Ми подалися туди, де, за словами очевидців, качок – видимо-невидимо… Довго колобродили, поки, врешті-решт, визоріли на якомусь плесі дві непоказних качки. Почали ми до них підбиратися – і короткими перебіжками, і по-пластунськи. І тільки мали братися за рушниці – вони на крила та на інше плесо. Ми притьмом туди. І знову та сама тактика зближення.
А тепер, кожен скаже, пішли грамотні качки. Вони або вже вивчили, або взялися вивчати звички і вдачу тих, без кого для них і життя – не життя, а так – казна-що… Без нас, значить, мисливців. І, мабуть, у цьому аспекті неабиякі набутки-досягнення. То й зараз поклали собі за манір: як ми до них на перше плесо, вони – на друге. Ми до другого, вони – на перше.
Довго-таки ми скорочували дистанції між собою, брали на витримку одні других – хто кого. Та наостанок їм, напевно, надокучило таке змагання, вони плюнули на те все і полопотіли собі кудись у простір.
Ми провели їх заздрісними поглядами, а відтак відчули чортівську втому і голод. Був чоловік злий – хоч бери та й дружину бий. Бо коли мужик голодний, то є злий. А коли голодний і злий, то неодмінно жінку б’є. Але дружин з нами не було. То ми сяк-так заспокоїлись та сіли поїсти.
Всілися. Виклали, що там мали. Найперш, звісно, те головне, без чого навіть Остап Вишня не обходився і без чого полювання не є полюванням – я маю на оці амуніцію, звісно…
І лише взяли ми по разу (по шматочку провіанту, річ ясна), як понад самісінькими нашими маківками – страшенний шум та посвист качиних крил. Посхоплювали рушниці, націлили в небо: клац-клац-клац. А рушниці ж то – закон, розряджені! Скільки, гадаєте, їх було, тих качок? Із тисячу! А то й більше, щоб вам не збрехати. Вірте моєму слову мисливця.
Коли рюкзаки спорожніли, настрій поліпшився. Перепочили годину-дві. Погомоніли про се, про те, у діапазоні від світових проблем, від освоєння космосу та рівня цивілізації жителів Венери до калібру рушниці та номера шроту на чирок, а там підвелися й попрямували по домівках.
Підійшли під село: озеречко тут, озеречко там. Лознячок. Нараз передній:
– Хло-опц-і! Ка-ач-ки-и!
«Ба-бах! Луп-луп! Трах-трах!»
І полізли через лозняк збирати ті качки.
А тут нараз із берега…
– Ах ви розбишаки!
– Ах ви…
– Чи бач, з виду мов нічого, культурні. А так то справжнісінькі хулігани…
І довелося пошвидше натягувати штани та вислуховувати лемент розгніваних жінок.
Довелося заплатити за всі качки і похнюплено ретируватися геть.
Степан КУРИЛО-ШВАНС
(із книги, яка нещодавно побачила світ «Село Доросині і його люди»)
Фото Ганни СНІТКО
«Ні пуху ні пера!»
Ловецтво має давні й міцні традиції. Особливості цього заняття історично залежали від багатьох факторів. Кожен мисливець приносив у полювання щось своє: вміння, логіку, кмітливість.
З-поміж інших досить популярним є полювання на пернатих. Недаремно ж і вислів у мисливців є: «Ні пуху ні пера». Отож вітаємо усіх прихильників такого виду відпочинку!
У різних куточках нашої держави полювання відбуваються у різні періоди, близькі за термінами. А буває, що й одночасно: все залежить від погодних умов. На Волині, приміром, сезон полювання на пернату дичину починається із 16-ї години 17 серпня і триватиме до 30 листопада 2013 року включно. Протягом цього періоду дозволяється полювання на качок (крім гоголя, черні білоокої, савки, огара, галагаза, гаги звичайної, лутка, крохалів), на гусок: сіру, білолобу велику, гуменника, на лиску, куликів (крім кулика-сороки, ходуличника, шилодзьобки, кроншнепів, чайки, лежня, дерихвостів, поручайника, крем’яшника, чорниша, перевізника, фіфі, зуйків морського, малого, великодзьобого, галстучника), голубів (крім голуба-синяка).
Відкриття полювання на перепілку відбудеться о 16.00 17 серпня. Завершується сезон 27 жовтня 2013 р.
Норма добування пернатої дичини одним мисливцем за день полювання може становити не більше: 3 гусей, 10 перепілок, 5 качок, 10 голубів, 6 лисок та 10 куликів.
Дні полювання на пернатих – субота та неділя.
До слова, кожен мисливець має пам’ятати: не варто стояти ближче 80-120 м один від одного, бо можете перешкоджати іншим і спричинити нещасні випадки; на своєму місці варто стояти якомога тихіше; за будь-яких обставин слід віднайти підранка; не можна стріляти качку, що сидить на воді, бо це небезпечно для інших; не потрібно стріляти вище 45-50 м, бо так можна збільшити тільки кількість підранків; полювати на качок бажано з собакою.
Анна КРАВЕЦЬ
|
