Первісна людина, якою керував інстинкт самоорганізації, вела боротьбу за своє існування. Першою її поживою була рослинна і тваринна їжа. Для полювання на тварин людина створювала спочатку примітивні, а пізніше – досконаліші мисливські знаряддя, які допомагали їй добувати тварин на відстані і не наражати себе на небезпеку. Слабшій за тварину людині слід було організовуватися для полювання в громади, на чолі якої стояв найвправніший мисливець, оскільки для добування тварин потрібно було мати гострий розум, силу, відвагу.
У Галичині, і зокрема на Прикарпатті, доказом поширення мисливства стали виявлені стоянки первісних людей, які трапляються у Придністров’ї і Припрутті. На території с. Буківна сучасного Тлумацького р-ну археологи виявили перші сліди перебування людей у найстаршій добі людського розвитку (приблизно 40-3
... Читати далі »
Яких тільки людських якостей ми не знаходимо у діях тварин. Відомий філософ Платон, вивчаючи ці особливості, вдосконалював свій розум та проникливість, завдяки чому його життя було більш наповненим.
Лактацій приписує тваринам не тільки здатність говорити, але й вміння сміятися. «Ми повинні визнати, що тварини наділені таким же розумом, як і ми, діючи схоже до нас… Важко сказати, хто винен у тому, що люди та тварини не розуміють один одного, адже ми не розуміємо їх так само, як і вони нас», – пише французький мислитель епохи Відродження Мішель Монтень. У тварин є та благородна особливість: лев ніколи не стане рабом лева, кінь – рабом коня
... Читати далі »
Протягом століть люди навіть не здогадувались, як бачать світ тварини. Сьогодні наукові дослідження дають нам змогу зазирнути до цієї зорової різноманітності. Взяти хоча би бабку: її мозок працює так швидко, що вона бачить рух наче у сповільненій зйомці. Або голуб, який здатен розрізняти більш тонкі градації кольору, ніж передові комп’ютерні програми. Або змія, яка може бачити в інфрачервоному спектрі. Отож, детальніше про деяких тварин…
Кінь, як і людина, сприймає окремо зображення від правого та лівого ока. Ніби картинки з двох різних моніторів. Ми не помічаємо цього, тому що зображення, отримані кожним оком, підсвідомо об’єднуються у зоровому аналізаторі (корі головного мозку) в єдиний образ. Нашарування двох картин, які мало чим відрізняються одна від о
... Читати далі »
Екологічна обсерваторія Північного полюсу (North Pole Environmental Observatory) зробила знімки, де видно, як на місці снігового покриву утворилася водойма. Трапилося це у період із 30 червня до 25 липня 2013 р.
Вчені пояснюють, що тут цьогорічна температура була на 1-3 градуси вищою за середню, а протягом вказаного періоду – на 5 градусів вищою, ніж зазвичай. За припущеннями об’єднаної групи кліматологів із США та Китаю, до 2054-2058 рр. Північний полюс почне повністю звільнятися від льоду. Такий висновок зробили на основі математичної моделі, що враховує дані, отримані з космічних супутників та метеостанцій. Дослідники стверджують, що
... Читати далі »
Японський національний приморський парк Хітачі (Hitachi Seaside Park), розташований у м. Хітатінака, виник у 1991 р. на місці колишньої американської військової бази і займає площу в 120 га. Це прекрасне місце відпочинку для всієї родини: крім споглядання прекрасних пейзажів, можна поплавати у басейні, розважитися у луна-парку та поспілкуватися з тваринами в зоопарку. Незважаючи на те, що українською слово Hitachi всі звикли читати як «Хітачі», правильним написанням є «Хітати», що з японської означає «світанок». У парку часто проводять квіткові фестивалі, для чого вирощують цілі поля тюльпанів, маків, нарцисів, лілій, сакури. Щороку тут відбувається один із найбільш захопливих фестивалів – «Гармонія та немофіли». Дійство особливе тим, що відбувається на початку травн
... Читати далі »
Голландські вчені дослідили вплив радіовипромінювання діапазону Wi-Fi на стан дерев. Дійшли висновку, що бездротова сітка сприяє суттєвим змінам швидкості росту, а також хворобам листків і тріщин кори.
