Більшість птахів готується до відльоту у теплі краї. Вони набирають масу, щоб вистачило сил та енергії на майбутній шлях. Шпаки, граки та інші пернаті збираються в зграї. Спочатку ті зграї кочують, а потім залишають рідні домівки. Першими відлітають комахоїдні: стрижі, ластівки, солов’ї, тому що зменшується кількість комах. Як тільки замерзають водойми, відлітають і водоплавні птахи. Щоб спостерігати за пташиним перельотом, треба знати, як це відбувається. Виділяють такі основні форми пташиних зграй: кутом і клином (журавлі, гуси); шеренгою, а також один за одним (гуси, качки); скупченою зграєю (шпаки, омелюхи); безладною зграєю (кулики). Деякі птахи летять поодинці (зозулі, дрімлюги).
Для виживання звірі, які не залягають у сплячку, протягом усього року запасаються харчами. Хижаки ховають частину здобичі під вітроломом, серед каміння і в розколинах. Багато мишовидних гризунів можна знайти у сховищах горностая, ласки. Норка ховає в пустотах під кригою біля берегів водойм до двадцяти кілограмів риби. У бобрової родини під водою запасів гілок може бути до п’ятдесяти кубометрів! Білка збирає горіхи, жолуді, сушить гриби. В норах жовтогорлих мишей знаходили до восьми кілограмів насіння, а одного разу – навіть 47 кг! Не відстають від тварин і птахи. Горішки ліщини, бука у тріщинах кори ховають повзики. Жолуді й горіхи запасають на зиму сойки. Восени вони цілими днями снують біля великих дубів, набирають у під’язичний мішок
... Читати далі »
Знайомтеся – гусениця златогузки. Вона є попередницею невеликого білого пухнастого нічного метелика. Отримала таку назву тому, що черевце самки вкрите золотистими волосинками. Саме зараз ці дивні створіння готуються до зими. Вони линяють, обплутують павутиною всю гілку з пошкодженим листям, таким чином створюючи собі домівку, яка іноді сягає до 10 см завдовжки. Нерідко в одному загальному гнізді буває до 2 тис. гусениць, які добре захищені від зимових морозів і відмінно їх переносять.
Та потрібно бути обережним і не брати гусениці до рук, бо вона дуже отруйна – на кінці тіла розміщені залози, що виділяють їдку рідину. Потрапляючи на шкіру людини, вона викликає болючий свербіж, кропив’янку і запалення. У результаті нерідко підвищується температура, починає боліти голова.
Нещодавно відвідала один зоопарк, що здивував розмаїттям жителів: вовки, папуги, тигри, лами, павичі, сови, черепахи, пелікани... Раптом якась звірина мало не збила мене з ніг на пішохідній доріжці! Вона відчайдушно бігла за яблуком, яке щойно впало. Це південноамериканська жителька – нутрія. В Америці тварини трапляються всюди – від Болівії до Вогненної Землі. І лише декілька зоопарків України можуть похвалитися цією іноземкою. Зовні вона нагадувала великого щура. Голова масивна, з непропорційно маленькими очима і вухами. Кінцівки короткі. Зуби яскраво-оранжевого кольору. Носові отвори у нутрії забезпечені пірнальними м’язами і можуть щільно закриватися. Губи розділені попереду і змикаються позаду різців, що дозволяє відгризати рослини п
... Читати далі »
Справжнім королем осені вважається гарбуз. Завдяки великому вмісту мікроелементів і вітамінів його рекомендують при серцево-судинних захворюваннях, набряках, недокрів’ї та ожирінні. Гарбуз – чемпіон серед овочів за вмістом заліза, міді і фтору. Його плоди багаті пектином, цукрами, вітамінами групи В, С, Е, каротином. Клітковина гарбуза добре розварюється та легко засвоюється. А відвар із медом – це не тільки приємний напій, а й унікальний заспокійливий засіб для тих, хто страждає через безсоння. Кашею із м’якоті можна лікувати опіки і запалення.
В Європі та на Сході його цінують за високий вміст вітаміну Е, вважаючи, що овоч запобігає старінню. В Америці гарбуз є невід’ємним атрибутом святкування Хеллоуїна. Австрія же славиться тим, що з гарбуза кулінари можуть зробити все – від бісквітів до космети
... Читати далі »