Цьогорічна весна надовго затрималася із теплом. Аж до кінця квітня були холоди, а у лісі де-не-де ще лежав сніг. Але від того життя не призупиняється, а вирує, набираючи обертів. Фотополювання
Ще зовсім темно. П’ята ранку. З допомогою ліхтарика дістаємося місця токування тетерука. Супроводжуючий пошепки каже, що, на жаль, ще досить висока вода, тому дійти до улюбленого місця току не так просто. Зупиняємося на галявинці. Для мене то – найкраще місце, бо полюю ж не з рушницею, а з фотоапаратом. У гущавині та ще спозаранку зловити здобич малоймовірно. Хоч і темно, але очі вже звикли, тому добре бачу навколишню красу. Молоді сосонки, вранішнє дзвінке повітря забиває легені і хочеться напитися його досхочу, пріле листя шепоче щось під ногами, сонна земля помалу блимає сірими очима. Аж ось і курінь. Маленький. Ледве помітний у вранішніх сутінках. Нахиляюся і заходжу всередину. Тіснувато, як для моєї «поважної» техніки. Думаю: штатив не поставиш, спалах не застосуєш – це точно. Закриваю вихід із куреня гілочкою. Що ж, буду полювати на щастя… Із появою перших проталин тетеруки вже збираються у групи і токують. Саме зараз починається досить захопливе тихе полювання на цього гарного птаха. Воно, як і кожне, потребує підготовки. Треба заздалегідь визначити місце токування. Вдень, коли тетеруків на току немає, змайструвати курінь із гілок ялини. Бажано невеличкий, аби птах його сприйняв за кущ і байдуже ставився до «новоутворення».
Важливо не спізнитися, вчасно засісти у курені, не налякати птиці, бо тоді ні «трофею», ні фотознімків. Та й тетерук не так швидко повернеться на сполохане місце.
Отож, сиджу. Під покровом гілок, на завбачливо виставленій колодці. Чекаю світанку. Трохи моторошно. Але то тільки спочатку. Коли починаєш вслухатися у нічний ліс, забуваєш про все. Слухаєш, дивуєшся, зливаєшся з природою і відчуваєш таке полегшення, ніби всі таємниці відкрито, і ти – як на долоні. Ніч заспокоює, заколисує. Крізь мимовільну дрімоту чую бурмотіння, яке наростає. Серце починає битися частіше, розумію: це тетеруки починають грати. Ще зовсім темно, тому насолоджуюся звуками, які нагадують булькіт води. За моїми відчуттями токує кілька самців. У розпал шлюбної активності кожен хоче показати, що кращий від суперника. А токуючий самець має свою визначену ділянку, яку активно охороняє. У розпал току на межах можуть відбуватися сутички між сусідніми самцями. …Світає. Стає видніше. Я піднімаюся, аби знайти найвдаліший момент для фото. Не так далеко від мого куреня у всій красі токує тетерук. Сірувато-рожеві тони світанку змазують фарби, але чітко бачу його налиті червоні брови, витягнуту шию і голову, широко розкритий хвіст. Тетерук раз у раз відставляє крила і дрібненькими кроками кружляє ділянкою. Не припиняючи своєї шлюбної пісні, самець випрямляється, вивертає груди, голосно чуфкає. Я не знала, на якій відстані від мене буде птах, тому похапцем змінюю об’єктив. Здається, секундна стрілка бемкає у голові, підганяючи мої рухи. І ось роблю кілька знімків. Ще… А тетерук грає, швидко, здається, надто швидко, наче вихваляється. Мовляв, не вловлю я його на свою «пушку». Все, пішов. Розумію, що або є фото, або немає. І сьогодні вже нічого чекати.
Виходжу з куреня, а ліс заливається щебетом. Сонце поволі виходить на арену. Горить червоною загравою небокрай. Зачинається новий день. Ще не знаю, чи вдалося мені «полювання», але я щаслива.