Це дослідження розпочали ще п’ять років тому у Вагенінгському університеті. Місцева влада звернула увагу на дерева з незрозумілим захворюванням, котре, на перший погляд, не було пов’язане з якоюсь інфекцією. Протягом трьох місяців вчені піддавали рослини впливам радіовипромінювання і дійшли невтішних висновків. Листя на деревах, поблизу яких було джерело випромінювання діапазону Wi-Fi, поступово набували своєрідного свинцевого блиску. Таке забарвлення виникло внаслідок відмирання верхнього і нижнього епідермісу листка. Також випроміню
... Читати далі »
Зимова риболовля, як і літня, є азартним і дуже цікавим видом спорту. А для багатьох вона ще й значно захопливіша, ніж літня. Чим же це обумовлено?
Саме тим, що взимку ловля відбувається прямо з поверхні водойми, тобто з льоду. Спіймати бажаний трофей складніше, тим паче, якщо вра
... Читати далі »
Барбарис звичайний – Berberis vulgaris L. Українські назви: байбарис, байбарис, барбарик, барбарис, барбариск, барбарисник, берберис, берберус, квасниця, кислетка, кислиця, кислиць звичайний, кисле дерево, кислич звичайний, кисличник, кисляк-ягода, кислянка, мокриш. Російські назви: барбарис обыкновенный. Барбарис звичайний поширений майже на всій території України. Кущ із колючками, що виростає до 2,5 м у висоту. Пагони сірі, ребристі, дугоподібні, на яких містяться трироздільні, іноді п’ятироздільні колючки завдовжки до 2 см.
Молоді гілки жовтуваті або жовтувато-оранжеві. Листки чергові, тонкі, обернено-яйцеподібні або овальні. Квітки дрібні жовтого кольору з незвичним, певною мірою неприємним запахом, який здалека відчувається. Плід – яскраво-червона ягода з кількома коричневими насінинами. Росте барбарис у сонячних місцях.
Згідно з українськими народними віруваннями, літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення – 15 лютого – та в день святої Анни – 22 грудня.
В народі уявляли, що навесні Зима – стара баба, а Літо – вродлива дівчина. На Стрітення Зиму веде попід руки старий дід – Мороз; вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. У руках Зима несе надщерблений кошик із льодом, а через плече у неї – порожнісінька торба. У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта – весела і чарівна дівчина. Образ Літа доповнений серпом та снопом жита з пшеницею в руках. ... Читати далі »
Ось і перегорнута остання сторінка зими. З давніх-давен лютий називали хамелеоном: яскраво світить і припікає сонце, але ще потріскують морози.
Колись цей місяць іменували меженем, оскільки він є межею між зимою та весною і саме на 15 лютого припадає Стрітення Господнє. На честь цього свята освячували воду й свічки. Стрітенською водою кропили чумацькі вози і волів, які вирушали в далеку й небезпечну дорогу. А свічки-громовиці тримали в господі й засвічували під час грози, щоб уберегтися від біди. Господарі цього дня особливо стежили за погодою. Якщо ближче до вечора потепліло, то це літо перемогло зиму і вже буде теплішати. Говорили також: якщо на Стрітення півень нап’ється води, то хлібороб набереться біди, бо зима буде ще довго.
Прогулюючись зимовим парком, помітила на дереві незвичайну «прикрасу». Мов новорічна іграшка яскраво-зеленого кольору, на зануреному у зимовий сон дереві вмостилася…омела. Комфортно почувається ця гарна, але така шкідлива рослинка. Загалом вона плодоносить завдяки своєму паразитичному стилю існування. Адже живе за рахунок дерева, висмоктуючи всі корисні речовини та воду. Ось така вона – зелена пані у білих сережках.
