Ранок іще тільки зачинається. Волого, холодно, туманно. Ліс зустрічає романтикою... Але той, хто його не любить, не збагне, що можна шукати тут такої пори. А вона є – лісова казка, розгадуючи яку, щоразу поринаєш у все нові й нові відчуття. …Осінь пахне особливо. Просіки затягнуті димкою. Це чаруючі аромати ранкового лісу. Минаю чорничник, ступаю на оксамит темно-зеленого вологого моху. А ось перше опале листя, якого ще не торкнула осіння сирість та тління. Ліс можна впізнати за запахом. Заплющуєш очі, вдихаєш – і відчуваєш його. Ось – березина, що пахне терпким молодим вином, ялинник із ароматом сироїжки і різнотрав’я, а тут – тепло та смола – увійшла у старий сосняк. Намагаюся іти якомога тихіше – тільки так можна помітити дивовижне. Раптом чую перші віддалені голоси. Низькі, гучні, розкотисті. Олені ревут
... Читати далі »
Під приводом прокладання газопроводу (на що потрібно лише 50 га) та виведення із заповідника сміттєзвалищ (іще максимум 50 га) хочуть забрати 712 га! Громадськість вимагає не підписувати такого указу і провести публічне обговорення проекту зміни меж заповідника.
122 представники громадських організацій та окремі громадяни України, Білорусі, Казахстану, Польщі, Росії, Узбекистану, а також Всесвітній фонд природи звернулися до посадовців із закликом «Зупинити знищення Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника». Листи були спрямовані проти масового захоплення земель природного резервату. Адже на 2013 р. (без будь-яких законних підстав) близько 100 га земель Ялтинського заповідника опинилися в користуванні сторонніх власників. При цьому органи місцевого самоврядування Вели
... Читати далі »
Единственный в Крыму памятник герою-леснику открыт в урочище Адымтюр
Пожалуй, нет в Крыму места, каким-либо образом не связанного с партизанским движением времен Великой отечественной войны. Так, в 1941-1942 годах в районах Коккозской, Бельбекской, Байдарской долин и на примыкающих к ним горных массивах действовал Акмечетский партизанский отряд под командованием ветерана Гражданской войны Кузьмы Калашникова. Отряд дислоцировался в густых лесах недалеко от домика «Адымтюр», где проживал лесник Иван Дума со своей семьей. Сейчас это кордон «Ай-Димитрий» Государственного предприятия «Куйбышевское лесное хозяйство». 13 сентября состоялось торжественное открытие обновленного памятника Ивану Думе на кордоне «Ай-Димитрий».
... Читати далі »
Коли стискав у міцному привітанні сильну руку Миколи Лошака, зловив себе на думці, що вже десь бачив цю людину, тільки не з пишною сивоюшевелюрою.
Пригадується молоде, таке ж мужнє й усміхнене обличчя з густими чорними бровами та темно-русявим чубом. Пам’ять блискавично перебрала сотні чоловічих облич, і врешті я запитав: – Миколо Наумовичу, а ким вам доводиться старшокласник Флоринської ЗОШ Бершадського району, лісничий учнівського лісництва «Зелений світ» Мазур Микола? – Це – мій найстарший онук, десятикласник Флоринської ЗОШ. У 5 та 4 класах тут іще навчаються внуки Сашко і Таня, а 5-річни
... Читати далі »
Крым – удивительное место. И своей уникальностью он обязан лесу: смешению редчайших и самых привычных деревьев, буйству горных трав и красоте полей – розовых, вперемешку с лавандовыми. Здесь все так сплелось – удивительно и органично, и получился крымский лес!
Предлагаем вам беседу с Игорем Кацаем – председателем Республиканского комитета Автономной Республики Крым по лесному и охотничьему хозяйству.
– Игорь Александрович, давайте начнем наш разговор с вопроса: что такое крымский лес? – Есть такое высказывание Пабло Неруды: «Крым – это орден на груди планеты Земля»
... Читати далі »
Кожна частина окремої одиниці – цілісний пазл, котрий має свій вигляд, механізм функціонування, напрям руху тощо. В тому й полягає її сенс, щоб, приєднуючись до загальної картини, доречно доповнювати всю композицію. Один із таких складових Волинського ОУЛМГ – ДП «Ратнівське лісомисливське господарство».
