використовують рекреаційний потенціал лісів та розвивають туризм в Америці, розповідали спеціаліст відділу Федеральної служби лісів США Шейла Слемп та експерт Лісової служби США з питань рекреації на лісових територіях Ліз Клоуз.
Пані Ліз та Шейла зазначили, що в США активно розвивають лісове господарство, лісопереробку та лісовий туризм. Велику увагу приділяють останньому, що дозволяє налагоджувати контакт із громадою. У цілому, в Америці практикують різнопланове використання лісових ресурсів:
– Нашій службі – трохи більше ста років. І коли ми починали, то займалися тільки заготівлею лісу, що і робимо дотепер. Однак ми змінили пріоритети, і зараз наша основна мета – це багатофункціональне і багатоцільове використання лісових ресурсів. Зараз у нас в управлінні – близько 150 об’єктів національних лісів і 20 степів, – зазначила спеціаліст відділу Федеральної служби лісів США Шейла Слемп і додала: – Я хочу передати вітання всім українським лісівникам від керівника лісової служби США. Він дуже радий, що ми маємо можливість співпрацювати з Україною.
Після ознайомлення з рекреаційним та туристичним потенціалом лісів Чернівеччини американки дійшли висновку, що в Україні є не менша, ніж у США, можливість для надання якісних туристичних послуг. А Шейла, яка родом зі штату Вірджинія, порівняла за красою Буковинські Карпати з горами Аппалачі.
Аліна АГОПШУК
Фото автора

Новини звідусіль

Live — Tue, 21 Apr 2015 22:08:17 GMT

Волинь. Любомльською міжрайонною прокуратурою встановлено факт неналежного виконання службових обов’язків посадовими особами державного підприємства «Любомльське ЛГ», які завдали шкоди державі на суму понад 103 тис. грн.
Зокрема, упродовж лютого-грудня 2011 р. та травня 2012-го посадовці підприємства відпустили лісопродукцію, не оформивши належним чином первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, – пише Магнолія-ТВ. Триває досудове розслідування.
Вінниця. Загальнообласний день посадки лісу на Крижопільщині був досить продуктивним. Понад 50 осіб створювали культури дуба звичайного на площі 2,3 га в Заболотненському лісництві (лісничий Анатолій Чорноіваник).
Активністю і старанням відзначилися на посадці працівники апарату та відділів райдержадміністрації, районної ради, управління агропромислового розвитку району, Пенсійного фонду, відділу земельних ресурсів, районного Будинку культури, школи естетичного виховання, відділу освіти, жителі с. Тернівка, юні учасники акції – члени учнівського лісництва «Паросток» Крижопільської СЗШ І-ІІІ ст. №2.
Помічник лісничого Заболотненського лісництва Руслан Усатюк контролює якість посадки сіянців, щоб висаджувалися майбутні дуби через 60 см.
Посадковий матеріал – власний, вирощений у розсаднику держлісгоспу. Висадили сьогодні майже 10 тис. сіянців.
Дніпропетровськ. Лісівники влаштували відкриті заходи із висадки молодих дерев на підготовлених ділянках – спеціально для залучення громадськості у відтворенні лісових масивів та долучення їх до еко-культури. Дерева висаджували на підготовлених ділянках. Найчастіше використовували молоді саджанці сосни. Кліматичні умови області обумовлюють, що саме ця порода дерева є найбільш прийнятною для промислового висаджування.
Однак, аби заходи із висадки нових ділянок сосни були справді дієвими, необхідний якісний та добре підготовлений посадковий матеріал. І про це лісівники Наддніпрянського регіону так само вчасно подбали. Добрий посадковий матеріал готують у ДП «Дніпродзержинське ЛГ». У цьому господарстві покладаються виключно на вміння та професіоналізм власних спеціалістів – лісівників у справі вирощування саджанців сосни. Так, цього року в Радянському лісництві згаданого лісгоспу приготували надзвичайно якісний та в потрібній кількості посадковий матеріал.
Житомир. У стислі терміни із дотриманням усіх агротехнічних вимог виконали весняні лісокультурні роботи лісогосподарські підприємства Житомирського ОУЛМГ. Навесні цього року лісгоспи провели садіння лісу на площі 4105 га при завданні весни 3780 га, що становить 109% до завдання весни та 91% – до планового завдання року. На всю площу відтворення лісів складено проекти лісових культур, затверджені керівниками підприємств. Загалом у 2015 р. лісогосподарськими підприємствами управління заплановано відтворити ліси на площі понад 7 тис. га. На площі 1628 га проведено доповнення лісопосадок минулих років вирощування. Майже 70 га відведено під плантації новорічних ялин. При цьому вартість створення 1 га лісових культур становить близько 3 тис. грн.
Львів. У рамках акції «Майбутнє лісу у твоїх руках» у ДП «Рава-Руське ЛГ» Львівського ОУЛМГ провели посадку лісових культур площею 1,1 га, приурочену пам’яті загиблих в зоні АТО земляків-жовківчан. На місці вшанування пам’яті відважних Героїв встановлено інформаційний стенд.
Полтава. З нагоди Міжнародного дня лісу лісівники Полтавщини провели чимало заходів із залученням підростаючого покоління, громадськості та представників засобів масової інформації.
Зокрема, для обласних мас-медіа організували прес-тур до Гоголівського лісництва Миргородського лісгоспу, де журналісти оглянули базисний лісорозсадник, котрий є найкращим не лише в області, а й в Україні. Також ознайомилися з діяльністю зразкового Великосорочинського лісництва і самі долучилися до примноження лісових масивів.
Поблизу Великих Сорочинців був висаджений новий журналістський ліс. Зелений масив із берізок та сосен буде проростати від редакцій ТРК «Лтава», обласного радіо «Лтава», телеканалу «Місто», газет «Коло», «Полтавський вісник», «Зоря Полтавщини» та «Село Полтавське». Разом із представниками мас-медіа дерева саджали лісівники та вихованці шкільного лісництва.
Рівне. Лісівники Рівненського ОУЛМГ уже виконали заплановані на весну 2015-го об’єми робіт із посадки лісових культур. Станом на 2-ге квітня уже посаджено 3630 га лісу. А завдяки сприятливим погодним умовам роботи з лісовідновлення в області тривають.
Лісівники ДП СЛАП «Рокитнівський держспецлісгосп» запропонували очільникам району власноруч посадити ліс. Завдяки допомозі місцевих чиновників на чолі з головою Рокинівської райдержадміністрації Миколою Кушніром та головою районної ради Русланом Дубовцем саджанцями сосни звичайної та дуба засаджено 1 га на території Карпилівського лісництва.
Тим часом у ДП «Клеванський лісгосп» до участі в Акції вирішили залучити творчих працівників місцевих видань: газет «Слово і час» та «Клеванський тракт». Журналістів підтримали працівники Рівненської райдержадміністрації, Клеванської селищної ради, Рівненської центральної лікарні, учні Клеванського професійного ліцею та місцевих шкіл.
Суми. У ДП «Шосткинське ЛГ» Сумського ОУЛМГ зустріли перелітних птахів. Щорічно державне підприємство розміщує на території близько 400 штучних гнізд.
Головний лісничий Шосткинського лісгоспу Петро Балабон розповів, що під час проведення санітарних вибіркових рубок видаляють хворі, трухляві, дуплисті, старі дерева. Тому кількість природних гнізд для птахів, особливо тих, які селяться в дуплах дерев, значно зменшується. Щоб відновити рівновагу і надати птахам можливість для гніздівлі, розвішують шпаківні з розрахунку не менше 4 штук на 1 га лісу.
Частіше за все шпаківні розміщують неподалік молодих посадок лісових культур. За словами спеціалістів, це пов’язано з тим, що на таких ділянках активно орудують личинки хрущів, які знищують кореневу систему молодих сіянців дерев.
– Щоб зменшити популяцію хрущів та інших комах-шкідників, які наносять велику шкоду лісовому господарству, ми і встановлюємо штучні гнізда для залучення біологічної «зброї» – птахів, – розповідає Петро Балабон. – Це дозволяє зайвий раз не використовувати хімічні засоби боротьби зі шкідниками.
Чернівці. У Чудейському лісництві ДП «Сторожинецьке ЛГ» у рамках весняної лісокультурної кампанії та акції «Майбутнє лісу у твоїх руках» заклали експериментальні лісові культури порід-інтродуцентів.
На площі 0,2 га лісівники Чернівецького ОУЛМГ і Сторожинецького лісгоспу спільно з вихованцями Чудейського шкільного лісництва, Сторожинецького лісового коледжу та Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича посадили 800 саджанців та сіянців туї гігантської, дугласії, модрини, сосни кримської та кипарисовика Лавсона. Ці деревні породи не ростуть у лісах Чернівецької області, тому лісівники хочуть вивчити їхню здатність пристосовуватися до лісорослинних умов Буковини й формувати здорові лісостани. Через кілька десятків років із ділянки лісгосп отримуватиме власне насіння, яке використовуватимуть для потреб лісовідтворення. Подібна ділянка експериментальних лісових культур буде створена в ДП «Берегометське ЛМГ».
Херсон. На Херсонщині весняний план зі створення лісових культур виконано на 166%, проте лісокультурні заходи ще тривають.
Цьогоріч до весняної лісокультурної кампанії держлісгоспи приступили 4 березня, що на два тижні пізніше, порівняно з минулим роком. У середньому щодня створюється 22 га лісових культур. Станом на 2 квітня площа таких насаджень – 425,6 га при весняному плані 256 га.

