Катастрофа, дати, цифри, офіційні дані, статистика… Що? Коли? Де? Як? І зовсім по-іншому сприймається реалія трагедії, коли говорять про неї очевидці. Чи знав хтось тоді, що масштаби та наслідки аварії на Чорнобильській АЕС будуть настільки глобальними?

Спливає двадцять восьма річниця з дня, коли сталася найбільша трагедія в історії атомної енергетики – аварія на Чорнобильській АС. Вибух четвертого енергоблока спричинив викид радіоактивних речовин – ізотопів урану, плутонію, йоду-131, цезію-134, цезію-137, стронцію-90. Період напіврозпаду цих елементів триває від кількох днів до десятків років. Як наслідок – неймовірна шкода довкіллю та великі людські жертви, які й донині даються в знаки. 

... Читати далі »

Після аварії на ЧАЕС утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, які поблизу ЧАЕС, але й Польщу, Швейцарію, Німеччину, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Нідерланди, Бельгію, Словенію, Італію, Ірландію, Францію та Велику Британію.

Інформація про радіацію прийшла не з СРСР, як мало би бути, а з Форсмаркської АЕС, що в Швеції, коли на одязі співробітників 27 квітня 1986-го знайшли радіоактивні частинки. Після пошуків витоку радіації на самій АЕС світові повідомили, що в західній частині СРСР – біда. 
Історію тих трагічних подій зберіг Київський Національ ... Читати далі »

Щороку ранок Великоднього дня вертає спогадами у дитинство. Як сім’єю дружно у тихій радості збиралися до бабусі розговлятися. Ранок пахнув по-іншому, і сонце кидало проміння благодаті. А бабуся тим часом – уся в очікуванні дітей та внуків. На столі – традиційна пасхальна смакота, де обов’язковими є свячене яйце і запалена свічечка у великодньому хлібі. 

І взагалі – кожна деталь підготовки до свята нанизана особливими відчуттями. Як мама у Страсний четвер пече паску, починаючи сакральний процес із тихої молитви. Як разом із нею йдемо святити приготовлені дари у Великодньому кошику – зазвичай суботнього дня, коли вже всі роботи зроблено, і є можливість зайти у тиху душевну гавань. Прикластися до Плащаниці, прочитати «Отче наш&hel ... Читати далі »

Згідно з українськими народними віруваннями, літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення – 15 лютого – та в день святої Анни – 22 грудня. 

В народі уявляли, що навесні Зима – стара баба, а Літо – вродлива дівчина. На Стрітення Зиму веде попід руки старий дід – Мороз; вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. У руках Зима несе надщерблений кошик із льодом, а через плече у неї – порожнісінька торба. У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта – весела і чарівна дівчина. Образ Літа доповнений серпом та снопом жита з пшеницею в руках.
... Читати далі »

Коляда, Різдво не лише започаткували тріаду Різдвяних свят – вони були ніби світанком, передчуттям творення нового дня – Дня Світла, Любові і Радості. Усі чекали якогось таїнства. Дарма, що кожен виконував ту чи іншу роботу: душа цього дня жила за своїми законами, з надією, сподіваннями та вірою, що відтепер життя має змінитися на краще. Як саме, ніхто не знав, але кожен був переконаний: щось таки зміниться…

Очікування свята не менш радісне, аніж саме свято. Різдво, Новий рік, Водохреще належать до празників, яких душа кожного християнина чекає з трепетом у серці. Наші предки в ці дні, як ніколи, відчували себе часткою Всесвіту. Сонце, Місяць і Зоря, що засяяла над Віфлеємом, були присутні в кожній хаті і в усякій живій душі. Усе мовби оживало: сили природи, рослини, набували людських рис тварини. А над усім тим ... Читати далі »