хочеться ще. Не побував жодного – все одно знову хочеться. Бо там – вишукана архітектура, омріяна Європа, як вона є, там велич храмів, розкіш палаців, а ще…море пива.

Я не про те, як українці полюбляють цей хмільний продукт (бо ж навіщо їхати пити пиво аж у Прагу, якщо й у нас їхнього – хоч бочкою!). Я про те, як, звісно, маючи повні кишені щастя, можна спочатку посмакувати смачним продуктом, а потім вкупі із сім’єю гайнути у Прагу. Ех…  
Михайло Пянов теж не думав, що так буває, хоч і не раз чув про акцію по телевізору. Але десь у глибині душі жевріла маленька мрія.
Тепер, не так давно разом із дружиною Інною та донечкою Софією повернувшись додому, сам дивується, мовляв, треба ж таке.
Львів, чеська Прага, а на десерт – польський Краків. Але в душі найбільший слід лишила саме столиця Чехії…
Темп – шалений, зізнається Михайло, але ж інакше побачити всього не встигнеш. І треба ж було дістатися чеської столиці, аби зустріти там земляка – українського шоу-мена Сергія Притулу. Звісно, зустріч була теплою і лишила після себе море спогадів. Були й фото. Але ж не може вже так шалено всюди щастити: диво-техніка підвела…
Співрозмовник ­– ще той жартівник. Каже:
– Взагалі-то паспорт закордонний у мене був, але чистий. Та й робив я його, бо в Польщу на заробітки хотів їхати. А тут на тобі – на екскурсію вибралися. Жінка то минулого року робила цей диво-документ: вона все в Болгарію катнути хотіла…
Словом, чоловіки, запам’ятайте: зазвичай буває так, як хоче жінка…
Та їдемо назад у Прагу – вже розглядаючи світлини.
Архітектура. Тут кожна будівля – витвір мистецтва. Серед основних визначних пам’яток Праги – 18 чудових кам’яних і сталевих мостів, що з’єднують береги річки Влтави. Один із найкрасивіших – Карлів міст епохи Середньовіччя. Шедевром європейської готичної архітектури є собор Святого Віта, будівництво якого велося майже 600 літ! Місто рясніє безліччю найкрасивіших фонтанів. П’ять центральних історичних районів Праги 1993-го були включені до числа об’єктів світової культурної спадщини ЮНЕСКО як архітектурно-історичний заповідник.
Культура. Найбільш відомими центрами празького культурного життя є Національний театр, концертний зал і галерея «Рудольфінум» (резиденція Чеського симфонічного оркестру) громадський будинок, Державна опера «Прага», також театри, музеї, у тому числі – будинок-музей Моцарта.
Всього в місті – 86 публічних бібліотек, 84 театри з постійною сценою, 34 кінотеатри, 74 музеї, 160 художніх галерей і безліч концертних залів та музичних клубів. Останніми роками Прага, як і Чехія загалом, стала популярним місцем зйомок багатьох фільмів американських і європейських кінорежисерів. Хоча… Є й такий факт: у Празі чимало «особливих» кіностудій. Там частенько знімають фільми про геїв..
Природа. Загалом усе гарно, дуже чисто, поруч зі смітниками – пакетики для собачих екскрементів. Але на вулицях не пахне зеленою розкішшю, дерев, за словами Михайла Пянова, геть мало.
Ще така комедія.
– Зайшов у магазин, де продаються сувеніри, – розповідає. – До продавця намагаюся говорити так би мовити інтернаціональним набором слів. А він мені: «То ти із західної України?».
Отак-от: нашого брата – по всьому світу.
Транспорт. Загалом міський – то гарна мережа метрополітену, трамваїв та автобусів. Місцевим це обходиться не надто дорого. Туристам… А чого хотіли: приїхали – платіть. Ще більше грошенят доведеться віддати за екзотику: такі собі річкові трамвайчики вас доставлять будь-куди із комфортом.
Прощаючись, Михайло жартує:
– Там такий бронзовий пам’ятник є. Його потреш, кажуть, – і бажання твої здійсняться. Не знаю, як він називається, але, думаю, українців там багатенько побувало: місце витерте до блиску. Ну хто ще стільки мріє, як ми?!

Катерина ГАВРИЛЮК
Фото з архіву сім’ї Пянових