«Галузь реформується, а ліс був, є і буде...»

Live — Tue, 21 Apr 2015 21:58:22 GMT

Павло Кузьмович Динька
Народився 15 березня 1958 р. у с. Яковичі Володимир-Волинського р-ну Волинської обл. У 1975-1980 рр. навчався на інженерно-економічному факультеті Львівського лісотехнічного інституту. Трудову діяльність розпочав 1980-го інженером із бюджетної діяльності та фінансів Володимир-Волинського держлісгоспу. У1982-1985 рр. навчався в аспірантурі кафедри економіки й організації лісової промисловості та лісового господарства Львівського лісотехнічного інституту.
У1986-1995 рр. працював асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри економіки й організації лісової промисловості та лісового господарства Львівського лісотехнічного інституту.
В 1996-1999 рр. обіймав посаду декана інженерно-економічного факультету Українського державного лісотехнічного університету. В 2000-2013 рр. працював директором з економіки і фінансів Науково-виробничого об’єднання «Світанок», директором з економіки і фінансів ТзОВ «Проектінвестбуд-КСД», доцентом кафедри економіки та менеджменту лісових підприємств Національного лісотехнічного університету України.
У червні 2014 р. був обраний на посаду директора Навчально-наукового інституту екологічної економіки і менеджменту Національного лісотехнічного університету України.
Автор понад 30 наукових та навчально-методичних праць.

