Виявляється, на нашій території більшість дорослих комах до зими не доживають. Тривалість їхнього життя зазвичай невелика – від кількох місяців до одного-двох днів. Деякі комахи, вийшовши з оболонки лялечки й відклавши яйця, одразу ж гинуть. Для виживання виду набагато вигідніше пережити складні часи на інших стадіях розвитку: яєчка, лялечки або личинки.
Лежать собі десь за шматочком відлущеної кори кілька десятків малесеньких яєць – і байдуже їм до зимової холоднечі. Під тонесенькою оболонкою надійно оберігають вони життя майбутніх шестиногих поколінь.
Ну а тим комахам, яким треба дожити до весни, доводиться посилено нагулювати жир і позбуватися води. Усієї води, звісно, позбутися неможливо, бо в такому разі організм загине. Тому вони виробляють антифриз – речовину, що перешкоджає замерзанню. Найчастіше це гліцерин. Без нього навіть невеликі мінусові температури призведуть до утворення кристалів льоду, що руйнують ніжні живі тканини.
З настанням холодів життєві процеси у зимуючих комах уповільнюються, хоча повністю не припиняються. Стійкість до холоду в такому стані просто дивовижна. Лялечки витримують температуру до -90°С, і з них потім розвиваються нормальні метелики. А ніжні на вигляд личинки мух без шкоди для себе витримують температуру кипіння рідкого азоту -195,8°С! І навіть під час такої страшної холоднечі в їхніх тканинах не утворюються смертоносні льодяні голки.
Навесні ви легко впізнаєте комах, що перезимували в дорослому стані – вони з’являються перші. Згадайте: ще де-не-де лежать кучугури, а вже літають кропив’янки і лимонниці, які щойно прокинулися від зимового сну.
 

Анна ШНЕТ
Фото із сайта photo.i.ua