Мудреці нарекли цей місяць іменем оленя, бо з найдавніших часів у мешканців Північної півкулі він був невід’ємним символом добробуту і самого життя. Олень був основним мисливським трофеєм та вважався одним із міфічних предків самої людини.
Ця віра була настільки сильною, що наші предки вознесли символ оленя на зоряне небо й присвятили йому найбільше сузір’я. Спочатку воно називалося Великий Небесний Олень, а потім, під впливом культур Еллади і Риму, перетворилося на знайоме нам сузір’я Тельця. Але символіка залишилася і донині. Спостерігаючи за зірками, можна роздивитися Небесного Оленя, який спирається передніми ногами на сузір’я Стожар, а тіло його напружене для стрибка на Чумацький Шлях. За Оленем женуться Мисливці (сучасне сузір’я Близнюків).
Природа продовжує своє пробудження від зимового сну. У річках нереститься риба, вилазять погрітися з вуликів сонні бджоли. Прокинувся ведмідь. У лисячих норах з’являється молодняк, а в молодих кабанів квітень – пора першого батьківства. Перший приплід у козулі – від 1 до 4 дитинчат світло-сірого кольору з темними, мов у оленяти, плямами. Видри та куниці пізнають радість першого батьківства. У безкрайньому небі тріпочуть жайворонки. Голосно співають зорянки, токують дятли. В середині квітня з вирію повертаються зозулі. Можна побачити метели
... Читати далі »
У кожного куточка України – своя весна. Десь квітень широко прочинив двері теплій порі: прогримів перший грім, з’явилися смарагдові паростки різнотрав’я, заквітчався буйним цвітом абрикос. Біло-рожеві пелюстки на голих вітах дерев мріють про стійке тепло і гостини комах-запилювачів. У лісі розпускається медяниця. Її віночок – диво природи: спочатку рожевий, потім пурпурово-фіолетовий. Зацвітає сіра вільха – із розчепірених шишок сиплеться жовтий пилок. Кущі чорної смородини вже сміливо можуть похизуватися зеленими листочками. А десь іще досі лежить сніг, іде холодний дощ та час від часу морозить. Що ж, у кожного – своя весна...
Природа продовжує своє пробудження від зимового сну. У річках нереститься риба, вилазять погрітися з вуликів сонні бджоли. Прокинувся ведмідь. У лисячих норах з’являється молодняк, а в молодих кабанів квітень – пора першого батьківства. Перший приплід у козулі – від 1 до 4 дитинчат світло-сірого кольору з темними, мов у оленяти, плямами. Видри та куниці пізнають радість першого батьківства. У безкрайньому небі тріпочуть жайворонки. Голосно співають зорянки, токують дятли. В середині квітня з вирію повертаються зозулі. Можна побачити метеликів-ли
... Читати далі »
Відомо, що водомірки спілкуються одна із одною, створюючи невеликі хвилі на поверхні водойми. Різна частота коливань відповідає різним типам сигналів: повідомлення про небезпеку, шлюбний поклик. Останній – найбільш притаманний досить велелюбним водоміркам. Завдяки цим коливанням хижаки можуть розпізнати не тільки місце розташування здобичі, але й зміст «меседжу». А зацікавлені самці активно використовують цю особливість на свою користь. Вони обрали досить цікаву стратегію. Якщо самець прагне парування, а та противиться, він починає енергійно бити лапками по воді, «гукаючи» таким чином хижаків. Як правило, у такому випадку час опору самки значно зменшується, оскільки першою жертвою хижака, який підплив знизу, буде саме вона.
Природа продовжує своє пробудження від зимового сну. У річках нереститься риба, вилазять погрітися з вуликів сонні бджоли. 
У кожного куточка України – своя весна. Десь квітень широко прочинив двері теплій порі: прогримів перший грім, з’явилися смарагдові паростки різнотрав’я, заквітчався буйним цвітом абрикос. Біло-рожеві пелюстки на голих вітах дерев мріють про стійке тепло і гостини комах-запилювачів. У лісі розпускається медяниця. Її віночок – диво природи: спочатку рожевий, потім пурпурово-фіолетовий. Зацвітає сіра вільха – із розчепірених шишок сиплеться жовтий пилок. Кущі чорної смородини вже сміливо можуть похизуватися зеленими листочками. 
