Сьогодні наша країна переживає тяжкі часи. Вже півроку на Сході України тривають бойові дії, масштаби яких трагічно вражають. Війна принесла розруху не тільки в міста й села Донеччини, а й у ліси цих регіонів. Постійні обстріли лісових угідь призводять до масштабних пожеж, лісівники не мають змоги запобігати розповсюдженню полум’я, бо дуже багато лісових доріг заміновані. Та й загроза бути вбитими найманцями – чимала. Можливість покращити ситуацію у лісах Донеччини з’явилася лише з появою «зелених коридорів», які утворила українська армія після звільнення частини Донецької області. Та небезпека існує постійно. У вигляді так званого «відлуння». Є велика загроза натрапити на міни та снаряди, котрі не розірвалися, або зустріти окремі загони бойовиків.

Нам випала нагода поспілкуватися з лісівниками Донеччини, де нещодавно тривали жорстокі бої між терористами і бійцями АТО. Наслідки цих боїв – просто страшні.
– У Краснолиманському лісгоспі, де тривали бойові дії, треба буде відновити приблизно 800 гектарів лісів, по Слов’янському лісгоспу – 65 гектарів, – розповідає начальник Донецького обласного управління лісового і мисливського господарства Віктор Стороженко. – А ще ж тривають бойові дії... От зараз дуже тяжкі бої йдуть на території Амбросіївського, Торезького лісгоспів. Про тамтешню ситуацію нам іще достеменно не відомо, але сотні гектарів нових лісів треба буде висадити.
Напевно, найскладніша ситуація була на території Краснолиманського лісового господарства. В результаті проведення Антитерористичної операції на його  території були сильні неконтрольовані пожежі. На той час працівники лісгоспу не мали змоги гасити ліс, тому що там велися активні дії АТО. Найбільшою перешкодою були заміновані насадження, до яких не мали доступу. Із метою збереження життя працівників і щоб не пошкодити техніку, лісівники змушені були обмежити гасіння лісових пожеж. Тому деякий час працівники лісових господарств Донеччини не мали змоги локалізувати вогонь. Пізніше, коли вже їм давали «зелені коридори», починали активно гасити лісові пожежі. Особливо насадження постраждали там, де були блокпости, бо ж постійно відбувалися обстріли.
– Ми спільно працювали зі штабом АТО, – каже директор ДП «Краснолиманське лісове господарство» Валерій Либиденко. – Отримували інформацію про замінування, рекомендації, аби не жертвувати нашими працівниками. Постійно відбувалися обстріли тих ділянок, де велися активні бойові дії, тому було прийняте спільне рішення про тимчасовий невиїзд у ці зони. Коли закінчувалися активні обстріли, під контролем силових структур ми заходили і починали працювати. Різні ситуації були. Траплялося, на шумові міни наражалися. Тим не менше, основну частину своєї роботи ми зробили нормально – локалізували лісові пожежі.
Непросто буде відродити те, що зруйнували ворожі обстріли та знищила пожежа, адже питання фінансування стоїть дуже гостро, бо основні державні кошти йдуть на підтримку сил АТО. На жаль, бої на теренах Донеччини й досі тривають. Відомо, що для того, аби посадити ліс, потрібна не тільки турбота, а й чимало фінансових і фізичних зусиль. А щоб ліс відновив свою втрачену красу, необхідні десятиліття.
– Навіть для посадки одного гектара лісу, якщо правильно все вирощувати і мати хороший матеріал, треба не менше трьох тисяч гривень, – каже Віктор Стороженко. – А потім іще ж догляди здійснювати. Щороку. П’ять разів на рік, як і годиться. То дуже великі кошти. Але в такий час, як зараз переживає наша країна, ми все розуміємо і будемо робити все можливе, аби відновити ліси, починаючи з цієї осені.
Керівництво галузі обіцяє не залишити наодинці зі своїми проблемами лісогосподарські підприємства Сходу. Будуть залучені потрібні кошти, і на місці лісових згарищ знову ростимуть ліси.
– Ми готові за рік створювати близько 2000 гектарів лісів, – стверджує Віктор Стороженко. – Буквально три-чотири роки тому ми створювали в області 2300 гектарів лісів за рік. Було фінансування і була вільна земля. До цих бойових дій ми заліснили 500 гектарів, тому що не було незайманих площ. Тепер будемо висаджувати новий ліс на місці старого, знищеного війною. Донбас не виживе без дерев. Це – наш кисень.
Під час відрядження на Схід ми хотіли дізнатися, як в умовах війни працювали лісівники Донеччини. Адже найважливіше – життя людини. Які емоції переживали ті, хто працював за декілька кілометрів від спалених «Градами» угідь, під шум танків та вибухи гармат. Хто ходив лісом зі страхом наступити на міну або натрапити на бандугрупування?
Ми поспілкувалися з лісничою Лиманського лісництва Ольгою Кунич. Жінка виявила чималу хоробрість, адже сама патрулювала територію лісництва.
– Я хочу сказать, что тяжело нам было, очень тяжело. Особенно лесной охране, – розповідає пані Ольга. – Ну и нам тоже, всем. Мы не отступали. Все равно работали, все равно были на своих местах, все равно были в лесу. Проводили, по возможности, и рейды. Все было очень тяжело… И опасно для жизни в первую очередь. Ведь у каждого есть семьи, дети. Было страшно и жутко от всего этого. Хороший у нас коллектив, понимающий. Все стараются, хотят все поднять, восстановить. Потому что лес – это красота, это – наши легкие…
Небезпека та певні труднощі згуртували працівників і надали мотивації для відновлення робочого процесу та втрачених лісонасаджень. Працівники лісового господарства трудяться понаднормово та злагоджено, аби якомога скоріше залатати лісові рани.

Рани, нанесені війною, ще довго будуть заростати в лісах та серцях людей, яких спіткало це горе. Кора дерев, обдерта бронею танків, зрізані «Градами» верхівки сосен, обпалені стовбури насаджень – усе це буде нагадувати про неочікувану війну.
– Это не день, не два, не месяц. Это пройдут года. Остался большой отпечаток у каждого человека и на том же самом дереве, – продовжує Ольга Кунич. – Потому что у каждого дерева, как и у человека, есть душа и сердце. Осталось все... Это еще и наши дети, и внуки будут черпать. Конечно, война задела душу каждого. Но мы надеемся, что все скоро наладится.
Незважаючи на тяжкі умови праці і війну в Україні, лісівники Донеччини позитивно налаштовані та готові працювати задля країни та майбутніх лісів. Адже ліси – невід’ємна частина надбання нашої Батьківщини.

Олег ПУГАЧ
Фото з інтернет-ресурсів