Природа готується поринути у довгий зимовий сон. На деревах іще тримається пожовклий лист, але то ненадовго. Ось-ось уже з’явиться похмурий «двірник осені» – холодний північно-східний вітер «листовій» і остаточно прибере зів’ялі барви природи. Та ще надовго залишаться в пам’яті і червоно-жовті ватри кленових острівців, і сором’язлива посмішка осінньої кульбаби, і припізнілі щедроти кущів шипшини, горобини, калини та черемхи. Стародавні мудреці назвали цей місяць іменем кота. Враховуючи особливості людської психології, саме другий місяць осені присвятили цьому улюбленцеві людей. М’який, пухнастий, вуркотливий, проте зі швидкими пазурами й гострими зубами. Кіт – ніби єдність кількох протилежностей. Присвячений йому природний цикл символізує такі філософські сторони людського буття, як заперечення, розвиток та пізн
... Читати далі »
Астрономічним початком осені вважається 22 вересня. Це – період осіннього рівнодення, коли на всій земній кулі день і ніч добу навпіл ділять.
Бджолярі готують вулики до зими – прибирають їх в омшаники. У лісі збирають шипшину та гриби. У риб у жовтні спостерігаються зимувальні міграції. Вони збираються великими групами в глибоких місцях, так званих ямах, де й зимують.
Жовтень – пора свободи: замість того, аби бути зеленим, листя може обирати між жовтим, червоним, коричневим та помаранчевим. Ліс у яскравих осінніх барвах. Линяють звірі. М’які перини з листя готують собі ведмеді, борсуки, їжаки. Ганяють у дубових лісах дикі свині – поспішають нагуляти до зими якомога більше жиру.
З північних районів прибувають закордонні «гості» – коноплянки, а згодом і снігурі, які віщують снігопади. Також в Україні зимує родич наших хижих птахів – зимняк, який гніздиться у тундровій зоні. Загалом птах цікавий, належить до родини яструбових. Верх тіла – бурого кольору, голова і потилиця забарвлені світліше, майже білі, з чорними видовженими плямами. Хвіст значно світліший за спину, з широкою темною смугою. На горлі і боках грудей – чорні видовжені плями, на череві – чорне. Самки більші від самців, але забарвленням не відрізняються. Зимняк мешкає у відкритій тундрі та лісотундрі. Живиться мишоподібними гризунами та дрібними птахами.
Активно готується до зими лісова жителька – білка. Цікаво те, що ці руді панянки дуже старанно запасаються харчами: жолудями, горіхами, грибами, які зберігають у дуплах, під опалим листям або ретельно ховають у тріщинах дерев. Іноді серед білчиних запасів буває понад три кілограми горіхів! У зимову сплячку ці спритні звірята не залягають, але у люті морози та хуртовину можуть спати кілька днів поспіль.
Природа готується поринути у довгий зимовий сон. На деревах іще тримається пожовклий лист, але то ненадовго. Ось-ось уже з’явиться похмурий «двірник осені» – холодний північно-східний вітер «листовій» і остаточно прибере зів’ялі барви природи. Та ще надовго залишаться в пам’яті і червоно-жовті ватри кленових острівців, і сором’язлива посмішка осінньої кульбаби, і припізнілі щедроти кущів шипшини, горобини, калини та черемхи.
Астрономічним початком осені вважається 22 вересня. Це – період осіннього рівнодення, коли на всій земній кулі день і ніч добу навпіл ділять.
Жовтень – пора свободи: замість того, аби бути зеленим, листя може обирати між жовтим, червоним, коричневим та помаранчевим. Ліс у яскравих осінніх барвах.
З північних районів прибувають закордонні «гості» – коноплянки, а згодом і снігурі, які віщують снігопади. Також в Україні зимує родич наших хижих птахів – зимняк, який гніздиться у тундровій зоні. Загалом птах цікавий, належить до родини яструбових. Верх тіла – бурого кольору, голова і потилиця забарвлені світліше, майже білі, з чорними видовженими плямами. Хвіст значно світліший за спину, з широкою темною смугою. На горлі і боках грудей – чорні видовжені плями, на череві – чорне. Самки більші від самців, але забарвленням не відрізняються. Зимняк мешкає у відкритій тундрі та лісотундрі. Живиться мишоподібними гризунами та дрібними птахами.
Активно готується до зими лісова жителька – білка. Цікаво те, що ці руді панянки дуже старанно запасаються харчами: жолудями, горіхами, грибами, які зберігають у дуплах, під опалим листям або ретельно ховають у тріщинах дерев. Іноді серед білчиних запасів буває понад три кілограми горіхів! 
