Погляньте на воду з гірської річки. Вона тече, не знаючи перепон. Сміливо оминає їх, впевнено біжучи далі своїм визначеним маршрутом. Любов подібна цій воді. Якщо вона присутня у наших серцях, тоді жодні негаразди та біди не можуть стати їй на заваді. Маю на увазі любов до всього живого; як чисте почуття, котре здатне до створення, а не розрухи…

Навіть не уявлялося, що житиму в часи, коли поняття «війна» позначатиме реальність. Не описи з романів, не розповіді попередніх поколінь про оте далеке й страшне. Запитуючи наших предків про часи ІІ Світової – як жили люди, як одружувалися, народжували, як узагалі могли радіти, коли навколо біда крушила й руйнувала тисячі життів солдат, – не думала, що зіштовхнемося з цим наяву. Чи знаходилася взагалі у простих людей хвилинка для радості?
Нині можна чітко простежити, як темний бік горя і страждань взялися за руку зі світлими моментами буття і йдуть пліч-о-пліч. І не подінешся від того. «Війна – війною, а обід – за розкладом» – звучить іронічно, зате правдиво, погодьтеся. Паралельно з воєнними діями тривають звичні процеси людського життя. Сімейні будні, ділові зустрічі, подорожі, навчання, кохання…
Цього літа моя подруга взяла шлюб із росіянином. Хіба могли подумати, плануючи задовго світлу подію, що між Україною та Росією виросте стіна ворожості, вибухнувши вогнем та кулями? Довелося тихенько, в тісному колі родини відзначити їхній шлюб. А хотілося свята та розуміння.

 
Ще одна знайома вже чотири роки, як заміжня. Виховує трирічного сина і… чекає чоловіка з війни. Якось зустріла її у магазині з чадом. Завжди така весела, життєрадісна, а нині блиск очей згас. Намагається триматися, з удаваним піднесенням щось розповідає. Запитую, як там, на Сході, її коханий. Відповідає, що кілька разів на тиждень телефонує, заспокоює, що все добре: живий-здоровий. А де саме перебуває – не каже: заборонено.
Життя триває… До речі, нещодавно, колега з нашої редакції теж вийшла заміж. За українця. Хоча, як на мене, національність не має значення. Якщо люди щирі, вміють кохати, свідомі щодо свого вибору. Якщо готові йти разом життєвими шляхами з усіма його радощами, труднощами, піднесеннями й негараздами, тоді вони спроможні на ЛЮБОВ і ніколи не стануть на стежку війни.    

Яна ТЕТ
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА      
P.S. Редакційний колектив вітає Тетяну Сасюк із одруженням. Бажаємо сімейного щастя та мирного неба над головою.