Щойно сходить сніг – на берегах річок і струмків, обривів, уздовж доріг з’являються дрібні жовтувато-золотисті квіти мати-й-мачухи. Свою незвичну назву квітка отримала завдяки будові листя. Його нижній бік пухнастий і м’який – «мати», а верхній гладенький і холодний – «мачуха». Нижній бік листя мати-й-мачухи випаровує воду слабше, а тому «мати» тепліша за «мачуху».
Ця багаторічна рослина поширена майже на всій території Євразії, трапляється також і у Північній Африці та Америці (як заносна рослина). А в Україні цвіте впродовж усієї весни.
Листки мати-й-мачухи використовують як відхаркувальний засіб при хворобах дихальних шляхів та при кашлі. У народній медицині листки і кошики квітки рекомендують при стенокардії, бронхіальній ас
... Читати далі »
На лісовій галявині або на схилі яру, де цвіте верба, можна побачити джмелів. Восени вся джмелина сім’я гине. Залишаються зимувати лише молоді самки. Ось вони й вилазять зі своїх схованок. Зігрівшись на сонці, летять до золотистих котиків на вербі, щоб поживитися нектаром. Доки ночі холодні, ховаються у затишних місцях. А потім кожна джмелиха не один день літатиме низько над землею, зазиратиме в тріщини, старі нори, шукаючи місце, щоб облаштувати свою «домівку». Тут вона створить нову сім’ю. Анна ШНЕТ
Фото Анастасії БОВЧАЛЮК
Запах свіжості та радості пронизує повітря. Нарешті настала весна. На кожному кроці чути веселе цвірінькання горобців. Яскраво світить сонце, небо стає чистішим, теплішає.
Прилетіли лелеки та жайворонки. Давні слов’яни вважали лелек священними, бо вони – вісники весни. Тому зустріч цієї прекрасної пори супроводжувалась обрядами закликання пернатих із Вирію – країни, де, на думку слов’ян, живуть душі предків.
Люди брали приклад із поведінки цих благородних птахів, які згуртовувались у зграї для далеких перельотів. Це неабияк допомагало подолати труднощі в дорозі. Аналогічно і селяни згуртовувались у громаду, щоб спільними зусиллями подолати труднощі й успішно провести сільськогосподарські роботи. Але не тільки згуртованість птахів допомагала їм повернутися додому. Людям
... Читати далі »
Хто літає найвище? Найвище підіймаються орли – на 7500 м. Дещо нижче літають крякви – 6300 і ластівки – 4000 м.
Птахи-старожили. Рекордсменами серед птахів-довгожителів (за спостереженнями в неволі) є сокіл – 162 роки, шуліка – 118 років, гриф (на фото) – 117 років. Щодо свійських птахів, то гуси доживають до 40, кури до – 20, голуби – до 30 літ.
Найкращими бігунами на короткі дистанції є фазан – 34 км/год., кроншнеп – 16 і перепілка – 15 км/год.
Найдовший дзьоб має лелека – 19 см. Дещо коротший у чаплі – 13, у бекаса – 7 см.
Найдовший язик у зеленого дятла – 14 см, він висувається на відстань, що перевищує довжину дзьоба в чотири рази.
Найбільші крила має беркут, їхній розмах сягає 3 м. Тр
... Читати далі »
На початку весни прокидаються від зимового сну ведмеді, борсуки, їжаки. Хутрові звірі линяють, скидаючи теплу шерсть, змінюючи її на легший літній волосяний покрив. У цей час вони труться об дерева і залишають на них шерсть. Змінюється колір шерсті в зайців і білок, горностаїв, куниць. Їхня густа, пухнаста шерсть навесні стає рідшою.
Весна у житті тварин – період розмноження. У багатьох звірів якраз навесні з’являється потомство. Дорослі звірі оберігають малят, навчають самостійно добувати їжу. Анна ШНЕТ
Фото Анастасії БОВЧАЛЮК
