Таке явище не має аналогів в Україні, а, можливо, й у світі: дубова діброва природного походження вже більше століття слугує людям – мешканцям міста Ківерці Волинської області як парк культури та відпочинку.
З початку розвитку та будівництва міста (це 70-ті роки XIX ст.) і до цього часу парк є улюбленим місцем відпочинку жителів. Варто віддати належне розумним та передбачливим людям, які зуміли вберегти в межах міста дубову діброву і залишити її до цього часу неушкодженою, дбаючи про майбутнє. Ростуть і шумлять могутні дуби черешчаті, збагачуючи повітря летючими, особливо цінними для здоров’я людини фітонцидами у складі кисню. Це безцінний дар природи, стан якої однозначно можна оцінити як дуже гарний. Вона стійка до захворювань. Напевно, людська турбота і доброзичл
... Читати далі »
Спілкування – потреба всього живого. Починаючи від найпростішої амеби і завершуючи людиною – ніхто не може жити без спілкування, обміну інформацією. Минули тисячоліття, перш ніж довели, що не тільки люди, а й тварини спілкуються між собою: знайомляться, захищають свою територію, виховують дітей, сповіщають про появу ворогів.
Наука про звуки, які характерні для тварин, має назву біоакустика. Офіційно її було визнано 1956-го року в США. Навчившись розмовляти з тваринами, слухаючи світ, як вони, ми відкриємо доступ до самих себе, своєї внутрішньої сили. Тоді вони стануть нашими друзями, помічниками, вчителями, допоможуть розвинути поте
... Читати далі »
Не може не дивувати те величезне розмаїття рослин і тварин, що нас оточує! Здавалося, тільки недавно ласкаве тепле сонечко зігріло землю, а все навкруги вже зазеленіло, розквітло, дзвінко защебетали пташки, заметушилися комашки. Наприкінці весни на рослинах з’являється насіння, а у тварин – малеча. А тепер уявіть собі, що раптом з якихось причин усе живе втратить здатність до розмноження! З кожним роком природа ставатиме біднішою, аж поки Земля не перетвориться на мертву пустелю.
Отже, здатність розмножуватися, тобто давати потомство, що з дивовижною точністю повторює будову, поведінку, спосіб життя, пристосування батьків, є запорукою продовження життя на нашій планеті. Під час однієї із велопрогуляно
... Читати далі »
Жокеї, візники, конярі й просто любителі коней – особливі люди. Незважаючи на можливі розбіжності, їх об’єднує спільне захоплення: для таких людей коні – це більше ніж спортивний інвентар, кінний спорт – більше ніж просто фітнес, а їзда верхи – не просто спосіб дістатися з пункту А до пункту Б. З часом хобі стає сенсом життя, коні – важливим, іноді навіть невід’ємним фактором формування особистості, а час, проведений із кіньми, має терапевтичний ефект.
При цьому стосунки між людьми в жодному випадку не відходять на другий план, просто кінь стає близьким другом, розрадою. Заняття кінним спортом – можливість стати щасливішим, доторкнутися до чистоти природи, визначити рубежі й вийти за їхні межі. Нещодавно була свідком того, як двоє вершників за кілька годин подолали 50-кілометровий шлях. І це у дощ… Але що для одержимих (у хорошому розумінні
... Читати далі »
Від слів до дій уже давно прямують юні екологи, натуралісти з усіх куточків України. Закликів до збереження природи недостатньо. Тому агітбригади на чолі з амбітними керівниками переходять до активніших кроків. Такі об’єднання є моделлю еколого-просвітницької роботи, якою займаються українські юннати.
Не так давно у Луцьку відбувся обласний етап всеукраїнського огляду агітколективів «Земля – наш спільний дім». – Сьогодні з питань екологічного виховання прийнято багато законів, розроблені концепції та заходи, – розповідає директор Волинського обласного екоцентру Валентина Остапчук. – Саме за допомогою ак
... Читати далі »
Спілкування – потреба всього живого. Починаючи від найпростішої амеби і завершуючи людиною – ніхто не може жити без спілкування, обміну інформацією. Минули тисячоліття, перш ніж довели, що не тільки люди, а й тварини спілкуються між собою: знайомляться, захищають свою територію, виховують дітей, сповіщають про появу ворогів.
Від слів до дій уже давно прямують юні екологи, натуралісти з усіх куточків України. Закликів до збереження природи недостатньо. Тому агітбригади на чолі з амбітними керівниками переходять до активніших кроків. Такі об’єднання є моделлю еколого-просвітницької роботи, якою займаються українські юннати.
