Майстерне ведення господарства, висока освіта, культура, внутрішня гідність, релігійність поглядів, благородство, скромність, повага до простих людей – риси, характерні для багатьох осіб шляхетного походження.

На Волині тривалий час мешкали знатні литвини Радзивілли, девіз яких – Бог нам радить. Пожертви на будівництво та утримання храмів, допомога бідним, ікони, скульптури святих, які були невід’ємною складовою частиною їхнього життя, є свідченням релігійності цієї заможної родини.
Радзивілли володіли замком в Олиці. Він був культурним центром, де зберігалася численна колекція книг, живопису, вишуканих меблів, порцеляни, амуніції, рукописів.
Замок, в який можна було потрапити лише через підйомний місток, містив 365 кімнат. На території замку стояв мурований палац. Навколо нього – парк. Поруч – гарний костел із великим органом. Таких органів було лише три в Європі: у Відні, Кракові та Олиці.
За часів правління Радзивіллів Олика здобула Магдебурзьке право в 1564 р., носила статус міста. Важливі питання вирішувалися за участі знатних князів.
Крім Олики, Радзивілли володіли палацами на території дев’яти теперішніх держав – Литви, Латвії, Білорусі, Росії, України, Польщі, Німеччини, Франції, Італії.
У 1750 р. до Радзивіллів, згідно з дослідженнями професора німецького університету у Гетінгемі Карла Фрідріха Ейхорна, належало 2023 земельних маєтки, 10053 села з кріпаками, 23 замки, 426 більших та менших міст.
Із родини Радзивіллів вийшли державні, військові діячі, художники, композитори, музиканти, меценати тощо.

Так, Миколай Чорний Радзивілл (1515-1603) був відомим меценатом літератури і мистецтва. Власним коштом надрукував Біблію. Його двір став притулком для багатьох освічених людей. 
Микола Криштоф Радзивілл Сирітка (1549-1616) був великим меценатом, який турбувався про нужденних. Вважають, що він заклав в Олиці фонд для забезпечення вбогих сиріт, колегіум.
Станіслав Радзивілл (1577-1599), вважаючи, що на всьому світі Христос перебуває в убогих та нужденних людях, надавав матеріальну допомогу шпиталям. Яскраво у цьому питанні позиція князя виявилася під час фундації ним олицького шпиталю в 1593 р. Станіслав Радзивілл зробив олицький шпиталь відкритим не тільки для католиків, а й представників інших релігійних конфесій і навіть нехристиян, продемонструвавши, як для своєї епохи, рідкісний вияв релігійної толерантності. Князя Станіслава Радзивілла за глибокі релігійні погляди та цінності, допомогу нужденним називали «Побожний».
Альберт-Станіслав Радзивілл (1595-1656) – видатний історик, канцлер Великий Литовський. Навчався у трьох європейських університетах, в єзуїтському колегіумі у Вільно. Заклав в Олиці академічну школу при колегіаті святих Петра і Павла, семінарію, відновив замок. При Олицькому костелі фундував щочетверга відправу до причастя. Після відправи вбогих годували в замку і щедро обдаровували. Князь сам обслуговував по 200 осіб. Його вважають будівничим найвидатнішого олицького храму – костелу Святої Трійці, покровителем шпиталю Святого Хреста. Завдяки Альберту Радзивіллу до наших часів дійшла історія Козаччини, а його твори використовував Михайло Грушевський під час написання «Історії України-Руси». Значний вклад князя в урегулювання складних відносин між православними та уніатами на початку XVII ст.
Кароль-Станіслав Радзивілл (1734-1790) заснував школу кадетів у Несвіжі, де учні набували знань із військової артилерії, навчалися мовам, архітектурі. Власним коштом навчав 30 дітей. Відновив театр, балетну трупу, типографію. Заснував заводи із виробництва скла, створив парки.
Антоній Радзивілл (1775-1833) написав музику до «Фауста» Гете. Захоплювався живописом, малював аквареллю портрети аристократів. Йому присвячували свої твори Бетховен, Мендельсон, Шопен.
Януш Радзивілл (1880-1967) – литовський гетьман, захищав інтереси місцевого населення в сенаті Речі Посполитої, був організатором зльотів харцерів воєводства. Виступав за примирення з козаками. У часи Другої світової війни налагодив контакти з вищою управлінською елітою Німеччини для того, щоб полегшити долю польської інтелігенції в концтаборах.
Син Януша Едмунд та його невістка Іза­белла в Олиці створили кооператив, в якому працювало багато українців, дитячий садок, лікарню. Їхній син Станіслав був одружений на сестрі дружини президента США Жаклін Кеннеді.
Про сміливість, благородство Едмунда та Януша Радзивіллів, прихильність до них місцевого населення свідчить той факт, що вони відмовилися залишати Олику після початку Другої світової війни, мотивуючи це тим, що нічого поганого не зробили ні землі, ні людям. І це правда, бо ж після їхнього арешту більшість людей проголосувала, щоб Радзивіллів відпустили. А у 30-х рр., коли Едмунд Радзивілл балотувався на війта гміни, територія якої охоплювала і нинішню Цумань, то здобув 70 відсотків голосів виборців, а при повторному голосуванні – 90 відсотків голосів.
Представники родини Радзивіллів були високоосвіченими людьми, подорожували багатьма країнами світу, пізнаючи їхню культуру та традиції, володіли іноземними мовами. Так, князь Станіслав Радзивілл часто відправлявся до християнських святинь Європи, писав твори на релігійну тематику. Знав більше 10 мов, серед яких – руська (староукраїнська).
Записи про подорож до Палестини, Єгипту, Іраку Миколи Христофора Радзивілла вважалися найкращими до XIX ст.
Князь Станіслав другий Радзивілл володів 12 мовами. Щоб мови не забувались, утримував при своєму дворі лекторів, з якими щоденно розмовляв.
В Олицькому замку була потужна мистецька збірка, величезна бібліотека з цінною колекцією книг та кімната для архіву, що говорить про високий рівень освіти та культури представників родини Радзивіллів.
Володіючи 140 тис. га лісів, боліт та озер на Поліссі, Радзивілли вели лісове господарство на належному європейському рівні, іноді створюючи найкращі зразки такого господарства. Так, деревина на Цуманський лісопильний завод, створений на базі тартака князя Ф. Радзивілла, вивозилася лише взимку після випадання снігу. Так дбали про те, щоб менше травмувати підріст і не руйнувати підстилку. Для зменшення вивезення деревини з Волині у вигляді сировини було налагоджено випуск оброблених матеріалів, зокрема паркету.
Й. Крашевський зазначає: «Словом, усе, що може дати життя, було в їхніх руках, а якщо і траплялися плями на картах їхньої історії, то де ж, запитайте, їх немає? ...Мушу визнати, що є мало родин, які б у різний час так прислужилися своїй батьківщині».
По-різному склалися долі нащадків великого князівського роду. Останнього ординатора міста Олики – Януша Радзивілла – арештували більшовики, а після Другої світової війни він повернувся із таборів до Польщі.
У колишній резиденції князів Радзивіллів – Олицькому замку – ось уже півстоліття функціонує обласна психіатрична лікарня. Поточні ремонти, які проводять у приміщенні замку, не рятують його від руйнування.

Оксана ГАВРИЛЮК,

старший науковий співробітник відділу природи 
Волинського краєзнавчого музею