Розташоване близько до білоруського кордону, ДП «Ратнівське лісомисливське господарство» створили на базі Ратнівського державного лісомисливського господарства у березні 2005-го. Останнє, в свою чергу, бере початок від реорганізованого Ратнівського лісгоспзагу, витоки якого – з 1961р. Більшість лісгоспів області були утворені на початку 40-х рр., тож прикордонний Ратнівський можна наз
... Читати далі »
Куди можна повертатися, не боячись схибити? Напевне, такий шлях пов’язаний з особистим минулим, квітучою молодістю і нестерпним бажанням тримати світ у своїх долонях. Пізнавати нові кордони існуючих можливостей, робити добрі справи, адже потому в архіві своїх надбань ми залишаємо плоди праці і… спогади. Саме вони – малий, зате золотий ключ до шпарини протоптаного шляху
Так, за розмовою із колишнім мисливствознавцем Волинського ОУЛМГ Орестом Королем ми верталися у розділ під назвою «студентське життя». То справді особливий період, який залишає за собою чимало: знання, досвід, емоції і глибокий пласт вражень. А як воно, коли через… надцять років намагаєшся згадати себе у ролі азартного студента? Для цього можна організувати зустріч випускни
... Читати далі »
Уже перші дні осені здивували і, як то кажуть, «розклеїли» одночасно. Здавалося, іще треба було б погрітися на сонечку, потрохи відвикаючи від літа, а тут – аномальний холод. Синоптики стверджують: востаннє в Україні таке було 1901-го року, коли у перші дні вересня температура знизилася до 9 градусів тепла. Така холоднеча для початку першого місяця осені абсолютно нетипова. Осінь настала явно не за календарем. Синоптики просто вражені, кажуть, що це – майже рекорд. До того ж, пророкують неймовірно холодну зиму. Попри все, цей рік, здається, буде й рекордним за кількістю грибів у лісі. І хоча погода мінлива, але таки тішить людей своєю щедрістю.
Початок жовтня також здивував боротьбою стихій: то інеєм покриє, то сонце визирне і дасть надію, то дощ так ушквари
... Читати далі »
Гриби… Для поліської людини – то ціла філософія: коли і де ростуть, коли і як збирати, як споживати, сушити, солити, маринувати... Любителі тихого полювання розкажуть вам чимало історій, які трапилися з ними під час пошуків цих справді безцінних дарів природи.
Я теж полісянка, тож для мене ліс та мандри його стежками в грибну пору не менш звабливі, аніж відвідини далеких заморських країн. Як кажуть, кожен кулик своє хвалить... Восени, коли прилавки базарів вщент заповнені грибами, душа рветься в рідні краї. У пам’яті зринає то один, то інший епізод із мого дитинства. Не можу стриматися, аби не переповісти один із них. ... Читати далі »
Із будь-чого красивого можна створити ще гарніше, вміло надавши потрібної форми. Природа не має обмежень щодо вираження своєї геніальності, різноманіття, барв та виглядів. Людська фантазія тут теж не відстає. Ну а комбінація природних дарів і золотих рук митця народжує шедеври. Зрештою, погляньте на ці витвори. Вражають, правда?
Мистецтво художнього різання овочів і фруктів – карвінг – зародилося ще багато років тому на Сході. Нині ж воно не є таким поширеним, як, наприклад, фотографія, живопис чи художня література. Зате продукти цієї творчості дивують. Так, ми мали нагоду поспілкуватися з лучанкою Ольгою Гончарук, яка вже близько трьох років займається карвінгом. Термін доволі недовгий, а
... Читати далі »
Закінчилося тепле літо 1991 р. Україна стала незалежною державою. Тодішні перші дні вересня виявилися на диво сонячними – дійсно оксамитовий сезон. Саме цієї пори я зібрався у подорож із Луцька в Магадан. Мене завжди приваблювали далекі краї із суворим кліматом.
Дорогою до новозбудованого аеропорту «Луцьк» я роздивлявся, як селяни копають картоплю. Подумки був далеко… У Магадан я віз гостинці. Звісно, товстий шмат сала і горілку домашнього виробництва, спеціально залиту у пляшки з-під «Столичної». Час минав швидко. Пересадки за пересадками – і ось уже аеропорт «Бориспіль». Якби не таблич
... Читати далі »
Хоч ярмаркую майже щороку, проте кожного разу знаходжу щось нове для себе – дуже полюбляю народний колорит, веселощі та різноманітні вироби майстрів. А тому, щойно випала нагода потрапити до Великих Сорочинців, одразу полишила всі справи – й нумо гуляти!
