Нещодавно відвідала один зоопарк, що здивував розмаїттям жителів: вовки, папуги, тигри, лами, павичі, сови, черепахи, пелікани... Раптом якась звірина мало не збила мене з ніг на пішохідній доріжці! Вона відчайдушно бігла за яблуком, яке щойно впало. Це південноамериканська жителька – нутрія. В Америці тварини трапляються всюди – від Болівії до Вогненної Землі. І лише декілька зоопарків України можуть похвалитися цією іноземкою. Зовні вона нагадувала великого щура. Голова масивна, з непропорційно маленькими очима і вухами. Кінцівки короткі. Зуби яскраво-оранжевого кольору. Носові отвори у нутрії забезпечені пірнальними м’язами і можуть щільно закриватися. Губи розділені попереду і змикаються позаду різців, що дозволяє відгризати рослини під водою, не заковтуючи їх. Округлий хвіст, вкритий лускатою шкірою, при плаванні служить кермом. Тримаючи фрукт у лапах, нутрія ласувала здобиччю та час від часу пильно споглядала довкола: чи ніхто не зазіхає на її добро.
Нещодавно відвідала один зоопарк, що здивував розмаїттям жителів: вовки, папуги, тигри, лами, павичі, сови, черепахи, пелікани...