Сьогодні наша розмова – із кандидатом економічних наук, доцентом, директором Навчально-наукового інституту екологічної економіки й менеджменту Національного лісотехнічного університету України Павлом Динькою. Викладачем, якого поважають та люблять студенти. Людиною освіченою, відповідальною. Одним із розробників проекту Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і проекту Закону України «Про мисливське господарство та полювання».
– Павле Кузьмовичу, насамперед давайте поговоримо про вашу родину. Чи були у ній лісівники? Чому ви обрали саме цю професію? Це було самостійне рішення чи вимога родичів?
– У моїй родині професійним лісівником є дядько по батьковій лінії – Іван Трохимович. Він – один із перших випускників лісогосподарського факультету Львівського лісотехнічного інституту. До речі, 17 березня цього року йому виповнилося 80. Він довгий час працював на посаді лісничого Павлівського, а потім Микуличівського лісництв Володимир-Волинського держлісгоспу, що на Волині. Інженерно-економічний факультет Львівського лісотехнічного інституту також закінчував мій брат Анатолій, який працював на посадах економіста, головного економіста, начальника лісокомплексу в тому ж Володимир-Волинському держлісгоспі.
Лісотехнічний інститут я обрав під їхнім впливом. Старший брат тоді навчався на 2-му курсі інженерно-економічного факультету цього інституту за спеціальністю «Економіка, організація, планування і управління на підприємствах лісової промисловості та лісового господарства». Таку ж спеціальність обрав і я.
Особисто мене у цій спеціальності приваблювало поєднання можливостей глибокого оволодіння специфікою лісових галузей із фундаментальною економічною та загальноінженерною підготовкою. Це давало широкі можливості для професійного зростання на підприємствах лісової промисловості та лісового господарства.
– Де розпочинали трудову діяльність? Пригадайте яскраві моменти роботи.
– Розпочав у Володимир-Волинському держлісгоспі з посади економіста з бюджетної діяльності та фінансів під керівництвом тодішнього директора підприємства Антона Івановича Конона. Пригадую, коли в один із перших днів роботи я запізнився з обідньої перерви на 5 хвилин… Мене викликав директор і запитав: «Молодий чоловіче, де ви були?». Я щиро відповів: «Антоне Івановичу, так у мене ж ненормований робочий день». Директор подивився на мене і спокійно сказав: «Запам’ятайте на все життя. Ненормований робочий день означає, що після його закінчення ви можете працювати стільки, скільки потрібно, а в робочий час маєте бути на своєму місці «від» і «до»».
– Як змінилася лісова галузь із того часу?
– На відміну від інших галузей, лісовому господарству властива певна здорова консервативність, переважання традицій і раціоналізму над кон’юктурними рішеннями, а ще – розуміння справжніми фахівцями того, що за чиїсь сьогоднішні необдумані кроки будуть розплачуватися нащадки. І тут пригадується давнє прислів’я: «Хто дивиться уперед на роки – сіє зернові, на десятиліття – садить ліс, на століття – виховує молодь». Тому стратегічним завданням лісової освіти є виховання молодих, але мудрих лісівників-патріотів, здатних передбачати наслідки своєї праці не на десятки, а на сотні років. Бо ми минаємося, а ліс був, є і буде.
– Ви – науковець. І, напевно, сьогодні, коли лісова галузь реформується, принаймні, прагне до реформування, що порадите? З чого розпочати?
– Безперервне хаотичне реформування шкідливіше для галузі, ніж відсутність реформ узагалі. Лісовому господарству потрібні державницька довгострокова стратегія розвитку і зрозуміла та ефективна лісова політика, закріплені на найвищому законодавчому рівні. В основу цієї стратегії і політики, перш за все, повинні бути покладені принципи розмежування господарських і контролюючих функцій держави щодо управління лісовим господарством, державне сприяння різним формам власності на ліси залежно від конкретних економічних, соціальних та історичних умов регіону, сприяння комплексному використанню всіх компонентів лісових ресурсів з акцентом на створення економічних стимулів для поглибленої їх пререробки в середині країни та експорту кінцевого конкурентоздатного на зовнішньому ринку продукту з максимальною часткою доданої вартості. Проте це – тема окремої розмови.
– У ваших наукових доробках є тема ефективного використання лісових ресурсів. Що маєте на увазі?
– Я би тут швидше говорив не просто про ефективність, а про еколого-економічну ефективність. Вона визначається співставленням сумарного еколого-економічного ефекту від використання всіх компонентів лісових ресурсів до сумарних витрат екологічного та економічного потенціалу, спрямованих на досягнення цього ефекту. В нашому університеті впродовж тривалого періоду, починаючи з 70-х років минулого століття (часу започаткування ректором нашого університету, академіком НАН України Юрієм Юрієвичем Туницею наукової школи з еколого-економічних проблем природокористування), здійснюються дослідження з розробки методології та методики оцінювання екологічних ефектів, які виникають у процесі використання, охорони і відтворення лісових ресурсів, оцінювання екологічних витрат і втрат, які супроводжують ці процеси, а також важелів та методів стимулювання підвищення еколого-економічної ефективності лісокористування.
– А еколого-економічні проблеми використання мисливських угідь і ресурсів мисливської фауни? Що тут найголовніше?
– Вважаю, що ці проблеми повинні розглядатися тільки в контексті принципів ведення комплексного лісогосподарського виробництва. Адже майже для всіх видів мисливських звірів і птахів (за невеликим винятком польових, водяних та водно-болотяних) ліс є основним середовищем проживання, розмноження, постійним чи періодичним притулком і кормовою базою. Мисливська фауна і ліс – поняття нероздільні. І не випадково на Агентство лісових ресурсів України державою покладені обов’язки забезпечення ефективного ведення лісового, мисливського господарства і навіть, як не дивно це може для когось звучати, мисливського собаківництва. Еколого-економічним засадам ведення мисливського господарства в системі комплексного лісогосподарського виробництва присвячені наукові дослідження кандидата економічних наук Богдана Івановича Колісника, ефективного лісового менеджера з унікальним багаторічним досвідом керівництва лісомисливськими, лісогосподарськими підприємствами, їх об’єднаннями та управліннями.
– Ви брали участь у розробці проекту Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і проекту Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Розкажіть дещо про цю роботу та ваші пропозиції у згаданих законопроектах.
– У 90-х роках минулого століття наша кафедра виконувала наукові дослідження на замовлення тодішнього Міністерства охорони навколишнього природного середовища щодо розробки еколого-економічних засад природокористування. Я особисто розробляв розділ, присвячений проблемам удосконалення економічного механізму управління охороною, використанням і відтворенням мисливських угідь і ресурсів мисливської фауни. Зокрема це стосувалося методики обґрунтування плати за оренду мисливських угідь, використання ресурсів мисливської фауни, розмірів штрафних санкцій за порушення правил полювання та нераціональне мисливське господарювання. Значна частина наших розробок увійшла до названих законодавчих актів.
– Ви – волинянин. Вчилися у Львові. Трудову діяльність починали знову ж таки на Волині. Але вирішили присвятити себе науці і вже давно мешкаєте у Львові. Чому пішли на такий крок?
– Це усвідомлений вибір. Загалом у Львові я понад 40 років. Тут моя сім’я, багато друзів. Волинь і Львівщина, як і кожен куточок України, унікальні своєю історією, природою, людьми. У них є багато як спільного, так і неповторного. На свідомому та підсвідому рівні я порівнюю культурні, релігійні традиції, мовні особливості цих регіонів, зокрема – старших людей, які поступово відходять у вічність, і відзначаю для себе їхню спільність та особливості, зумовлені різними історичними впливами. На жаль, із часом самобутність цих регіонів, як і окремих великих і малих куточків нашої України, все більше нівелюється під впливом суб’єктивних та об’єктивних процесів. Окрім того, я ніколи не вважав себе лише науковцем, адже багато років поєднував навчально-наукову працю із виробничою, і це було взаємовигідним для обох сфер моєї професійної діяльності.
– Нині ви – директор Навчально-наукового інституту екологічної економіки і менеджменту Національного лісотехнічного університету України. Що можете сказати про сучасну молодь? Ідучи до вузу, вони усвідомлюють усю суть професії, її навантаження? Відчувається любов до природи, лісу?
– Сучасна молодь – унікальне поєднання романтизму і прагматизму, широкого, іноді поверхневого світогляду і вузької спеціалізації, толерантності до чужих поглядів і максималізму у захисті своїх переконань. Як і кожне покоління, вона неповторна. На жаль, а можливо, на щастя, тільки частина наших студентів бачить себе у лісовій галузі. Фах еколога, менеджера, бухгалтера, економіста, аудитора дає широкі можливості для професійного росту також і за межами лісових підприємств. Маючи висококваліфікований науково-педагогічний склад (один академік НАН України, вісім докторів наук, понад шістдесят кандидатів наук, доцентів), залучаючи для викладання соціально-гуманітарних навчальних дисциплін, дисциплін біолого-екологічного, лісівничого, технологічного спрямування професорсько-викладацький склад інших інститутів, іноземних науковців, фахівців-практиків, Інститут екологічної економіки і менеджменту сьогодні має змогу готувати фахівців з інтегрованим еколого-економічним мисленням, які відповідають нагальним та майбутнім вимогам і викликам. Головне ж завдання усього колективу Національного лісотехнічного університету – навчити молодих людей жити в гармонії з природою. А природа – це і дерево в міському парку, і квітка на підвіконні, і пташина за вікном, і море, і сонце, і жайвір у небі.
– Доньку також бачите на лісівничій стежці?
– Моя донька є типовим представником свого покоління. Закінчила бакалаврат і магістратуру у Львівській політехніці за спеціальністю «Міжнародна економіка», аспірантуру – у Лісотехніці за спеціальністю «Економіка природокористування й охорони навколишнього природного середовища», що дає широкий простір для життєвого вибору. Сподіваюся, з урахуванням батьківського досвіду.
Розмовляла Оксана ЧУРИЛО

