Уже зовсім скоро ми стежитимемо, як секундна стрілка, поволі рухаючись, наближатиме нас до нового року. Подумки аналізуватимемо те, що відбулося, будемо пригадувати моменти із складного 2014-го та перейдемо у 2015-й з вірою та надією на щасливе майбутнє. 
У передсвяткові дні «Лісовий вісник» вирішив поспілкуватися із начальниками управлінь лісового та мисливського господарства. Ми поцікавилися, що керівники найбільше цінують у людях і з якими сподіваннями зустрічають новий рік. А також попросили пригадати своє особливе Різдво та висловити побажання читачам «ЛВ» у переддень новорічних свят. 

Наталія Ревенко – начальник Кіровоградського ОУЛМГ
«Однією з головних рис у людини є почуття обов’язку, відповідальності за свої слова і вчинки. Для мене як керівника це особливо важливо. Високо ціную в людях чесність і таку притаманну лісівникам рису, як готовність завжди прийти на допомогу.
Новорічні свята – це час світлих надій. Яких би випробувань не довелося пережити у році, що минає, з боєм годинника відчуваєш віру в те, що у новому році світ зміниться на краще й усі побажання виконаються. Тому я маю великі сподівання на добрі зміни у житті кожної людини й усієї нашої країни.
Наступного року відбуватимуться реформи у лісовому господарстві. Бажаю, щоб вони були виваженими з боку держави і мали позитивні результати для лісівників.
Найкращі спогади про Різдво сягають дитинства. Коляда, Святвечір,  радісні дні, сповнені відчуття чарівництва, яскраві прадавні сімейні традиції, завдяки яким зближуються покоління і рідні люди відчувають себе єдиним цілим… Ці незабутні образи й досі час від часу зринають у моїй свідомості й зігрівають душу.
Читачам «Лісового вісника», серед яких більшість – працівники лісового господарства, бажаю розвитку галузі та поліпшення добробуту. Зичу вам і вашим рідним міцного здоров’я, родинної злагоди, щасливого і щедрого на добро року! А також миру, цілісності і розвитку нашій державі».

Анатолій Ковальський – начальник Чернівецького ОУЛМГ
«Найбільше ціную у людях чесність, доброту та порядність.
Хотів би, аби закінчилися бойові дії. Зараз це для нас найважливіше. Тоді можна було б планувати подальший розвиток лісової галузі, створювати додаткові робочі місця, упроваджувати у виробництво нові технології. У нас уже є багато напрацювань, та інвестори бояться вкладати кошти, бо тривають військові дії в країні. 
Найкращі мої спогади про Різдво – з дитинства. Пам’ятаю, як мама заздалегідь готувалася до свята, робила різні смаколики. Батько заносив до хати сіно, розстеляв його на підлозі, кидав туди горіхи, гроші, цукерки, які ми, троє дітлахів, у цьому сіні шукали. Потім гуртом ішли до тітки, де збиралася родина. Було це десь у 50-х роках. Тоді за колядки і щедрівки сварили у школах. Проте вчителі робили це тільки для людського ока, самі ж раділи, коли ми приходили до них засівати. Напевно, цю хорошу традицію бажати людям добра на зимові свята нічим не можна викоренити.
Нас, дітей, за колядки винагороджували, хто чим міг. Давали пряники, цукерки, інші солодощі. А от учитель давав мені гроші – 5 рублів. Та на що ті гроші можна було витратити у дитинстві? Звісно ж, на цукерки. Солодкого тоді було обмаль, бо люди жили бідно, у колгоспах не платили зарплати. Мама, якщо мала якусь копійку, то витрачала на одяг. Зате цукру було вдосталь, ми його плавили і катали солодкі кульки, які насаджували на паличку. 
Досі люблю колядки, серед улюблених різдвяних пісень – «Добрий вечір тобі, пане господарю».
У Криму, коли я очолював опікунську раду української школи-гімназії, ми два роки поспіль організовували і проводили святкову ходу Сімферополем, робили різдвяні «звізди», грали на музичних інструментах, співали колядки, роздавали кутю. А ще ставили у місті гарну різдвяну шопку (вертеп).
Читачам «Лісового вісника» хотів би побажати перш за все того ж, що й собі, – миру в країні. Наша нація дуже щира, відкрита, тому ці випробування війною є незаслуженими. Та попри це, ми стали згуртованішими. Бажаю усім добра, злагоди, здоров’я. Нехай в оселях завжди панує позитивна атмосфера, щастя та іскряться дитячі усмішки. Бажаю кожному доброї роботи та гідної зарплати. Словом, усього найкращого вам у новому році!

