Наука про звуки, які характерні для тварин, має назву біоакустика. Офіційно її було визнано 1956-го року в США.
Навчившись розмовляти з тваринами, слухаючи світ, як вони, ми відкриємо доступ до самих себе, своєї внутрішньої сили. Тоді вони стануть нашими друзями, помічниками, вчителями, допоможуть розвинути потенційні таланти. Так, одні тварини – талановиті вихователі і захисники, інші – спеціалісти із виживання й адаптації. Одних можна назвати втіленням сили та відваги, інші ж – на диво життєрадісні і грайливі, ніжні та лагідні. Але щоб отримати від них знання і вміння, потрібно вивчати їхню мову.
Навіть підводний світ сповнений різними звуками. Коли пливе лин – доноситься хрипіння, морський карась – тріскотіння. Коли короп ловить здобич, звук нагадує плямкання. Морські риби – зеленушки, полюючи на здобич, видають звуки, схожі на цокотіння кінських копит.
Серед тварин багато талановитих співаків. Пісня тварин – візитна картка. В ній багато інформації. Це допомагає запобігти гібридизації, не вступати у змішані шлюби. Голос квакш нагадує голос качок, а коли співають сріблясто-голубі гостроморді жаби, здається, дзюркоче струмок. Квакші, коли співають, об’єднуються в маленькі групи, в кожній з яких – три співаки.
Навіть звичайна хатня муха співає, утворюючи звуки, коли тріпоче крилами.
Цикади Південної Америки й Індії видають звуки, які за силою і різкістю рівноцінні гудку потяга.
Багато хто із нас, почувши у лісі як кує зозуля, запитує: «Зозуле, зозуле, скільки мені лишилося жити?». А зозулі байдуже до ваших запитань! Її кування – не що інше, як пісня самця, котрий хоче зустрітися з самкою.
Наймелодійніше співають птахи навесні. Адже їм треба виділитися, знайти пару. А хто почує пісню, яка тихо звучить?
Пісні птахів деяких видів (соловей, зяблик, чечітка) складаються із кількох партій, які можуть комбінуватись і повторюватися. Співак може мати кілька варіантів пісні, яку здатні виконувати всі, хто належить до його виду. Для прикладу: у великих синиць може бути сорок варіантів пісень!
За один день зелений вівчарик здатен виконати більше двох тисяч пісень. Виконання серенад у птахів – в основному чоловіче заняття. Самці, які пов’язали себе шлюбними вузами, співають менше, ніж «нежонаті».
Деякі птахи співають хором. У хорі тетеруків може співати кілька десятків птахів. І все це заради одного – привернути увагу самки. Самки дуже примхливі: зазвичай їхню увагу привертають сильні та енергійні півні – «токові», які співають у центрі токовища. А тетеревам, яким усього рік, – юнгам – розраховувати на увагу самок не доводиться.
Є такі птахи, у яких співають самочка і самець, а коли стають сімейними, співають дуетом. «Ку-у», – кричить самець коноплянки, помітивши ворога, що означає: «Увага! Небезпека!». «Пію», – відгукується до нього самочка.
Кулик кроншнеп, почувши голос подруги, поспішає до гнізда. Настала його черга насиджувати кладки. Підійшовши до гнізда, кулик бере камінець і підносить його самочці, яка робить вигляд, наче нічого не бачить. Але врешті здається – і самець займає її місце.
Барабанний стукіт дятла означає, що він поселився на цій ділянці лісу. Якщо з’являється незваний гість, господар починає стукати голосніше. Зупиняється тоді, коли суперник не витримує і покидає його територію.
У тварин дуже добре налагоджена система оповіщення про небезпеку. Так, кури повідомляють «Увага! Небезпека!» сімома криками. В них є інформація, чи близько ворог, яка ступінь ризику, хто може на них напасти і звідки чекати ворога.
Щоб оголосити тривогу, ворони використовують до десяти видів сигналів. Всього ж у них їх близько 300. Почувши «квар», можна не сумніватися, що кричить «нежонатий», «ак», яке часто повторюється, – крик ревнощів. «Купра» означає, що ця територія зайнята.
Навіть кроти, які здаються неговіркими, видають досить музичні звуки. Якщо дві тваринки зустрінуться, може початися бійка. При цьому кроти кусаються, щебечуть. Слабший, почувши щебетання нападника, тихо свистить.
Тварини, коли загрожує небезпека, допомагають одна одній. Так, у козуль є особливий звук тривоги, який нагадує собачий гавкіт. І в радіусі 3 км дізнаються про небезпеку інші козулі.
Переклад із мови тварин – це в основному переклад із мови емоцій. Більшість звуків звірів належить до емоційних.

Тільки люди можуть говорити мовою, яка їм притаманна. У тварин є своя «мова» – система певних сигналів, за допомогою яких вони здатні передавати потрібну їм інформацію. Наприклад: коли одна бджола знаходить квіти з нектаром, вона повертається у вулик і починає «танцювати». За її рухами бджоли взнають, де ростуть потрібні квіти.
Тварини володіють мовою неусвідомлено: во­ни не здатні подумати, а потім щось сказати. Люди можуть говорити одне, а думати інше. Тварини не вміють думати про те, чого зараз нема.
Мова тварин – мова почуттів. Вона спільна для всіх нас – людей і тварин. Мова почуттів відома кожному від народження. Немовля, котре щойно з’явилося на світ, володіє мовою почуттів, не знаючи жодного слова (радіє, сміється).
Навчитися розуміти мову тварин дуже важливо. Адже чим краще ми володіємо цим мистецтвом, тим краще розуміємо емоційний підтекст мови людей.

Оксана ГАВРИЛЮК, старший
науковий співробітник відділу природи Волинського краєзнавчого музею
Фото Євгена КОВТОНЮКА
та Ганни СНІТКО