Гуде-веселиться Національний Сорочинський ярмарок на Полтавщині. Про його розмахи вже не одне століття знають далеко не лише за межами області, а й України. Оспіваний свого часу Гоголем, ярмарок і нині збирає чимало гостей. «Дорога, верст за десять до містечка Сорочинців кипіла народом, який поспішав із усіх навколишніх і далеких хуторів на ярмарок», – писав Микола Гоголь. З тих часів багато змінилося, проте ярмарок зберіг свої традиції. ... Читати далі »
Ковель і Ковельщина – древні місця Волинського Полісся, які беруть свій початок ще з XIV ст. Історія Ковельщини надзвичайно багатогранна. Її торкнулося литовсько-руське правління і панування Першої і Другої Речі Посполитої, царсько-російська колонізація, німецька окупація, радянська комуністична тоталітарна система і становлення Незалежної України. Ковельський район має вигідне географічне розташування, оскільки розміщений на перехресті європейських торгових шляхів. Крім того, він повністю перебуває у зоні мішаних лісів, є одним із перших за кількістю мисливських та рибальських угідь в Україні, що є предметом заздрості сусідів із Білорусі та Польщі. Відомо, що на Ковельщині було багато мисливських видів тварин, а сама територія мала славні традиції. І хоча в І половині ХVII ст. тури були повністю відстріляні, на згадку про них залишилася річка Турія.
Чим казки або мультфільми відрізняються від дійсності? Звісно, відмінностей багато. Та, напевно, одна з найголовніших не в тому, що вигадані тварини можуть говорити, а саме у подачі їхніх образів. Наприклад, усім відомий Вінні Пух – такий собі позитивний ведмедик, який полюбляє ласувати медом-варенням, живе мирно, має друзів і нікого не ображає. А зазирніть-но, панове, до реального лісу і познайомтеся зі справжнім бурим ведмедем! Не обіцяю, що таке «побачення» виявиться безпечним і веселим. Хоча – кажу вже без жартів – особливості та стиль життя цього величезного ссавця справді цікаві. Багато нового можна довідатись. Отож…
Бурий ведмідь у фауні України є найбільшим хижим звіром. У Карпатах, приміром, протягом століть сформувалася традиція охорон
... Читати далі »
Називаючи горобця горобцем або ластівку ластівкою, мабуть, мало хто зважає на те, як виникли такі назви птахів, тим паче, що їх майже однаково іменують скрізь в Україні. Коли ж виявляєш, що одного й того ж птаха в одній місцевості називають «чайка», а в іншій – «книга» і, до того ж, російською мовою як «чайка» означені зовсім інші птахи, тоді й може виникнути зацікавленість. То яким же способом утворюються назви наших пернатих сусідів?
Вчені присвоюють птахам (та й усім тваринам і рослинам) латинські назви, які використовуються в наукових працях, написаних будь-якою мовою. Тому всім, хто знає ці назви, легко зрозуміти з наукової літератури, про якого з птахів у ній ідеться. Скажімо, «чайкою» і «книгою» в Україні називають птаха Vanellus vanellus, а в ро
... Читати далі »
Родина брусничні (Vacciniaceae Lindl) налічує близько 20 родів і 300 видів листопадних і вічнозелених кущів та напівкущів, що ростуть в основному у Північній півкулі. У дендрофлорі України росте 11 видів із трьох родів. Серед представників родини нарівні з чорницею, лохиною та журавлиною велике господарське значення має брусниця звичайна (Vaccinium vitis-idaea L.). Є такі українські назви: борина, борина брусниця, борівка, брослина, бруслина, брусника, брусниці, брусниця, брусничник, бугіледзи, гогодз, гогоз, гогозда, гогозник, голубець, дододза, камениця, камінки, камінці, кам’янка, квасниця червона, кваснички, кваснівки, суфез, форостінки, хворостянка, яфуза.Російські назви: брусника обыкновенная, брусница, брусена, брусеня.
Виховання у підростаючого покоління важливих моральних цінностей, зокрема любові до природи, бажання працювати на рідній землі, берегти й удосконалювати її скарби – важливий спектр діяльності, який вдало реалізовують на практиці. Пересвідчитися в цьому могли представники всіх регіонів України – гості й учасники Всеукраїнського зльоту учнівських лісництв, що відбувався на Київщині (19-22 вересня).