Валерій Цибулько – начальник Київського ОУЛМГ
«Найбільше ціную у людях таку рису, як щедрість. 
У 2015-му сподіваюся на процвітання лісової галузі.
Моє особливе Різдво – Майдан 2004-го.
А читачам хочу побажати мирного неба».

Олександр Дзю­бенко – начальник Черкаського ОУЛМГ
«Найбільше ціную людяність, яка, на мою думку, є внутрішньою потребою. Вона не виникає для чогось і не зникає з якоїсь причини, вона або притаманна, або ні. Ця риса виявляється у критичні моменти, коли хтось поряд із нами потребує допомоги, підтримки або й просто чуйного ставлення. Поряд із людяністю завжди доброта, щирість та відвертість.
Мені здається, що кожен свідомий українець бажає, аби у 2015 році настав мир і спокій у нашій країні, щоб не гинули люди в цій незрозумілій війні. Сподіваюся, так і буде, а всі ми спокійно працюватимемо задля кращого європейського майбутнього.
Найбільш пам’ятні новорічні та різдвяні свята – з дитинства. Саме тоді святкування мало родзинку загадковості, подекуди – казковості. Численні родинні традиції залишилися, але те неймовірне почуття казки тепер можу відчути лише у спогадах.
Читачам «Лісового вісника» бажаю в Новому році здійснення найзаповітніших надій і мрій, достойних професійних досягнень та лише позитивних новин. Нехай будуть щасливими та здоровими ваші рідні й близькі, а спокій та добробут не полишають домівок. Миру, оптимізму, всіляких гараздів та Божого благословення на всі справи».

Михайло Липчей – начальник Закарпатського ОУЛМГ
«Найбільше ціную в людях щирість і відповідальність за свої вчинки.
Різдво в Закарпатті – родинне свято, яке ми зустрічаємо в колі рідних людей, із друзями і колядками. Особливим Різдво для мене було 2014-го – я гостював у США в своїх друзів, яких не бачив більше 15-ти років. Тоді було багато спогадів і всі разом колядували закарпатські колядки.
У новому 2015-му, сподіваюся, настане мир в Україні і розпочнуться реформи, щоб кожна родина відчула ці зміни на краще.
Хочу побажати читачам «Лісового вісника» у переддень новорічних свят та Різдва Христового надії на те, що в Україні настане мир і стабільність. Бажаю також колегам, лісівникам та їхнім родинам у новому році гарного настрою, любові, здоров’я та удачі. Найщиріші вітання та побажання Божої благодаті і родинного достатку вам і вашим рідним». 

Вадим Підгородній – начальник Львівського ОУЛМГ
«Найбільше ціную в людях щирість та наполегливість.
Хочу, аби закінчилася війна…
Згадуючи Різдво, відразу у пам’яті зринають спогади з дитинства, коли до бабусі з’їжджалась уся родина і збиралася за святковим столом. І все це супроводжувалося незабутнім відчуттям домашнього затишку. Читачам та їхнім родинам бажаю здоров’я, а також мирного неба над головою.

Юрій Тараненко – начальник Полтавського ОУЛМГ
«Найбільше ціную у людях порядність. Ця риса допомагає сформувати налагоджений виробничий процес. Адже лише порядні люди завжди на своєму місці, турбуються за свою роботу та добросовісно її виконують. Саме в колективі таких лісівників мені поталанило працювати, за що я їм безмежно вдячний. Окрім роботи, порядних людей найбільше ціную і в повсякденному житті, а тому своє оточення та друзів намагаюся обирати з таких.
У новому році найбільше сподіваюся на мир та спокій у нашій країні. Мене як керівника, батька та дідуся найбільше турбує нинішня складна ситуація, коли, відстоюючи цілісність України, помирають кращі воїни держави. Тому прийдешній рік зустрічаю з тривогою та сумом у серці, проте з великими сподіваннями, що вже у найближчий час засвітить сонце злагоди та спокою над нами. 
Для мене Різдво – одне з найвеличніших свят. Саме цього дня моя родина збирається за дружнім столом. Такі моменти найцінніші, спогади про це з року в рік залишаються в пам’яті та на світлинах домашнього альбому Думаю, Різдво 2015-го стане особливим, адже цього разу ми вперше будемо його відзначати з нашим новим членом сім’ї – моїм онуком, який народився влітку.
Напередодні новорічних свят я хочу побажати редакції «Лісового вісника» та всім його читачам процвітання та добробуту. Особливо хочу подякувати творчому колективу журналу за цікаве і таке потрібне видання, яке ви створюєте. Тож зичу вам у новому році подальшого творчого розвитку, пошуку нових ідей та вдячних читачів». 
Бліц провели: Оксана ЧУРИЛО 
та Тетяна ГАЛАНІНА