Кримський досвід лісового туризму Анатолій Ковальський втілює на Буковині

Live — Tue, 21 Apr 2015 21:52:03 GMT

Сьогодні ми завітали у гості до начальника Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, кандидата економічних наук, відмінника лісового господарства України, заслуженого працівника лісового і мисливського господарства АР Крим, заслуженого працівника сільського господарства України, лауреата Премії Ради Міністрів АР Крим, члена Національної спілки фотохудожників України, члена Королівського фотографічного товариства Великобританії та просто приємної й комунікабельної людини Анатолія Ковальського.

Анатолій Йосипович працює у галузі понад 40 років. За цей час довелося пережити чимало. Свій лісівничий шлях він почав із вступу до Львівського лісотехнічного інституту, де здобув вищу освіту за спеціальністю «Лісоінженерна справа». Потім – робота на посаді техніка відділу захисних лісонасаджень державного підприємства «Желдорпроект» у Харкові. Пізніше Анатолія Йосиповича призначили директором Сімферопольського спецлісгоспу, а невдовзі – директором Сімферопольського державного лісомисливського господарства. У 1993 р. він обійняв посаду генерального директора державного лісогосподарського об’єднання «Кримліс», а з 2000-го по 2006-й очолював Республіканський комітет Автономної Республіки Крим із лісового та мисливського господарства. Того ж року його призначили начальником Чернівецького ОУЛМГ. Згодом Анатолій Йосипович продовжив трудовий шлях у державному підприємстві «Укрлісконсалтинг», потім став помічником народного депутата України Миколи Шершуна. До військового втручання на територію Криму Анатолій Йосипович працював доцентом кафедри мисливствознавства, лісівництва та екології лісу Південного філіалу НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет».
Із 7-го травня минулого року Анатолій Ковальський обіймає посаду начальника управління Чернівецького ОУЛМГ.
– Нещодавно життя знову повернуло мене на Буковину, – розповідає Анатолій Йосипович. – Першочергово у кожному колективі провів наради та формував новий і ефективний стиль роботи, аби всі працювали на здобутки галузі та краю. Справедлива й чесна робота просто неможлива, якщо є місце непрофесіоналізму та спотворенню людських якостей. Тому провів люстрацію керівників лісгоспів, яка засвідчила, що тепер на Буковині справді працюють професіонали лісової справи. Також відкрив «гарячу лінію» для оперативних звернень громадськості щодо порушень лісового та природоохоронного законодавства.
ПАТРІОТИЗМ – ЦЕ ГЕН
Наповнене глибоким змістом, героїзмом та відвагою поняття «патріотизм» сьогодні серйозно засіло у душі чи не кожного з нас. Воно присутнє у генах найкращих Тарасових синів – героїв Майдану, воїнів АТО та простих, але зовсім не байдужих до долі України людей, які дбають про неї, так би мовити, в «тилу». Неабиякі, без найменшого перебільшення подвиги, які здійснюють звичайні люди, проте у незвичайний час, заслуговують шани.
На півострові Анатолія Ковальського знають як активного учасника кримського Євромайдану, людину із твердою громадянською позицією. Його як проукраїнського активіста викрали та утримували у заручниках, погрожуючи фізичною розправою за підтримку України.
– Мене з Андрієм Щекуном (ред. – головою Всекримської Української Ради) у перші ж дні воєнного втручання на півострів сепаратисти схопили просто на сімферопольському вокзалі, де ми зустрічали потяг із Києва з прапорами, які передали для святкування ювілею Тараса Шевченка, – ділиться спогадами пан Анатолій. – Одинадцять днів полону здавалися страшним сном, аж згадувати моторошно. Нас тримали із зав’язаними руками та очима.
Анатолій Йосипович розповідає, що терористи забрали у нього всі документи та машину. Щодо фізичних знущань, то, з його слів, більш-менш пошкодували, оскільки він чоловік у літах.
– Нас тримали у підвальному приміщенні обласного військкомату, – веде далі Анатолій Йосипович. – У нелюдських умовах, без води, та перші два дні – без їжі. Ми спали на брудній та холодній підлозі.
Після офіційного ультиматуму Києва сепаратистська влада Криму звільнила вісьмох полонених, серед яких був і Анатолій Ковальський.
– Я ніколи не уособлював себе без України. Цікавлюсь історією. Читаю історичну літературу, стежу за новинками, – каже співрозмовник. – Дуже цікаво та пізнавально пише Володимир Білінський. Прочитав першу частину книги «Україна-Русь» під назвою «Споконвічна земля», найближчим часом планую прочитати другий том. Такі книжки неабияк потрібні, адже на історії будуєш своє майбутнє – і це дуже правильно.
НЕ ПРОСТО ХОБІ
Та є в житті головного лісівника Чернівеччини ще одна віддушина. Тікаючи від міської метушні, Анатолій Йосипович бере свою «зброю» та йде на фотополювання.
– Захоплююся фотографією із 2000-го, – говорить чоловік. – Та й за 15 років маю за плечима безліч національних та закордонних виставок. Колишній міністр лісового господарства України Валерій Самоплавський говорив: «Анатолію, в тебе хобі – це робота, а у фотографії ти – професіонал».
