Повернімося машиною часу у первісну епоху. Тоді людина не вирізнялася високим рівнем освіченості чи грамотності. Зате умови буття чітко формували у ній майстра необхідних сфер життєдіяльності. Наприклад, полювання, яке з давніх-давен було одним з основних способів добування їжі. Знання приходили з досвідом, який неодноразово підкреслював: без надійного чотирилапого компаньйона тут не обійтися.
Звісно, саме полювання давно втратило початковий стержень, перейшовши від потреб до задоволення. Однак для збереження традицій (і не лише) працює чимало знавців-ентузіастів, які підтримують розвиток і культуру мисливської справи. З одним із таких – заводчиком мисливських собак Олександром Бонком – мала приємну нагоду спілкуватися про особли
... Читати далі »
Ми подалися туди, де, за словами очевидців, качок – видимо-невидимо… Довго колобродили, поки, врешті-решт, визоріли на якомусь плесі дві непоказних качки. Почали ми до них підбиратися – і короткими перебіжками, і по-пластунськи. І тільки мали братися за рушниці – вони на крила та на інше плесо. Ми притьмом туди. І знову та сама тактика зближення.
А тепер, кожен скаже, пішли грамотні качки. Вони або вже вивчили, або взялися вивчати звички і вдачу тих, без кого для них і життя – не життя, а так – казна-що… Без нас, значить, мисливців. І, мабуть, у цьому аспекті неабиякі набутки-досягнення. То й зараз поклали собі за манір: як ми до них на перше плесо, вони – на друге. Ми до другого, вони – на перше. Довго-таки ми ско
... Читати далі »
– Кожен хвалиться своїм псом, – так розпочав тираду мій друг і наставник по мисливству дядько Ілько. – В одного – р-розумний, у другого – височенний, в іншого – довгоногий, а у того – дужий. А що я маю казати? Мій Вовкодав дрібненький, невеличкий. Зате найкмітливіший, найвідважніший і найсміливіший серед усіх!
То він, дядько Ілько так говорив, коли ми йшли за качками на озеро, а позаду нас пленталася маленька дворняжка. – Ото вона – «вовкодав»?.. – Це я таке наймення йому дав для мисливського, як тепер кажуть, цього... як його... іміджу! – І то він має бути «найвідважніший, найсміливіший, н
... Читати далі »
Цьогорічна весна надовго затрималася із теплом. Аж до кінця квітня були холоди, а у лісі де-не-де ще лежав сніг. Але від того життя не призупиняється, а вирує, набираючи обертів.
Фотополювання
Ще зовсім темно. П’ята ранку. З допомогою ліхтарика дістаємося місця токування тетерука. Супроводжуючий пошепки каже, що, на жаль, ще досить висока вода, тому дійти до улюбленого місця току не так просто. Зупиняємося на галявинці. Для мене то – найкраще місце, бо полюю ж не з рушницею, а з фотоапаратом. У гущавині та ще спозаранку зловити здобич малоймовірно. Хоч і темно, але очі вже звикли, тому добре бачу навколишню красу. Молоді сосонки, вранішнє дзвінке повітря забиває легені і хочеться
... Читати далі »
Захоплення ковельчанки Вероніки Ткаченко, молодого перукаря, яка уже кілька років поспіль бере активну участь у полюванні, привертає увагу. І хто сказав, що цей азартний процес – не жіночого роду діло?..
Одного разу під час відпочинку на озері Світязь знайомі запросили Вероніку на полювання. Саме тоді, у серпні, розпочинався сезон ловецтва на пернату дичину. – Залюбки приєдналася, – пригадує. – Дали в руки рушницю. Вистрілила, щоправда, не влучила, але відчуття сподобалося. Звідси й початки мого хобі. Подія така трапилася чотири роки тому. Усіх мисливців поділяють на стрільців, добувальників та спостерігачів. Спочатку пані Вероніка їздила зі знайомим на полювання у ролі останнього. Згодом, як-то кажуть, виросла до вищого статусу. Друзі натякнули дівчині, що настав час робити документи – доз
... Читати далі »
Звісно, саме полювання давно втратило початковий стержень, перейшовши від потреб до задоволення. Однак для збереження традицій (і не лише) працює чимало знавців-ентузіастів, які підтримують розвиток і культуру мисливської справи. З одним із таких – заводчиком мисливських собак Олександром Бонком – мала приємну нагоду спілкуватися про особли
Фотополювання
Захоплення ковельчанки Вероніки Ткаченко, молодого перукаря, яка уже кілька років поспіль бере активну участь у полюванні, привертає увагу. І хто сказав, що цей азартний процес – не жіночого роду діло?..
