Настала осіння пора, а з нею з’явилось і золоте листя, яке вкрило землю шурхітливим килимом. Ще трохи – і його змінить перший сніг, сповістивши про те,  що осінь закінчилась і розпочинається зима, а з нею – і новий рік. Саме на цю пору – 14 жовтня – припадає й давнє православне свято Покрови Пресвятої Богородиці. Воно пов’язане не лише з християнськими традиціями, а й має глибоке народне коріння.

Християнсь­кі перекази по­в’язують свято із явленням Бо­жої Матері у  Влахернському храмі, що у Константинополі – сучасному Стамбулі. Відбулося це, як оповідає Житіє Святого Андрія, саме 14 жовтня 910 р. У той час Царгород бу ... Читати далі »

…Непомітно завершилася пора золотої осені, настав задумливий та холодний листопад. Дороги застелені теплими ковдрами з листя, час від часу дощить, мряка. Але на серці так спокійно та неквапливо…

Повертаючись із роботи, проходила повз невеликий затишний дворик. Увагу привернули вогники, що яскраво миготіли. Підійшовши ближче, розгледіла у цих світлячках хеллоуїнські гарбузи з традиційно вирізаним страхітливим обличчям потойбічної істоти. Звичайно, сьогодні ж Хеллоуїн!
Цей день почали відзначати ще у XVI ст. Прообраз його – язичницьке свято Самайн, започатковане ще кельтами. 
За переказами, у ніч перед Хеллоуїном душі померлих відвідують свої колишні ... Читати далі »

Вже тисячі років людей оточують одомашнені тварини. Вони не лише милують око, покращують настрій, а й стають справжніми друзями. Папуги, хом’яки, черепахи, кішки, собаки – звичні для нас, всі ми знаємо, як за ними доглядати. Однак є й інші, не менш чарівні, але куди більш рідкісні домашні тварини. І з кожним роком дедалі популярніше стає приручати екзотичних тварин, які відрізняються яскравим забарвленням, мають винятковий темперамент і непередбачувані звички.

Однією з таких тварин, котра потребує виняткової турботи, є симпатичне створіння – єнот. Цю дику тваринку краще за все вирізняє з-поміж інших маска на мордочці і специфічне забарвлення. 
Єноти нале ... Читати далі »

Цьому сприяє постійна їх підгодівля в холодні пори року та рейдова робота з охорони державного мисливського фонду.
– В одному з урочищ ми побудували великий підгодівельний майданчик із мисливською вежею (вона допомагає пильно стежити за околицями), засіяли два гектари поля ячменем, збудували склад для корму, – розповідає лісничий Лопушнянського лісництва ДП «Берегометське ЛМГ» Іван Грименчук. – Для підгодівлі тварин заклали і фруктовий сад на 120 дерев. Звірі приходитимуть сюди і їстимуть плоди яблуні, груші, сливи та черешні, які впали на землю. Також ми посадили півгектара топінамбуру для кабанів, готуємо кормові віники, плануємо придбати шість тонн кукурудзи для підгодівлі. 

... Читати далі »

Давні слов’яни мали тісний зв’язок із природою. Основою їхньої віри було природопоклонство. Природу вважали живою, такою, яка говорить, відчуває нарівні з людиною. Визнавали єдиного бога – батька природи, володаря всіх багатств. Шанували духів, які оживляли все на землі і могли бути добрими і злими, залежно від вчинків людини. Ставлення до навколишнього світу було поетичним та раціональним.

Віра давніх слов’ян у те, що все живе має душу, а за будь-які руйнівні або недбалі дії щодо довкілля рано чи пізно доведеться відповідати, допомагала жити в гармонії з природою та берегти її. Численні заборони були перешкодою на шляху надмірного збагачення, сприяли розумн ... Читати далі »

Сірники – річ масового вжитку, яка є у кожному домі. Це такі собі «чарівні палички», які настільки міцно закріпилися у нашому побуті, що, здається, без них уже ніяк. Та, виявляється, знаємо ми про сірники надзвичайно мало.