Фотографувати йому подобалося завжди. Але якось складалося, що довгий період займався лісом, а на фотографію не було часу. Та коли у руках опинився професійний фотоапарат, вирішив втілити давню мрію й організував свою першу фотовиставку у Харківській художній академії промислового дизайну. За її підсумками Анатолієві Ковальському присвоїли звання «Почесний професор Харківської художньої академії промислового дизайну».
– Але натхнення у фотографії черпаю таки зі своєї улюбленої роботи, – розпочинає невеликий електронний екскурс Анатолій Йосипович. – Ось ця фотографія розміщена на заставці сайта Державного агентства лісових ресурсів України. Тут зображене природне поновлення ялиці – поруч зі зрілими деревами активно ростуть молоді (на фото 1).
Із подивом та захопленням розглядаємо фотороботи Анатолія Ковальського. Він так уміло підбирає ракурси та ловить моменти! Що ж, правду кажуть: талановита людина – талановита в усьому.
– А ось – найповноводніший кримський водоспад Джур-Джур, – веде далі співрозмовник. – Він розташований на висоті 472 метри над рівнем моря і має висоту падіння води близько 16 метрів (на фото 2).
– Ця ялиця в об’ємі сягає 32 кубічних метри, висота – до 53 метрів, їй близько двохсот років, – коментує наступне фото. – Можна лише уявити, наскільки це потужне та величне дерево (на фото 3).
На іншій світлині – гірський масив.
− Це Кара-Даг – відкрита книжка археології, − пояснює фотограф. – Згаслий вулкан, якому 150 мільйонів років. Раніше він був заввишки 3000 метрів, зараз – лише 560.
ПРО ДОСЯГНЕННЯ ТА ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ
– Наше золото – це працьовиті люди, – говорить держслужбовець. – Я поставив ціль не лише зберегти колишні напрацювання, а й активно розвивати побічне користування.
Важливими напрямками роботи, на думку Анатолія Ковальського, є розвиток мисливства, лісового туризму та недеревних ресурсів.
– У 2006-2007 роках, коли я тут працював, ми започаткували будівництво лісових доріг, – наголошує посадовець. – А згодом цю ініціативу перехопило Держлісагентство, і з того часу розпочалося будівництво лісових доріг в усій Україні.
Нині обсяг доріг на Чернівеччині становить 144 км. І це дає змогу розвивати лісовий туризм, а також вивозити низькосортну деревину, рубати її на щепу та доставляти до споживача.
– Раніше важкі грузовики не мали змоги проїхати, – зауважує начальник. – А завдяки прокладеним дорогам у нас, як кажуть, зелене світло.
Також у Чернівецькому управлінні лісового та мисливського господарства велику увагу приділяють роботі зі шкільними лісництвами, допомозі воїнам АТО та благодійництву.
– У нас налагоджена співпраця з Німеччиною, – веде далі співрозмовник. – Це і туризм, і мисливство, і переробка. Та зараз найголовніше – щоб в Україні настав мир і можна було залучати нові інвестиції.
Анатолій Йосипович залюбки ділиться планами на майбутнє. Каже, що хоче поринути у викладацьку справу.
– Мені запропонували викладати у Чернівецькому національному університеті імені Федьковича, – розповідає пан Ковальський. – А у Львівському лісотехнічному університеті планують відкрити нову спеціальність – «Лісовий туризм». Мені цей напрямок добре знайомий ще з часів роботи на півострові.
Анатолій Ковальський розповідає, що у Криму лісовий туризм розвинений на найвищому рівні. Спеціально побудували мисливські бази та висококласні готелі. А родзинкою кримського лісотуризму є багатомовний персонал та єгері, яких навчали іноземних мов задля кращого обслуговування закордонних гостей.
Щодо доходів, то, зі слів Анатолія Йосиповича, у 2006-му в Криму на цьому заробляли понад 3 млн грн. Для порівняння: Буковина заробила не більше 200 тис.
– Скільки сьогодні треба спиляти, вивезти, витратити матеріальних ресурсів, щоб отримати 3 мільйони гривень прибутку? А туризм – це не лише імідж галузі, а й оздоровлення та нові робочі місця, – констатує пан Анатолій.
Та й витрати тут, переконує начальник ЧОУЛМГ, значно менші, ніж ті, що йдуть на лісовирощування, переробку, рубки головного користування, догляду.
– Доводиться переконувати, що цим займатися треба, – продовжує Анатолій Ковальський. – На жаль, сьогодні не всі розуміють важливість розвитку лісотуризму. Часто мені говорять: «Ваша справа – ліс вирощувати і рубати!». Але я твердо переконаний, що завдання лісівників усієї України набагато ширше. І головна з усіх справ – зберегти ліс, щоб у ньому могли відпочивати наші правнуки!
P.S. 14 квітня Анатолій Ковальський відсвяткував свій 65-річний ювілей. Колектив «ЛВ» вітає Анатолія Йосиповича з днем народження, бажає міцного здоров’я, наполегливості у роботі, нескінченного творчого натхнення та віри у щасливе майбутнє України!
Розмовляли кореспонденти «ЛВ» Анна КРАВЕЦЬ і Тетяна ГАЛАНІНА
Фото авторів та з архіву Анатолія КОВАЛЬСЬКОГО

