– Урочище між Седлищем та Буцином, що на Волині у Старовижівському районі, символічно іменують Криничним, – розповідає житель Буцина Володимир Черемшук. – У давнину тут було дуже багато джерел, які зникли, коли на цій території провели меліоративне осушення земель. Тож нині природа нагадує про безцінний дар, який ми втратили через невміле господарювання, коли на поверхні ґрунту виступає вода.

– В урочищі Попова Криниця колись було три великих джерела. У деяких місцях земля навіть просідає, що свідчить про підземні джерела, які збереглися тут, – говорить учителька географії ЗОШ І-ІІ ст. с. Седлище Наталія Козицька. – Внаслідок осушення ґрунтів залишилося лише одне, котре було, очевидно, найсильнішим. Воно дарує цілющу воду людям багато десятків літ. Покійний настоятель буцинського храму отець Микола Йовик самотужки вилив два калдуби і встановив їх на місці джерела. Однак калдуби розмило, і тоді їх замінили на дерев’яний зруб.
Старожили розповідають, що з давніх-давен у селі існував такий звичай: у переполовинну середу в присутності прихожан із Седлища, Буцина, Черемшанки та Борзової місцевий батюшка освячував у криниці воду. На урочистий обряд люди приходили сім’ями. Пили свячену воду і молилися за здоров’я рідних та близьких. Подібні молебні радянська влада забороняла, але попри все, традиція збереглася. Так було при батюшці Миколі, так залишається і нині – при отцеві Ігорю Тимощуку, котрий служить у седлищенській церкві.
– Один із львівських науково-дослідних інститутів провів хімічний аналіз води із місцевої криниці, – розповідає депутат районної ради Адам Малюта. – Результати вражають: вміст амонію у воді становить 0,02 (норма – 2,0), нітратів – 17,55 (норма – 45,0), нітритів не виявлено, сульфатів –12, 95мг/дм3 (норма – 500).
Старовижівська СЕС проводила аналізи на вміст заліза у цій воді. Тож при нормі 0,2 він становить 0,08 мг/дм3. Отже, це дуже хороший показник.
Седлищенці дбають про свою криницю. Особливо її доглядають учні місцевої школи, які приходять сюди на екскурсії. Завдяки екологічній експедиції їм вдалося зібрати численні матеріали про місцеву пам’ятку.
– Найактивнішими є Світлана Митько, Ангеліна Хомич, Златослава Максимук, Анастасія Жук, Богдан Лугвіщик, – говорить учителька Наталія Козицька.
Сільський голова Микола Ваврищук та отець Ігор Тимощук організували грейдерування дороги, що веде від траси до криниці. Висипали також піском під’їзд до неї. Чимало роботи з облагородження джерела виконали працівники Ратнівської дільниці осушувальних систем: зробили східці, обгородили криницю, пофарбували паркан.
Із цілющого джерела черпають воду не лише місцеві. Сюди їдуть з усіх усюд. Особливо багатолюдно тут у середу, коли повертаються з базару зі Старої Вижівки: сучасні торговці заповнюють водою увесь посуд, що мають із собою.
– І дуже прикро, коли деякі з них, набравши води, заодно викидають поруч із джерелом сміття, – каже Наталія Василівна. – Таких випадків чимало. Одного разу ми випасали поблизу худобу. Побачивши, що якісь люди витягнули мішки зі сміттям, вхопили палиці і кинулися захищати криницю. Хтось вириває штахетник із огорожі, щоб підмостити під колесо автомобіля, який загруз на дорозі. Тут було вкопане відро для сміття, його вирвали з землі і викинули. Чим керуються люди, зрозуміти важко. Був і такий випадок: ми прийшли до криниці, а вода в ній забілена. З’ясувалося, що хтось набирав воду із джерела за допомогою шланга з молоковоза. Якщо так триватиме й далі, то криниця пропаде.
У Седлищі воду з урочища Попова Криниця називають почаївською. Бо й справді: страви, приготовлені з неї, дуже смачні і корисні. Вода не має якогось специфічного запаху, властивого для деякої колодязної, не дає осаду під час тривалого зберігання. У ній, не кип’яченій, купають немовлят.
Зважаючи на природну цінність джерела, у 2009 р. знайшлися охочі взяти в оренду землю, прилеглу до криниці. За чутками, що швидко облетіли населений пункт, такі орендарі нібито збиралися випускати мінеральну воду на основі джерельної, але депутати місцевої ради залишили за землею встановлене призначення, тож нині природне джерело продовжує служити людям і дарувати їм силу та здоров’я. Жаль, звичайно, що сільській громаді не вдається поки облаштувати тут сучасний під’їзд та здійснити інші благородні плани, адже на це потрібні кошти. Але вони сподіваються, що прийдешня весна буде для них більш вдалою у збереженні джерела, воду з якого вони вважають цілющою.

Наталія ЛЕГКА,
Волинська обл.
Фото учасників екологічної експедиції
седлищенської школи