Неспішними кроками підступає осінь. Вабить прохолодним подихом перший місяць цієї золотавої пори – вересень. Город активно дарує урожай своїм господарям. Але цікаво: як багато ми знаємо про такі звичні нам овочі?
Томат, завдяки великому вмісту «гормону щастя» – серотоніну – здатен чудово піднімати настрій навіть у сумний та похмурий день. А ще – колись ці овочі вважалися неїстівними і навіть отруйними. Європейські садівники розводили їх як екзотичну декоративну рослину. А в американські підручники з ботаніки увійшла історія, як підкуплений кухар намагався отруїти стравою з помідорів Джорджа Вашингтона.
Свіжі, мариновані, квашені, з медом та цукром, у салаті чи супі, у десерті чи на бутерброді – скіль
... Читати далі »
З давніх-давен людина тісно пов’язана з тваринами. Без них ми не уявляємо свого життя: підгодовуємо хвостатих безхатченків, ходимо у зоопарки та заводимо тваринок удома. Так, поступово у побут увійшов вислів «брати наші менші».
Народи світу тисячоліттями складали повір’я, байки, казки та легенди, героями яких неодмінно були тварини. Згодом вони увійшли в різні релігійні вірування, а деякі потрапили у розряд священних.
Тварини стали алхімічними, духовними та моральними символами. У багатьох країнах народні улюбленці стали ознаками нації чи держави, а їхні зображення майорять на прапорах і гербах.
Ознайомимо вас із деякими.
Панда – символ доброти, спокою, розміреності. У 1961 р. зображення панди стало символом Всесвітнього фонду дикої природи (WWF). Вона є національним символом Китаю.
Кондор є національним символом одночасно кількох південноамериканських країн: Чилі,
... Читати далі »
Злиття із середовищем – найефективніший метод захисту від хижаків, який дозволяє не лише залишитися непоміченим, а й рятує життя. Нещодавно ми натрапили на дивне створіння, девіз якого, здається, – не хочеш бути з’їденим – ховайся! Роздивившись, зрозуміли, що ця істота із оливково-леопардовими плямками – жаба! Вона вправно ховалася в ущелині між бетонними плитками.
Невдовзі ми дізналися, що це – зелена жаба (лат. Bufo viridis). Також дуже поширені назви: зелена європейська жаба та зелена єгипетська.
Поширена ця квакша у Європі, північно-східній Африці, Сибіру, а в Гімалаях трапляється на висоті до 4000 м.
Окрім незвичайного забарвлення, особливістю цих жаб є те, що вони впадають не тільки у зимову, але і літню сплячку (у найспекотніші
... Читати далі »
Комаха отримала свою назву за м’які покриви тіла, гнучкі крила та червоне забарвлення. Сімейство налічує близько 4000 видів. Жуки-пожежники не їстівні для інших комах та птахів, тому що виділяють в організмі отруйні речовини, що і робить їх хижаками. У раціоні цієї комашні – все, з чим тільки вона може впоратися. Цікаво, що личинок жуків-пожежників називають «сніговими хробаками», бо ранньою весною вони виповзають на сніг. У личинок цих комах позакишкове травлення: через канали в щелепах у тіло жертви личинка вводить травні соки, що розчиняють тканини, а потім засмоктує рідку їжу.
Вперше рослина була відкрита у 1765 році Філадельфійськими ботаніками Джоном і Вільямом Бартрамами, які назвали його на честь свого близького друга Бенджаміна Франкліна. Вчені виявили дерево на березі річки Алтамаха в американському штаті Джорджія, а з 1800-х рр. рослина вважається видом, котрий зникає. Сьогодні лише в кількох місцях на Землі росте дерево Франкліна і культивується воно у британському розпліднику Trewithen Estate.
Злиття із середовищем – найефективніший метод захисту від хижаків, який дозволяє не лише залишитися непоміченим, а й рятує життя. Нещодавно ми натрапили на дивне створіння, девіз якого, здається, – не хочеш бути з’їденим – ховайся! Роздивившись, зрозуміли, що ця істота із оливково-леопардовими плямками – жаба! Вона вправно ховалася в ущелині між бетонними плитками.
Комаха отримала свою назву за м’які покриви тіла, гнучкі крила та червоне забарвлення. Сімейство налічує близько 4000 видів. Жуки-пожежники не їстівні для інших комах та птахів, тому що виділяють в організмі отруйні речовини, що і робить їх хижаками. У раціоні цієї комашні – все, з чим тільки вона може впоратися. Цікаво, що личинок жуків-пожежників називають «сніговими хробаками», бо ранньою весною вони виповзають на сніг. У личинок цих комах позакишкове травлення: через канали в щелепах у тіло жертви личинка вводить травні соки, що розчиняють тканини, а потім засмоктує рідку їжу.
Вперше рослина була відкрита у 1765 році Філадельфійськими ботаніками Джоном і Вільямом Бартрамами, які назвали його на честь свого близького друга Бенджаміна Франкліна. Вчені виявили дерево на березі річки Алтамаха в американському штаті Джорджія, а з 1800-х рр. рослина вважається видом, котрий зникає. Сьогодні лише в кількох місцях на Землі росте дерево Франкліна і культивується воно у британському розпліднику Trewithen Estate.
