Давні слов’яни мали тісний зв’язок із природою. Основою їхньої віри було природопоклонство. Природу вважали живою, такою, яка говорить, відчуває нарівні з людиною. Визнавали єдиного бога – батька природи, володаря всіх багатств. Шанували духів, які оживляли все на землі і могли бути добрими і злими, залежно від вчинків людини. Ставлення до навколишнього світу було поетичним та раціональним.

Віра давніх слов’ян у те, що все живе має душу, а за будь-які руйнівні або недбалі дії щодо довкілля рано чи пізно доведеться відповідати, допомагала жити в гармонії з природою та берегти її. Численні заборони були перешкодою на шляху надмірного збагачення, сприяли розумн ... Читати далі »

Часто на центральній площі обласного центру Волині можна побачити жінку похилого віку, яка годує голубів. Птахи наче в один момент злітаються з усього міста, хоча до цього їх тут майже не було. Здається, що жінка та голуби розмовляють тільки їм зрозумілою мовою. І нічого не існує, крім цього діалогу… 

Найпоширеніший у містах сизий голуб не боїться сусідства з людиною, може до неї наближатись, особливо якщо отримує щось смачненьке. 
Що ж це за птах, який став символом любові, миру, удачі, про котрого написано так багато пісень, віршів, який був зображений на прапорі ще в Давньому Вавилоні.
Голуб – птах звичний для нас, незмінний супутник жителів міста, його пам ... Читати далі »

Цього року осінь увірвалася якось надто стрімко. Чи то від того, що час летить надміру швидко, чи то від думок, які снують у голові та прискорюють плинність буття, чи від того, що дуже хочеться, аби цей надто важкий період для України завершився.

...Золото впало просто на нас, не зволікаючи, закутавши у соковиту метушню. Місто шелестить машинами, гамірними перехожими, ще квітучими клумбами з чорнобривців. У лісі ж – своя незабутня і неймовірна аура. 
У лісі осінь особлива! Геть жовті стоять дуби. А по килиму із жолудів аж важко ступати. Ще зеленіє мох та трава. Але дуже сухо. Надт ... Читати далі »

Вуж звичайний (Natrix natrix).
Інші назви: вужак, біловусий гад, береговий гад, козаня.
Вуж звичайний – найпоширеніша на Поліссі (та й усій території України) неотруйна змія. Сягає довжини 1-1,5 м. Самки вужа більші, ніж самці. Добре плаває в озерах та річках. Живиться дрібними гризунами, жабами, пуголовками, пташенятами, ящірками, черв’яками, комахами та маленькою рибою.

Відрізняється вуж від отруйних плазунів (гадюки звичайної (Vipera berus), мідянки звичайної (Coronella austriaca) та гадюки степової (Vipera ursinii) (вона на Поліссі не водиться, а трапляєтьс ... Читати далі »

Накрапає дощик. Краплі то тут, то там пробивають собі дорогу крізь листя. Ліс мовчазний, принишкли птахи, лиш де-не-де чути шурхіт.

Лісова стежка веде вглиб. Стає все більш волого. Листя впереміш із землею сковзає під ногами. А ось – геть багато води. Справжнє тобі болото. Ступаю на порослий мохом, звалений стихією стовбур. Він слизький – і я не можу балансувати, бо тримаю важкий фотоапарат. Таки оступаюся. Набираю повні черевики болота і, чвакаючи, рушаю далі. Щоправда, це мене зовсім не бентежить, адже вся увага прикута до лежанки диких кабанів. Намагаюся рухатися тихо-тихо. Проте... їх немає. Що ж, іду д ... Читати далі »