 2014-й хочеться розпочати з хорошого. Хороших думок, хороших справ, хороших ідей, хороших мрій. Так має бути. Без надії і віри у майбутнє не можна. Інакше життя стане прісним і непотрібним. Не буде до чого прагнути. А прагнути треба!
Як би я не любила Омара Хайяма, проте варто визнати: його філософія, котра доводить, що все швидкоплинне, правильна, але сумна.
…Гортаю сторінки книги. «Що життя? Базар… Там друга не шукай. Що життя? Удар… І ліків не шукай. Сам не міняйся. Людям посміхайся. Але в людей усмішок – не шукай». А як було би добре, якби кожна посмішка, подарована тобі, була щирою, люди думали не лише про себе, а й інших. Тоді, напевно, і життя було б іншим.
Ці свята видалися не надто веселими. Вкотре відчула швидкоплинність буття, зрозуміла, що можна не все встигнути. Різдво у нашій сім’ї – свято особливе. Ми щороку всі гуртом збираємося у прадідову хату. Там нас чекають бабусі і дідусь. Цього року нас теж чекали, от тільки не всі. Перегорнута сторінка двох життів муляла очі сльозами, коли зайшли колядники. «Пане господарю, дозвольте заколядувати!»… І всі ніяково перезирнулися у пошуках того, хто має дозволити.
Кажуть: минулий рік був важким. Але, якщо покласти руку на серце, то кожен зрозуміє, що рік, у якому всі живі і здорові – щасливий і легкий.
Їдучи додому, не можу стримати посмішки, бо у період різдвяних «морозів» надворі справжня весна. І, наперекір усім скептикам і песимістам, я впевнена: рік почався із весни недарма. Все буде добре! Мусить бути!
Головний редактор Всеукраїнського
журналу «Лісовий вісник»
Оксана ЧУРИЛО
|
