Вуж звичайний (Natrix natrix).
Інші назви: вужак, біловусий гад, береговий гад, козаня.
Вуж звичайний – найпоширеніша на Поліссі (та й усій території України) неотруйна змія. Сягає довжини 1-1,5 м. Самки вужа більші, ніж самці. Добре плаває в озерах та річках. Живиться дрібними гризунами, жабами, пуголовками, пташенятами, ящірками, черв’яками, комахами та маленькою рибою.

Відрізняється вуж від отруйних плазунів (гадюки звичайної (Vipera berus), мідянки звичайної (Coronella austriaca) та гадюки степової (Vipera ursinii) (вона на Поліссі не водиться, а трапляється переважно на Півдні та Сході України) тим, що ззаду голови на вухах у більшості звичайних вужів є дві жовті або оранжеві, інколи білі плями.
Вужі прокидаються від зимової сплячки з першими теплими днями на початку або всередині квітня. Спочатку вони відігріваються у сонячних місцях. У квітні вужі звільняються від старої шкіри, після чого розпочинається шлюбний період.
Самка вужа виділяє запах, на який сповзаються самці. Запах настільки стійкий, що навіть вітри не заважають плазунам сповзатися і збиратися у клубок по 10-15 осіб. Вужі труться один об одного, тим самим самка набуває здатності знести яйця.
На відміну від вужів, гадюки запліднюються статевим шляхом і народжують маленьких змій живими.
У липні-серпні самки вужів відкладають яйця у вологі теплі місця: купи перегною (особливо теплого кінського), минулорічну солому, сіно та листя, хмиз, мох, трухляві пні, кору. Відкладають по 20-40 яєць.
За наявності вологи та тепла вуженята вилуплюються не раніше, ніж через 5, і не пізніше, ніж через 9 тижнів.
Перед зимовим заціпенінням плазуни полюбляють прогріватися у сонячних місцях. Іноді можна спостерігати випадки, коли вужі повзуть масово до місць зимівлі на запах своїх родичів, таким чином скупчуючись у чималі групи.
У вужів багато ворогів – лелеки, хижі птахи та деякі дрібні ссавці. Кладку яєць вужів часто поїдають щурі. Домашні собаки та коти виловлюють вужів, душать їх і кладуть біля хати на показ господарям.
Вужі, які живуть на присадибних ділянках, за відсутності собак та котів не втікають від господарів. Їхня поведінка така, неначе вони є членами сім’ї. На Поліссі одомашнені вужі виловлюють мишей.
Вуж за своєю природою не агресивний. Якщо до нього наближається людина, він, як правило, втікає подалі.
Полюючи, вуж робить різкий кидок голови вперед і хапає жертву, а потім повністю її заковтує.
Коли на вужа нападає людина чи інший ворог, він спочатку захищається: шипить і робить різні рухи головою вперед, також відригує неперетравлену їжу назовні, тим самим відлякуючи нападника смердючим запахом, або випускає смердючу рідину із залоз, які розташовані поблизу клоаки. Бувають випадки, що вужі прикидаються нерухомими, мертвими. Коли загроза зникає  – відповзають із місця пригоди.
Якщо на цього плазуна не наступити, він ніколи не вкусить. Проте й укус вужа людині не завдає ніякої шкоди.
Досвідчені люди, вгледівши вужа, зупиняються, даючи йому можливість втекти геть. Це правильний вчинок.
Убивати вужа не треба, а тим більше не варто залишати його поруч із будинком чи місцем відпочинку, бо на запах, особливо якщо це самка, сповзаються інші.
Я чув розповідь медичної сестри, котра пригадувала, як у голодний післявоєнний час, приїхавши на медичний огляд, спостерігала таку картину: на сільському подвір’ї з корита, у якому була їжа для поросят, одночасно їли поросята, маленька дитина (залишена на короткий термін без нагляду батьків) і… вужі. І ніхто нікому не заважав. Звичайно, мала дитина не усвідомлювала на той час свого вчинку. Але такий факт був.
Треба знати, що при нежданній, випадковій зустрічі з вужем не лише людина, а й вуж переносить стрес. Хоч і не сильний, але чуттєвий. У медицині страх перед зміями має своє визначення – серпентофобія. Один вигляд живого вужа чи змії збуджують у людини ляк і паніку.
Що ж треба робити, аби звести кількість таких стресів до мінімуму чи взагалі – нанівець.
Перш за все, треба, аби біля будівель була скошена трава, не лежало сміття, хмиз, листя, гнилі дошки.
Навколо будинку (і особливо при вході) можна посипати махоркою чи подрібненими недопалками сигарет. А ще треба труїти та виловлювати мишей – основний корм вужів.
Із давніх часів відомо: де є вівці, там немає вужів. Овеча шерсть відлякує плазунів. Якщо, наприклад, навколо будинку розстелити замкнутим кільцем шнурок з овечої шерсті, то ні вужі, ні гадюка ніколи через нього не перелізуть.
А ще вужі та гадюки не переносять запаху гасу, при наявності якого вони покидають місце проживання. Для такого захисту змішують 1 частину гасу з 2 частинами води, суміш наливають у пластмасову пляшку, у кришці роблять отвори й обприскують навколо будівлі чи іншого місця проживання вужів. Як результат – вужі покидають територію. Причому запах гасу звичний для людей, тож це не створює проблем та не шкодить навколишньому середовищу.
Ще можна улюблене місце вужів посипати порошком нафталіну або гірчиці. Вони цього також не люблять.
І запам’ятайте: як не дивно це читати, але між людьми та вужами повинна бути взаємна повага.

Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора
та Олександра ДУРМАНЕНКА