СТЕЖКАМИ ІСТОРІЇ
…А почалося все з англійського аптекаря Джона Уокера, який жив у невеликому містечку Стоктон-он-Тіс і у вільний від роботи час займався різними хімічними дослідами. Жага до відкриттів викликала у його рідних паніку. Ще б пак! Зазвичай суміші, які готував експериментатор, при горінні видавали такий дим, що аж очі виїдало. І хтозна, можливо, могло вибухнути.
Але, як відомо, – наполегливим щастить, тож одного д ... Читати далі »

У ярах, зарослих бур’яном, на полях та узліссях розкинувся чагарник-деревце з червоними ягодами. Це – глід. 
Глід (глод, боярышник) – чагарник, кущ або невеличке деревце від 2 до 4 м заввишки. Практично воно прижилося і в нашому краї. Його можна побачити всюди: в полі, у лісі, на узліссях, при дорозі. Глід має близько 200 видів (за іншими даними, їх налічується більше 10 000), плоди деяких із них – їстівні. 

Історія Древньої Греції розповідає, то там гілочки глоду спалювали на вівтарях богові шлюбу Гімену, а квітами прикрашали наречену. Греки вірили, що Гімен був присутнім на кожному весіллі, а ще він, освітлюючи смолоскипом дорогу молодим, дає ї ... Читати далі »

Чистотіл звичайний – чистотел большой (рос.) −Chelidonium majus L.
Інші назви – адамова голова, аксамент, бородавник, бородавочник, волосник, гладушник, глекопар, глечистик, жихунець, жовтило, жовтомолочник, жовтосік, звіробій, зелезим, зелемизелена, зелемозелень, зелемозень, зелемозень звичайний, зелемозина, земизеленя, земизело, земозелене, земозеленя, земозелень, зуб собачий, зчисток, красномолочник, куряча сліпота, ластівка мурова, ластів’яче зілля, ластовине зілля, ластовиця, ластовична трава, ластовичник, леліз, леміз, маслянка, мелодорія, молоко ластівчине, молочай жовтий, молочник, молощник, парник, петрушка овеча, печінкове зілля, прозорник, розтокаш, розтокашць, розторопша, розторопта, ростопаск, ростопаст, ростопасть, ростопач, ростопаш, ростонашка, ростохвать, самозел ... Читати далі »

Наприкінці 80-х рр. минулого століття з’явилася мода на здорове харчування та споживання екологічно чистих продуктів. Але обмеженням їжі із фаст-фуду та вирощуванням огірків у стерильних теплицях справа не обмежилася – рестораторам і провідним шеф-кухарям заманулося чогось нового. І вихід знайшли! З квітів, які раніше використовували для прикраси інтер’єру, почали готувати різноманітні закуски. У ресторанах уже стали звичними такі страви, як краби з трояндами, омари з настурціями і телятина під соусом із маргариток. 

< ... Читати далі »

Листопад – найменший і найкапризніший син осені: то потішить теплими та сонячними днями, то нагадає про наближення зими холодними дощами. 
А поки – у лісі тиша та спокій…
Лісові звірі вже повністю змінили гардероб. Підросли вовченята. Чути кабана, який, тріскочучи гілками, пробирається до своєї зграї. Узимку вепри намагаються триматися разом, готуючи собі місця для ночівель із листя.

Та ще є подарунки у лісовій коморі! Найдопитливішим «мисливцям» іще вдасться «вполювати» гарного опенька. 
Замріяний та вже сонний листопад, вкриваючи землю пухкенькою білою ковдр ... Читати далі »

(Продовження. 
Початок у попередніх номерах)
Коні – символи мужності і грації, зображені на гербах Венесуели, Лесото, Нігерії, Туркменії, Уругваю, а також – національний символ Монголії.
На гербі Ботсвани – красуня зебра.
Корови, бики і буйволи (часто лише їхні голови, прикрашені розкішними рогами), зображені на гербах Андорри, Ботсвани, Індонезії, Ісландії, Молдови, Непалу, Уругваю.
Олень – символ маленької держави Антигуа і Барбуда в Центральній Америці.
На гербах держав Карибського басейну Центральної Америки – Сент-Люсія і Співдружність Домініки – зображені папуги.
Коза фігурує на гербі Хорватії та Республіки Чад.
На гербах низки африканських країн – Зімбабве, Намібії, Уганди – зображені стрункі антилопи.
Лама присутня на гербах держав Південної Америки – Болівії, Пер ... Читати далі »