Понад 100 юннатів з усієї України мали нагоду продемонструвати таланти та здібності в природоохоронній і дослідно-експериментальній роботі у галузі лісового господарства. Захід відбувся завдяки організаторам: Національному еколого-натуралістичному центру учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, КЗ КОР «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини». Вибороти першість у таких
... Читати далі »
Природа готується поринути у довгий зимовий сон. На деревах іще тримається пожовклий лист, але то ненадовго. Ось-ось уже з’явиться похмурий «двірник осені» – холодний північно-східний вітер «листовій» і остаточно прибере зів’ялі барви природи. Та ще надовго залишаться в пам’яті і червоно-жовті ватри кленових острівців, і сором’язлива посмішка осінньої кульбаби, і припізнілі щедроти кущів шипшини, горобини, калини та черемхи. Стародавні мудреці назвали цей місяць іменем кота. Враховуючи особливості людської психології, саме другий місяць осені присвятили цьому улюбленцеві людей. М’який, пухнастий, вуркотливий, проте зі швидкими пазурами й гострими зубами. Кіт – ніби єдність кількох протилежностей. Присвячений йому природний цикл символізує такі філософські сторони людського буття, як заперечення, розвиток та пізн
... Читати далі »
Астрономічним початком осені вважається 22 вересня. Це – період осіннього рівнодення, коли на всій земній кулі день і ніч добу навпіл ділять.
Бджолярі готують вулики до зими – прибирають їх в омшаники. У лісі збирають шипшину та гриби. У риб у жовтні спостерігаються зимувальні міграції. Вони збираються великими групами в глибоких місцях, так званих ямах, де й зимують.
Жовтень – пора свободи: замість того, аби бути зеленим, листя може обирати між жовтим, червоним, коричневим та помаранчевим. Ліс у яскравих осінніх барвах. Линяють звірі. М’які перини з листя готують собі ведмеді, борсуки, їжаки. Ганяють у дубових лісах дикі свині – поспішають нагуляти до зими якомога більше жиру.
З північних районів прибувають закордонні «гості» – коноплянки, а згодом і снігурі, які віщують снігопади. Також в Україні зимує родич наших хижих птахів – зимняк, який гніздиться у тундровій зоні. Загалом птах цікавий, належить до родини яструбових. Верх тіла – бурого кольору, голова і потилиця забарвлені світліше, майже білі, з чорними видовженими плямами. Хвіст значно світліший за спину, з широкою темною смугою. На горлі і боках грудей – чорні видовжені плями, на череві – чорне. Самки більші від самців, але забарвленням не відрізняються. Зимняк мешкає у відкритій тундрі та лісотундрі. Живиться мишоподібними гризунами та дрібними птахами.
Активно готується до зими лісова жителька – білка. Цікаво те, що ці руді панянки дуже старанно запасаються харчами: жолудями, горіхами, грибами, які зберігають у дуплах, під опалим листям або ретельно ховають у тріщинах дерев. Іноді серед білчиних запасів буває понад три кілограми горіхів! У зимову сплячку ці спритні звірята не залягають, але у люті морози та хуртовину можуть спати кілька днів поспіль.
Нарешті вибралися за місто у невеликий лісочок. Сиджу на пеньку, дивлюсь у небо. Промінці жовтневого сонця пронизують розкішні гілки дерев. Примружую очі. Тихо. Здається, ніби час зупинився. Аж раптом чую панічний крик! Підійшовши ближче, уважно роздивилася порушницю мого спокою. Нею виявилася сойка. Вона завжди на сторожі. Своїм скрипучим голосом подає знак лісовим мешканцям про появу людини набагато раніше, ніж людина її помітить. У природі сойка уникає відкритих місць, більше полюбляє перельоти з гілки на гілку. На землі пересувається невпевненими стрибками, тому внизу довго не затримується. Також сойка – чудовий пародист: вона може повторювати звуки інших птахів. Літунка мешкає у лісі, віддаючи перевагу старим деревам. Сойка вважається одним із найбільших ворогів дрібних птахів: руйнує гнізда, випиває яйця та викрадає пташенят. Харчується жолудями, лісовими горіхами, а та
... Читати далі »
Якщо дозволите, я заберу кілька хвилин вашого дорогоцінного часу, і ми підемо до лісу. Спокійного світлого лісу, де кожен може залишатися собою.
