Де б ми не працювали, чим би не займалися, але завжди буде те, що нас цікавитиме найбільше. Це – наше здоров’я. Адже воно залежить не тільки від хороших генів, імунітету та способу життя, а й рівня медицини.
Відтак на сторінках «Лісового вісника» сьогодні говоритимемо про те, якою ж є медицина в інших державах і якою вона може стати у нас. Звісно, за умови, що перейматимемо саме цей досвід.
Ставши переможницею конкурсного відбору та учасником програми «Відкритий світ», що повністю фінансується Конгресом США, здійснюється Центром лідерства при бібліотеці Конгресу у Вашингтоні та адмініструється організацією Американські Ради, юрист Волинського обласного управління охорони здоров’я Ольга Семенюк мала можливість 10 днів перебувати у США.

Головна мета програми – зміцнення взаєморозуміння та співробітництва між Україною та Сполученими Штатами шляхом надання можливості українським лідерам у різних галузях діяльності зустрітися зі своїми американськими колегами й обмінятися досвідом та ідеями з найбільш важливих для обох сторін питань, донести правду американській громадськості про події в Україні.
– Програма нашої роботи була насиченою. Ми відвідали Вашингтон та столицю штату Міссісіпі – Джексон, який розміщений на півдні США, – розповідає Ольга Семенюк. – У Вашингтоні зустрілися із послом України в США Олександром Моциком, колишнім послом США в Україні, нині експертом Інституту Брукінгса Стівеном Пайфером, сенатором конгресу США Роджером Вікером, який безпосередньо працює над українським питанням та проектами законів щодо санкцій проти Росії. Усі вони хотіли почути нашу думку – службовців органів місцевого самоврядування із різних куточків держави щодо подій в Україні.
Штат Міссісіпі є найбіднішим у США. Тут багато незаможних людей, які живуть у поганих умовах. Учасники делегації мали можливість побувати у Медичному Центрі університету, де здійснили першу у світі трансплантацію серця та легенів, Асоціації первинної медичної допомоги штату Міссісіпі, клініці для бідних ім. Мелорі, ознайомитися із новітніми технологіями.
Зі слів пані Ольги, у штаті Міссісіпі майже всі медичні заклади – приватні. В штаті діє 21 громадський центр здоров’я. Там надають безкоштовно первинну медичну допомогу тим особам, які не застраховані. Стаціонарне лікування незастрахованим людям надає один великий медичний центр, фінансування якого проводиться з кошторису штату та федерального бюджету. Однак позов до суду про неналежне лікування у медичному центрі громадяни подати не можуть.
Фінансування охорони здоров’я дуже велике. Щорічно уряд виділяє на медицину 2,6 трильйона, тому американці, шукаючи шляхи економії, запроваджують страхову медицину для усіх, телемедицину, що скоротить витрати на доставку пацієнта до лікаря з віддалених районів та прискорить процес діагностики і лікування.
Розповіла пані Ольга й про особливості організації тамтешньої системи охорони здоров’я.
Перш за все – стосовно страхової медицини… У США функціонує дві федеральні програми: «Медікеа» і «Медікейд». Пенсіонери за віком та малозабезпечені отримують від держави медичну страховку, яка покриває більшість лікарських послуг. Рівень медичного забезпечення залежить від соціального статусу особи. Чим більше платиш, чим більша ціна страхового полісу, тим більше медичних послуг можна отримати. Загальна страховка включає: амбулаторну діагностику, скринінги, щеплення, прийом спеціалістів, ортопедичне обладнання, деякі ліки, стаціонарне лікування. Але для оздоровлення у таких спеціалістів, як нефролог, психіатр, стоматолог, офтальмолог, необхідно мати ще й додаткові медичні страховки. У середньому особа, кора працює, витрачає на медичне страхування від 300-500 дол. на місяць. Якщо людина не підпадає під федеральну програму обов’язкового страхування та не має страховки, яку оплачує держава, то медичний заклад їй відмовляє у наданні допомоги або ж надає медичну допомогу за свій рахунок, а потім через колекторські компанії чи суд стягує борги з пацієнта. Це обтяжує роботу медичних закладів, які часто відмовляють у безкоштовному прийомі пацієнтів. Тому реформа охорони здоров’я полягає у тому, щоб були застраховані всі. Якщо роботодавець не страхує здоров’я працівника, то це він робить сам. Того, хто не хоче страхуватися, можуть оштрафувати. Також уряд хоче накладати штрафи на лікарні від 5-10 тис. за вторинну госпіталізацію особи протягом місяця, незалежно від діагнозу, адже це говорить про можливу оцінку якості надання медичних послуг. Аби люди не потрапляли вдруге на стаціонарне лікування, страхові компанії запровадили і фінансують програму «Хелс коннект», яка полягає у соціальному догляді вдома після виписки з лікарні. Згідно з реформою, збільшили страховий поліс тим, кому за 50 років. Якщо людина часто хворіє, то їй підвищують поліс. Молодь платить в середньому 60 дол. на місяць. Але молоді люди можуть залишитися на страховому полісі батьків до 26 років.
– Виклик швидкої допомоги дорогий. Наприклад, виклик допомоги при приступі астми коштує 3 тисячі доларів. 80% цієї оплати покриває страховка, 20% від суми необхідно сплачувати пацієнтові, – розповідає Ольга Семенюк. – Вакцинація для дітей – обов’язкова. А от новонароджених удома медики не відвідують і виклики лікарів додому відсутні. Дільниць як таких там також немає.
Федеральний департамент охорони здоров’я фінансує програми СНІДу, однак онкологічні хворі користуються страховою медициною.
Розповідаючи про клініку ім. Мелорі, яка є громадським центром здоров’я, пані Ольга зауважила, що тут обслуговують незастрахованих осіб.
– Сама клініка схожа на нашу амбулаторію загальної практики сімейної медицини, – каже Ольга Семенюк. – Тут працюють сімейні лікарі, стоматологи, педіатри, медичні сестри, надають первинну медичну допомогу. Фінансується установа з федерального бюджету та бюджету штату. Молодим спеціалістам-лікарям прощають борги в оплаті за навчання, якщо вони поїдуть працювати у село, чим залучають молодих фахівців на роботу в непрестижні райони.
А наостанок пані Ольга зауважила, що американці здивовані рівнем фінансування медицини та розміром заробітних плат медиків в Україні. Річний дохід лікаря в штаті становить 150-180 тис. дол.

Олександра БІЛЕВИЧ
Фото із архіву Ольги СЕМЕНЮК