Волинські ліси здавна багаті і красиві, зелені і квітчасті. Здається, що між деревами хтось щедро розсипав коштовне каміння. А над ними голубе небо і ласкаве сонце, яке своїм промінням гріє кожне деревце, наче мати дитину... Ліс приносить людям добро, втіху і здоров’я.
У місті я почуваюся прекрасно. А от у лісі – ніби заново народжуюся, бо розумію його мову, відчуваю поруч його казкових мешканців. Щоразу переживаю захоплення і зачудування квіточкою, гілочкою, кремезним деревом і кожною тваринкою і травинкою. Ліс вабить мене незбагненною таїною. Скільки б я там не бував, завжди зустріч із ним – свято.
Часто всією родиною ми відпочиваємо у Скулинському лісі. Не можемо надихатися
... Читати далі »
На жаль, настав той час, коли ми, лелеки, маємо летіти у вирій. Перед польотом я, як і всі інші птахи, відчуваючи перелітний неспокій, накопичую жир. Молодих птахів турбує питання: як ми знатимемо, куди летіти? Сонце – то наш компас, та коли його не видно, орієнтуємося за магнітними полями Землі, а ще довіряємо інтуїції вожака. Летимо вночі, захищаючись від хижаків та перегріву. Вдень шукаємо поживу. Але зазвичай ми дуже втомлюємося.
Отож, зібравшись у ключ, яким керує стара досвідчена зграя, ми полетіли... Перша проблема на шляху – мисливці. Декілька з нас зазнали незначних ран від куль, а дехто став здобиччю браконьєрів.
Далі летіли без пригод, але на дорозі наступне випробування: потрібно протриматися кілька днів без води та їжі. Чому? У цьому винні люди – осушили, невдячні, болота. Ось тепер н
... Читати далі »
От і дочекався Василько того дня, коли тато назвав його дорослим та запропонував поїхати разом у мандрівочку. Він у Василька не абищо, а справжній Володар. Це його так називає мама. А справжня мрія хлопця – побувати у лісі. Бажання починає здійснюватися!
Солодкий сон. Несподівано почувся голос: – Сину, ти часом не бажаєш зі мною помандрувати лісовими володіннями? Звичайно ж, це питання було зайвим. Здається, лише мить, а сон минув – хлопець наче й не спав. Ще трішки часу – і він у повній бойовій готовності: вмитий, одягнутий та взутий. – Е ні, так не годиться, – промовив, усміхаючись, тато. – Спочатку тр
... Читати далі »
З ким не трапляється в житті пригод! А в мене була, може, й не пригода, а незабутня зустріч.
Одного разу я гуляв вулицею. Раптом біля мене спинився автомобіль. Він був розмальований так, що не можна було не звернути на нього уваги. Зверху великими буквами виділявся напис – «Солодощі». Зацікавило ще більше. Поки я роздивлявся, почув біля себе якийсь шурхіт. Глянув униз. Що це? На траві біля дороги лежала маленька пташка. Вона не могла літати. Придивився ближче – на ніжці виднілася ранка. Напевно, прибула сюди на цій машині – подумалося. Я взяв пташечку в руки і пішов додому. Дорогою роздивлявся її. Незнайомка була схожа на веселку: жовтий, коричневий, блакитний, білий, зелений кольори заховалися в м’якому пір’ячку.
... Читати далі »