Період спокою у верби триває до початку лютого, після чого бруньки починають виявляти всі ознаки росту. Ковпачки їхні тріскаються, розсуваються, а потім і зовсім опадають. Цей процес відбувається повільно й завершується лише в березні.
Котики верби складаються із квіток, щільно стиснутих одна з одною. Їхні лусочки огорнуті волохатими білими війками, які роблять котики пухнастими. Ці війки, наче шуба, вкривають пуп’янки, даючи їм можливість без усякої шкоди переносити низькі температури. Якщо гілки з котиками верби взимку занести в кімнату і поставити у воду – вони набухнуть і з-під лусочки витягнуться жовті тичинки – це означає, що верба зацвіла.
Зима – непростий час для лісових мешканців. Саме у цей період їм необхідна підгодівля. Адже хто взимку ситий – тому холод не страшний. Поживна трапеза гріє зсередини, кров гарячішає, а всіма жилами розходиться тепло. Саме тому лісівники облаштовують так звані «їдальні» – спеціальні підгодівельні майданчики, де звір може поласувати сіном, силосом, зерном кукурудзи, запашними віниками з топінамбуру, кропиви та липи.
Відомо, що яскравість деяких елементів забарвлення птахів може відображати стан пташки та впливати на те, наскільки привабливою є та чи інша особина для протилежної статі. Ще наприкінці 1990-х британські та шведські дослідники встановили, що самці дятлів мали більші червоні шапочки, ніж самиці. Яскравість червоного забарвлення шапки дятла також залежала від вгодованості пернатого. Яскравіші птахи мали більшу кількість яєць у гніздах, але це могло бути спричинено тим, що вгодованіші пернаті мали більше шансів виростити потомство.
При цьому автори дослідження наголошують, що яскравість забарвлення може залежати як від кількості пігментів, так і від того, скільки часу птах проводить за чищення свого оперення. Для дятлів особливо важливо чистити оперення голови, оскільки вони засовують її в дупла та тріщини дерев,
... Читати далі »
Для багатьох пернатих територія нашої Батьківщини є місцем постійної зимівлі. Деякі ж представники лише іноді потрапляють до нас і тільки взимку. До таких «тимчасових» гостей належать два види з ряду совоподібних – сова яструбина та сова біла. Перша – невелика пташка – до 370 г. Доросла особина темно-бура або сірувато-бура, зі світлими плямками. Самка більша за самця. Трапляється в зоні тайгових лісів Євразії і Північної Америки. Живиться дрібними гризунами, комахами, рідше – дрібними птахами. Друга представниця пташиного світу відрізняється від усіх інших сов розмірами та сніжно-білим забарвленням. Маса цієї «леді» сягає 2,5 кг. Дорослі самці білі, з невеликою кількістю бурих плямок. У самок на череві, боках, верхній частині тіла бурий поперечний візерунок. Живляться ці крилаті переважно мишовидними гризунами,
... Читати далі »
Цей ліс живий. У нього добрі очі. Шумлять вітри у нього в голові. Ліна Костенко
Ліс… Он який він! Мовчазний. А хто мовчить, той багато знає. Мудре це мовчання. Увесь час вслухаєшся у тишу. Чекаєш якогось небувалого гомону, звуку, шелесту. Молитовний спокій лісу то тут, то там порушує суха галузка або їжак, який збирає листя, щоб накрити свою хатку на зиму. У піднебессі ширяє яструб. У лісі сумно, але я люблю цей смуток, бо він близький моїй душі. І хай гудуть автостради, шугають у небі надзвукові літаки, все одно приходимо до лісу, у гори, на річку, бо інак
... Читати далі »