Війна за мисливські угіддя

Live — Tue, 21 Apr 2015 21:31:23 GMT

Під стінами Волинської обласної ради гамірно. Сесія ще не розпочалася, депутати поволі підходять, а біля дверей – натовп. Мітингувальники налаштовані рішуче. У руках – плакати із написами: «Руки геть від УТМР», «Депутати, не дозвольте знищити УТМР», «Поверніть законність ваших рішень». У чому ж річ?

За деякий час мисливці піднімаються у сесійну залу. Розмовляємо з одним із мітингувальників – членом громадського об’єднання УТМР Любомльського р-ну, головою громадської організації «Рідна Любомльщина» Олександром Мікульським (на фото).

«У листопаді 2014-го депутати Волинської обласної ради продовжили нам термін користування мисливськими угіддями, які належали УТМР і раніше, ще на 7 років. Проте, відкриваючи полювання та вийшовши зі зброєю до лісу, ми зіштовхнулися з озброєними людьми, які не є членами нашої первинної організації. До нашого єгеря підійшли представники приватної організації із забороною полювати. Сказали, що відтепер ці угіддя належать ТОВ «Вікінг». Ми вже писали листи у всі можливі структури району, та нічого так і не зрушило справи з мертвої точки. Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства також відписками годує. Зараз важкий час. У державі війна, ми хочемо, аби не було ворожнечі, але наші мисливські угіддя фактично віддали приватнику», – розповів Олександр Мікульський.
Йдеться про майже 3 тисячі гектарів лісу. Місцеві мисливці 15 років межували із ТОВ спокійно, а зараз почався розбрат.
Активіст розповідає, що первинна організація УТМР району нараховує 480 членів, які сплачують внески. Каже: мисливці хочуть полювати чесно. Свою справу знають добре: солонці, біотехнічні споруди, віники заготовляють справно.
«Була чутка, ніби той лісовий міністр, котрий звільнився (ймовірно, голова Держагентства лісових ресурсів України Валерій Черняков, – авт.) дав команду ці угіддя віддати, – розповідає Олександр. – Він кілька разів полював із ними. Це бачили селяни, яких брали як загоничів. От і домовилися, видно. А чому досі не можемо добитися толку? Бо вони всі – однопартійці. І колишній голова Агентства, і голова нашої районної ради, і начальник управління лісового та мисливського господарства. Думали, по-людськи буде. Але в управлінні нам пояснили, що ми нічого не доб’ємося, бо все буде на їхніх умовах. Стали казати, що нам треба домовлятися з «Вікінгом». Поговорили з нами аж 10 хвилин, а тоді лишили з приватниками. Але розмови не вийшло. З нами був літній єгер – чоловік років 70-ти. То вони, напевно, спровокувати нас на бійку хотіли, бо мало не за комір його брали, так доказували. І цей випадок іще раз переконав іти на сесію і просити у депутатів, аби вони врахували наші прохання».
Депутати обласної ради дослухалися до мітингувальників. Поставили питання, яке порушили утемеерівці, в «різне» та врешті прийняли рішення на користь УТМР.

