Сибір із давніх часів притягував до себе торговельників та промисловців. Повернувшись із Сибіру зі «здобиччю», розповідали про його казкові багатства, збуджуючи інтерес до освоєння Росією нових земель на Сході.

У країнах Заходу великим попитом користувалися хутра, невичерпними запасами яких володів Сибір, тож він став іще більше притягувати до себе люд, який ішов услід за козацькими загонами на нові території, що давали змогу швидко збагачуватися.
Підшукати у Східному Сибіру місце для нового острога відправили дворянина Андрія Дубенського. Через деякий час прийшло повідомлення, що «присмотрели, де Андрей Дубенский со служивыми людьми в новой качинской землице на реке Енисей на Яру место угоже, высоко и красиво, и лес близко всякий ес ... Читати далі »

Тепе-Кермен (у перекладі з тюркської – «фортеця на вершині») – невелике печерне місто в Криму біля села Кудрине Бахчисарайського р-ну, що розташоване на окремій горі висотою 544 м над рівнем моря.

Піднятися на плато можна лише з північно-східного боку. Місто, яке складається з 250 печерних камер, існувало в період із VI по XIV ст. Воно було природною фортецею для представників давніх народів – кіммерійців, таврів, пізніше – християнських монахів, які переховувалися від іконоборських гонінь. Тут є дві печерні церкви з висіченими хрестами, написи грецькою, могили, видно сліди фундаментів. Вважають, що велику частину печер мешканці використовували як підвали та хліви. Тут утримували тварин, зберігали воду та припаси. Досі не зрозуміло з якого джерела жителі міста брали воду. Колодязів не виявле ... Читати далі »

хочеться ще. Не побував жодного – все одно знову хочеться. Бо там – вишукана архітектура, омріяна Європа, як вона є, там велич храмів, розкіш палаців, а ще…море пива.

Я не про те, як українці полюбляють цей хмільний продукт (бо ж навіщо їхати пити пиво аж у Прагу, якщо й у нас їхнього – хоч бочкою!). Я про те, як, звісно, маючи повні кишені щастя, можна спочатку посмакувати смачним продуктом, а потім вкупі із сім’єю гайнути у Прагу. Ех…  
Михайло Пянов теж не думав, що так буває, хоч і не раз ... Читати далі »

Початок осені. На вулиці доволі спекотно. Та поза тим ми одягаємо кросівки і теплі куртки, щоб комфортно почуватися у підземному світі. Саме так: потягнуло на пригоди, точніше сказати, на заглиблення в інший просторовий вимір. Обережно крокуючи мокрим і холодним шляхом кримських печер, відчула себе наче в книзі «Пригоди Тома Сойєра», де головний герой із подругою заблукали підземними стежками під час екскурсії. Моторошно, тьмяно, але навколишні красоти так і ваблять робити наступні кроки.

Зі сторінок роману повертаємось у реальність: ми у Мармуровій печері, яка розташувалася на нижньому плато гірського масиву Чатир-Даг Кримських гір неподалік від села Зарічне (Сімферопольський р-н). Завдяки своїй унікальності це природне утворення належить до п’ятірки найкрасивіших обладнан ... Читати далі »

Закінчилося тепле літо 1991 р. Україна стала незалежною державою. Тодішні перші дні вересня виявилися на диво сонячними – дійсно оксамитовий сезон. Саме цієї пори я зібрався у подорож із Луцька в Магадан. Мене завжди приваблювали далекі краї із суворим кліматом.

Дорогою до новозбудованого аеропорту «Луцьк» я роздивлявся, як селяни копають картоплю. Подумки був далеко…
У Магадан я віз гостинці. Звісно, товстий шмат сала і горілку домашнього виробництва, спеціально залиту у пляшки з-під «Столичної».
Час минав швидко. Пересадки за пересадками – і ось уже аеропорт «Бо­риспіль». Якби не таблич ... Читати далі »