Сніг – це замерзла вода, а лід, як нам відомо, не має кольору. Цікаво, чому ж тоді сніг білий? Річ у тім, що кожна сніжинка складається з великої кількості крижаних кристаликів, які мають безліч граней. Від цих граней відбивається світло, що і робить сніг білим. Цікаво, що сніг може бути не тільки білим. Іноді в арктичних і гірських регіонах він буває рожевий або навіть червоний. Все тому, що між його кристаликів живуть водорості, які забарвлюють цілі ділянки снігу. Але відомі випадки, коли сніг летів із неба вже забарвлений у блакитний, зелений, сірий і чорний кольори. За Полярним колом сніг буває настільки твердим, що сокира під час удару у нього дзвенить, немов стукнули у залізо. Сніг падає на землю у вигляді сніжинок. Вони на 95% складаються з повітря, тому що падають з неба дуже повільно. Кожна сніжинка має точну симетричну шестикутну форму. І хоча всі сніжинки схожі
... Читати далі »
У Галичині, і зокрема на Прикарпатті, доказом поширення мисливства стали виявлені стоянки первісних людей, які трапляються у Придністров’ї і Припрутті. На території с. Буківна сучасного Тлумацького р-ну археологи виявили перші сліди перебування людей у найстаршій добі людського розвитку (приблизно 40-3
Кінь, як і людина, сприймає окремо зображення від правого та лівого ока. Ніби картинки з двох різних моніторів. Ми не помічаємо цього, тому що зображення, отримані кожним оком, підсвідомо об’єднуються у зоровому аналізаторі (корі головного мозку) в єдиний образ. Нашарування двох картин, які мало чим відрізняються одна від о
Японський національний приморський парк Хітачі (Hitachi Seaside Park), розташований у м. Хітатінака, виник у 1991 р. на місці колишньої американської військової бази і займає площу в 120 га. Це прекрасне місце відпочинку для всієї родини: крім споглядання прекрасних пейзажів, можна поплавати у басейні, розважитися у луна-парку та поспілкуватися з тваринами в зоопарку.
Голландські вчені дослідили вплив радіовипромінювання діапазону Wi-Fi на стан дерев. Дійшли висновку, що бездротова сітка сприяє суттєвим змінам швидкості росту, а також хворобам листків і тріщин кори.
Прогулюючись зимовим парком, помітила на дереві незвичайну «прикрасу». Мов новорічна іграшка яскраво-зеленого кольору, на зануреному у зимовий сон дереві вмостилася…омела. Комфортно почувається ця гарна, але така шкідлива рослинка. Загалом вона плодоносить завдяки своєму паразитичному стилю існування. Адже живе за рахунок дерева, висмоктуючи всі корисні речовини та воду. Ось така вона – зелена пані у білих сережках.
Зима – непростий час для лісових мешканців. Саме у цей період їм необхідна підгодівля. Адже хто взимку ситий – тому холод не страшний. Поживна трапеза гріє зсередини, кров гарячішає, а всіма жилами розходиться тепло. 
Відомо, що яскравість деяких елементів забарвлення птахів може відображати стан пташки та впливати на те, наскільки привабливою є та чи інша особина для протилежної статі. Ще наприкінці 1990-х британські та шведські дослідники встановили, що самці дятлів мали більші червоні шапочки, ніж самиці. Яскравість червоного забарвлення шапки дятла також залежала від вгодованості пернатого. Яскравіші птахи мали більшу кількість яєць у гніздах, але це могло бути спричинено тим, що вгодованіші пернаті мали більше шансів виростити потомство.
Для багатьох пернатих територія нашої Батьківщини є місцем постійної зимівлі. Деякі ж представники лише іноді потрапляють до нас і тільки взимку. До таких «тимчасових» гостей належать два види з ряду совоподібних – сова яструбина та сова біла. 
Ліс… Он який він! Мовчазний. А хто мовчить, той багато знає. Мудре це мовчання. Увесь час вслухаєшся у тишу. Чекаєш якогось небувалого гомону, звуку, шелесту. Молитовний спокій лісу то тут, то там порушує суха галузка або їжак, який збирає листя, щоб накрити свою хатку на зиму. У піднебессі ширяє яструб. У лісі сумно, але я люблю цей смуток, бо він близький моїй душі.
Сніг – це замерзла вода, а лід, як нам відомо, не має кольору. Цікаво, чому ж тоді сніг білий? 