Оксана ЧУРИЛО
Косачеві будні
Після того, як тетерка знесе повну кладку (молоді відкладають 4-8, старі 10-12 яєць), вона припиняє відвідування току і сідає висиджувати. Сидить близько двадцяти днів, на півночі – двадцять три чи двадцять п’ять. Тільки в спеку сходить самка з гнізда, і то ненадовго. Коли ж із яєць вилупляться пташенята, спочатку тетерка особливо гаряче прив’язана до них. Ці дні найнебезпечніші в житті малечі. Тільки після того, як у них виросте пір’ячко на крилах і почнуть перепурхувати, жити стає не так страшно. Махове пір’я починає пробиватися через три-чотири дні після виходу з яйця, а через тиждень птахи вже можуть потроху злітати. Тетерка водить пташенят у густій траві на узліссях і галявинах. Сама вона мало харчується в цей час – уважно прислухається, оглядається по сторонах, чи не загрожує звідки небезпека. Якщо до виводку підкрадається лисиця чи собака, мама з тривожним криком кидається вперед і починає відводити страшного звіра. Вона біжить по землі, розпустивши крила, неспокійно квокче, трохи перелітає і знову ніби падає в траву – прикидається пораненою. Словом, робить усе, щоб відвернути увагу від молодих, які розсипаються в різні боки та нерухомо лежать до тих пір, поки мати не сповістить їх голосом, що небезпека минула. Зазвичай виводки тримаються в густих хащах дрібнолісся, у траві, і вранці (приблизно о дев’ятій) та ввечері (десь після шістнадцятої) виходять на галявини й узлісся на годівлю. Іноді їх можна знайти навіть у хлібах. Як більшість курячих, тетеруки у спекотну пору дня люблять купатися в піску, звільняючись цим від комах. Залежно від того, як дозрівають різні ягоди, виводки тетеруків змінюють місця своєї годівлі, відвідуючи зарослі лохини, чорниці. Ближче до осені птахи вибираються на посіви хлібів. Їх ваблять просо, горох і гречка. До часу збирання хлібів у молодих тетеруків дуже змінюється оперення. Линька у них починається в кінці липня-серпні: у молодих самців на спині з’являється інше вбрання. Брови стають ширшими. До цього часу матка вже не відходить від пташенят, а відлітає за появи небезпеки разом із ними. Старі птахи не беруть участі у вигодовуванні пташенят. Вони на літо збираються в зграйки і, виснажені весняними токами, повільно линяють. Цей час вони проводять на самоті в густих хащах біля боліт; годуватися виходять на ягідники тільки на зорі. Ближче до осені виводки починають розбиватися. У вересні можна побачити молодих тетерів парочками і поодинці. Півники відбиваються від мами раніше, ніж самочки. У самців у вересні починають відростати косиці на хвості, які прикрашають дорослого косача. У вересні старі самці відвідують посіви і з’єднуються з молодими.
У жовтні тетеруки вже збиваються в зграї та продовжують відвідувати хліби. Там, де немає зерна, вони харчуються березовими бруньками. Так само, як і глухарі, заковтують дрібні камінчики, які збирають на полях і біля лісових струмків. Ці камінчики, затримуючись у шлунку, допомагають перетирати тверді зернової та інший зимовий рослинний корм. Із кінця серпня в ясні дні часто можна чути бурмотіння тетеревів, іноді навіть із чуфиканням. Косачі бурмочуть там, де їх не турбують. Токування може розтягуватися на весь день. Іноді вони ходять, розпустивши крила, один перед одним. Самки сидять тут же і досить байдуже поглядають на чорних красенів. Бурмотіння чується всю осінь до листопада, потім затихає, але в ясні тихі дні навіть серед зими поновлюється. Тетеруки тримаються в цей час у густих березняках і тільки опівдні вилітають на узлісся. Кожна зграя зимує на своїй ділянці.
Олександра БІЛЕВИЧ Фото Оксани ЧУРИЛО
|