Через деякий період після сесії спілкуємося із місцевими мисливцями, членами УТМР. Вони кажуть: «Днями вишки з’явилися. Деревина ще зовсім сира. Ми ж вишок не ставимо, бо вважаємо, що так не можна полювати. Всі вишки, які були при колишньому єгереві (його виключили з УТМР), позрізували. Тепер він на приватника працює. То, можливо, його робота».
Стосовно не зрозуміло ким вмонтованих вишок на території Мосирського лісництва, де право на користування угіддями має Любомльська організація УТМР, мисливці днями звернулися у колективній заяві до нардепа Ігоря Гузя.
«Було б добре взагалі у них забрати угіддя, – роздумують утемеерівці. – Адже там керує чотири власники. Вони розділили ліс між собою. Ми вважаємо, що має бути один толковий власник. Тим більше, вони ідуть проти простих людей – тихцем забирають території. Повірте, там звірі були й до них. Біля угідь – близько Польща. Дичина приходить звідти і буде приходити. Розташування лісів – розкішне. Чому воюють за нашу територію? Бо «Волиньагро» почала засаджувати поля – вичистили зарослі, поле переорали і посадили кукурудзу. І на поля страшенно пішов звір. Дичина іде краями – там лози, а над тими лозами кормова база. І вовк з’явився. Чи зі Сходу прийшов, чи ні, але вовка стало багато. Хочемо зауважити, що цього року «Вікінг» проводив полювання, хоча, напевно, права такого не мав, бо договір у них закінчився ще в жовтні 2014-го. Відтак документа, який підтверджує, що вони – власники і їм продовжили договір оренди – вони не мають. А полювали і полюють досі! Тепер говорять, що на вовка».
– Дуже вдячні депутатам облради за розуміння. Але кажуть, що «Вікінг» має намір подавати на рішення сесії до суду. То, напевно, нам доведеться ще не раз на мітинг збиратися, – каже Олександр Мікульський.

Про ситуацію, котра склалася, та чи немає подібних прецедентів в інших районах області, говоримо з головою УТМР Андрієм Дмитруком.

– 22.07.2014 року сесія облради внесла зміни до рішення обласної ради від 04.11.1997-го щодо надання в користування мисливських угідь терміном на 25 років Любомльській районній організації УТМР (з усіма змінами, внесеними у 1999 році). Ці ж мисливські угіддя, тільки під другою назвою, бо вони свого часу були колгоспними лісами, потім передалися у міжгосподарський лісгосп, а тоді – у держлісгосп. Уже 21.11. 2014 року були надані ТОВ «Вікінг». Ми звернулися в екологічну інспекцію, Державне управління екології, управління лісового та мисливського господарства, Держагентство лісових ресурсів. Отримали відповіді – фактичні відписки.
– А ви знали раніше про те, що готуються документи на передачу угідь?
– Ні. Про це ми дізналися не так давно. До того про погодження, яке надано, як зауважує управління лісового та мисливського господарства ще у березні минулого року, ми не знали, та й якби знали, то, напевно, таки сподівалися б на те, що недолуге рішення директора лісгоспу, котрий дав погодження, зупинять контролюючі структури, які мають зважати, що ці ліси належать УТМР, і в обласній раді будуть достовірні відомості. Але вони промовчали.
– Як давно ви погоджували з користувачами межі? Тепер вимагають робити заново?
– Так. Але аби зробити мисливське впорядкування заново, нам потрібно мільйон шістсот сорок тисяч. Ці витрати ляжуть на плечі простих мисливців або ми таким чином розвалимо організацію й матимемо білі плями. Проте мисливське впорядкування розроблене ще у 2007 році і діє до 2022-го, згідно із законом. Тому ми й звернулися до обласної ради, аби не витягувати знову кошти із простих мисливців. Ми нічого нового не винайшли. Перед нами таким чином діяла Тернопільська область. У 2012-му – Вінницька і Кіровоградська. Нас обласна рада підтримала. І так ми не змінили ні гектара своїх площ. Але згодом виникла ця колізія. В управлінні нам сказали, що вони не є суб’єктом подання такого рішення, що це все – Держагентство. Там у свою чергу написали, що вони направили листа в управління, аби тут розібралися у ситуації і подали своє бачення. Зрештою, юристи порадили звернутися або у суд, або знову ж таки – до депутатів обласної ради, щоб вони внесли зміни у рішення. Хоча ми не звинувачуємо у цій ситуації депутатів, адже, повторю ще раз, про те, що відбувається накладка, їм мали повідомити контролюючі структури. Проте рішення депутатів обласної ради скасувати можуть ті ж депутати обласної ради. Ми звернулися до екологічної комісії. Звернення розглянули. Комісія повністю підтримала, що потрібно внести зміни до рішення обласної ради на користь УТМР – і вони були внесені.
– Чи не виникає подібних ситуацій з іншими мисливськими угіддями?
– Зараз питання постає щодо Тростянця. Мисливці Ківерцівщини б’ють на сполох, бо знову ж таки відбувається фактична пряма накладка мисливських угідь приватника на ті, які закріпленні обласною радою за районною організацією УТМР. Проте, думаю, після того, як ми почали говорити, так просто ніхто угідь тепер надавати не буде, адже в Законі чітко прописано: першочергове право має користувач, який користувався цими мисливськими угіддями.
– Знаю, що вам радили домовлятися. Що ви могли запропонувати і що пропонували вам?
– На сьогодні ми не є закритим товариством – пропонуємо всім вступити у первинний мисливський колектив. Вступайте. Хочете вкласти гроші – будь ласка, хочете, аби звіра було більше, – прекрасно. Але забрати ці угіддя від простого мисливця і сказати йому, що ти тут не будеш полювати, – такого робити не можна. Кількість мисливців-членів УТМР збільшилася на 23 особи і становить 5979 чоловік. Членські внески – 250 гривень на рік. Наразі сплачено більше 60%. Кожен із них знає, що він має заготовити для тварин, яку роботу провести.
– На вашу думку: що потрібно робити, аби таких колізій не відбувалося у майбутньому?
– Ми давали свої рекомендації щодо Закону про мисливське господарство та полювання, який наразі готується. Він має докорінно змінити ситуацію і в плані погоджень надання у користування мисливських господарств, і в плані його ведення, лімітів та всього іншого. Сподіватимемося, що у депутатів Верховної Ради вистачить часу затвердити цей закон найближчим часом. Щодо нашого бачення, то ми зовсім по-іншому розглядаємо надання мисливських угідь. Бо виконати те, що вимагається сьогодні, нереально! Скажу чому: перше – власником землі, поля, паю є пайовик – проста людина, яка може просто поїхати на заробітки, чи старенька жіночка, якій діти сказали: «Тебе вже кілька разів обманули, то як підпишеш папери, ще й землю відберуть». І вони не дадуть погодження. Так само і людина, яку зловили на браконьєрці, не погодить на зло. Відтак буде багато білих плям, – територій, які не закріплені. Таке показав сьогодні Горохівський район, де було 93 тисячі гектарів, а після перепогодження залишилося 66 тисяч. Уявіть: майже 30 тисяч мисливських угідь – це білі плями. Як ви вважаєте, хто там полює сьогодні?.. Тобто є дві вертикалі ведення мисливського господарства. Одна – схема Росії, Білорусі, де чітко визначена адміністрація, яка говорить про те, що є БТМР або «Росохота», які наполовину вже державні, які ведуть мисливське господарство, а їх контролюють лісівники, екологи, прокуратура, громадськість… І є друга вертикаль – європейська, в якій дійсно треба брати погодження, але в ньому чітко сказано: якщо власник або користувач не надає цього погодження місцевому мисливцю, то він повинен вкладати туди кошти сам. Друге: як можна прив’язати дику качку чи лося до паю, навіть до фермерського господарства? Ясно, що ніяк. Тому ми вважаємо: треба, аби спеціалісти розглядали, які мисливські угіддя мають бути, які мають бути межі, чи потрібно брати поле біля лісу, чи ні. Потім збирати місцевих мисливців, які там полюють, питати, чи можуть вони самі хазяювати, чи їм краще на якихось умовах віддати ці території приватному бізнесу, який дасть кілька ліцензій, а далі сам вкладатиме кошти і сам полюватиме. Ми не знаємо, яким шляхом підемо. Але мені здається, що думку місцевих мисливців ми повинні враховувати завжди.
Оксана ЧУРИЛО
Фото автора, інтернет-ресурсу «БУГ» та Анни КРАВЕЦЬ
P.S. У «ЛВ» готові ознайомитися із позицією інших сторін та оприлюднити її.