Для початку уявіть собі його звуки… Чуєте?.. Це вітер гойдає дерева, пташки виспівують своїх пісень. Цікаво, чи до снаги симфонічному оркестрові відтворити мелодію лісу з усіма її тонкощами? Відчуваєте, як сонячне проміння проходить крізь крони дерев і освітлює все довкола і вас? А он за кущем щось темніє… Чи не Вовк-сіроманець з народної казки там причаївся? Бр-р-р… Страшно! Потихеньку відступаємо назад, як кажуть, береженого і Бог береже. Тінистий спокій дерев, сонячні промені, що прорізають мовчання столітніх дубів, ледве помітна уторована стежечка. Ідемо нею – і потрапляємо на велику
... Читати далі »
Единственный в Крыму памятник герою-леснику открыт в урочище Адымтюр
Чим казки або мультфільми відрізняються від дійсності? Звісно, відмінностей багато. Та, напевно, одна з найголовніших не в тому, що вигадані тварини можуть говорити, а саме у подачі їхніх образів. Наприклад, усім відомий Вінні Пух – такий собі позитивний ведмедик, який полюбляє ласувати медом-варенням, живе мирно, має друзів і нікого не ображає. А зазирніть-но, панове, до реального лісу і познайомтеся зі справжнім бурим ведмедем! Не обіцяю, що таке «побачення» виявиться безпечним і веселим. Хоча – кажу вже без жартів – особливості та стиль життя цього величезного ссавця справді цікаві. Багато нового можна довідатись. Отож…
Природа готується поринути у довгий зимовий сон. На деревах іще тримається пожовклий лист, але то ненадовго. Ось-ось уже з’явиться похмурий «двірник осені» – холодний північно-східний вітер «листовій» і остаточно прибере зів’ялі барви природи. Та ще надовго залишаться в пам’яті і червоно-жовті ватри кленових острівців, і сором’язлива посмішка осінньої кульбаби, і припізнілі щедроти кущів шипшини, горобини, калини та черемхи.
Астрономічним початком осені вважається 22 вересня. Це – період осіннього рівнодення, коли на всій земній кулі день і ніч добу навпіл ділять.
Жовтень – пора свободи: замість того, аби бути зеленим, листя може обирати між жовтим, червоним, коричневим та помаранчевим. Ліс у яскравих осінніх барвах.
З північних районів прибувають закордонні «гості» – коноплянки, а згодом і снігурі, які віщують снігопади. Також в Україні зимує родич наших хижих птахів – зимняк, який гніздиться у тундровій зоні. Загалом птах цікавий, належить до родини яструбових. Верх тіла – бурого кольору, голова і потилиця забарвлені світліше, майже білі, з чорними видовженими плямами. Хвіст значно світліший за спину, з широкою темною смугою. На горлі і боках грудей – чорні видовжені плями, на череві – чорне. Самки більші від самців, але забарвленням не відрізняються. Зимняк мешкає у відкритій тундрі та лісотундрі. Живиться мишоподібними гризунами та дрібними птахами.
Активно готується до зими лісова жителька – білка. Цікаво те, що ці руді панянки дуже старанно запасаються харчами: жолудями, горіхами, грибами, які зберігають у дуплах, під опалим листям або ретельно ховають у тріщинах дерев. Іноді серед білчиних запасів буває понад три кілограми горіхів! 
Нарешті вибралися за місто у невеликий лісочок. Сиджу на пеньку, дивлюсь у небо. Промінці жовтневого сонця пронизують розкішні гілки дерев. Примружую очі. Тихо. Здається, ніби час зупинився. Аж раптом чую панічний крик! Підійшовши ближче, уважно роздивилася порушницю мого спокою. Нею виявилася сойка. Вона завжди на сторожі. Своїм скрипучим голосом подає знак лісовим мешканцям про появу людини набагато раніше, ніж людина її помітить. У природі сойка уникає відкритих місць, більше полюбляє перельоти з гілки на гілку. На землі пересувається невпевненими стрибками, тому внизу довго не затримується. Також сойка – чудовий пародист: вона може повторювати звуки інших птахів. Літунка мешкає у лісі, віддаючи перевагу старим деревам. Сойка вважається одним із найбільших ворогів дрібних птахів: руйнує гнізда, випиває яйця та викрадає пташенят. Харчується жолудями, лісовими горіхами, а та