Сезон сплавів відкрито

Live — Tue, 21 Apr 2015 21:29:45 GMT

Помітною є позитивна тенденція сьогодення: все більшої популярності набувають різні види туризму: гірський, лижний, пішохідний, велосипедний, водний… Щодо особистих бажань, то давно переслідувала мрія взяти участь у сплаві. Напередодні дня народження замість класичного жанру (квіти, запаковані подарунки) чоловік, на превелике щастя, пропонує більш екстравагантний презент. Годі було уявляти кращого сюрпризу.
Відтак суботньої весняної днини втрапляємо на відкриття сезону сплавів на Волині. Отримати море позитивних вражень не перешкоджала поява невеликого дощу. Погана погода? Ви про що? У природи немає таких понять…
Одноденний сплав пролягав річкою Стир. У програмі туристичного маршруту – проходження відстані 22 км від обласного центру Волині до смт Рокині. Шестеро учасників, серед яких – організатор, інструктор зі сплаву Андрій Хрісантов.
Лучанин каже, що ось уже кілька років сплавляється на річках. Спочатку він із товаришами позичав напрокат судно і все необхідне спорядження. Віднедавна має власний катамаран. Так, разом із друзями стали організовувати свої маршрути й туристичні походи на воді.
– Охочих взяти участь у сплаві завжди вистачає, – каже Андрій Хрісантов. – Новачки часто хвилюються, мовляв, чи зможу, чи треба мати відповідні знання. На це я завжди усім відповідаю: головне – бажання.
Погоджуюся зі співрозмовником. Нині у мене – дебют, а страху зовсім немає. Погода трохи «кисне» – на те вона, звісно, має право. Та хіба для нас може щось стати на заваді? Адже краса яка довкола…
– Подобається сплавлятися, тому що так я розслабляюся, відпочиваю, відмикаюся від зовнішнього світу. Ніякого зв’язку, техніки, Інтернету. Лиш ти, вода і стихія. Імпонує спілкування з новими людьми, – посміхається Андрій. – А скільки можна надивуватися красою природи…
Причалюємо до берега для обідньої перерви. Поки хлопці лаштують казанок і дрова для приготування справжнього козацького кулешу, розпитую учасників нинішнього заходу про враження.
– Відчуття від сьогоднішнього сплаву неймовірні, – каже Людмила Данилюк. – Спочатку думала, що буде страшно, бо не вмію плавати. Але з першої хвилини всі тривоги зникли, прийшло умиротворення. Пливеш і бачиш все з іншого ракурсу. Активний відпочинок дає змогу забути про міську метушню. Сподобалося відчути себе частинкою злагодженого колективу. В майбутньому хотілося б здійснити подорож річкою з дрібними порогами, щоб відчути приплив адреналіну.
Куліш смачнючий, трав’яний чай, заварений у казанку, додає тонусу, – настрій покращується втричі. Є сила гребти далі!
Вода під веслом грайливо шумить, дощ миє носа і щоки. Де-не-де видніються позеленілі боки узбережжя, а там – задумані рибалки, енергійні качки; раз у раз трапляються погризені бобрами стовбури дерев… І тиша… Коли ми всі шестеро на мить перестаємо гребти, в повітрі нависає дивна мовчанка природи. Подібної ви не почуєте ніде, лише тут, серед вод і ледь помітного шуму вітру.
Усі на кілька хвилин замовкають, вражені дійством стихії. Хочеться схопити цю мить за хвіст, запхати до кишені, щоби потім згадати, наскільки містичною і приголомшливою може бути вона – природа.
Тетяна МИЗНІКОВА
Фото автора
та з архіву Андрія ХРІСАНТОВА