Ймення «лимонник» у цієї рослини тому, що її стебла, листя й корені під час розтирання приємно пахнуть лимоном.
Тайгове чудо китайці назвали «у-вей-цзи», що означає – ягода п’яти смаків. Древні ки­тайські медичні трактати про здоров’я стверджують, що плоди «у-вей-цзи» мають п’ять смаків: шкірка – солодка, м’якоть – кисла, насіння та кора – гіркі і терпкі, а ліки з ягід – солонуваті.
У китайській народній медицині застосування лимонника триває не менше 15 століть. За популярністю в Китаї лимонник займає друге місце після кореня женьшеню і в древні часи його обов’язково зараховували в списки податків, які сплачували імператору. Лимонник підтримує енергію в організмі і надає блиск очам. Китайські лікарі призначають його при дизентерії, кашлі, бронхіальній астмі, морській хворобі, неврастенії та імпотенції. Він відновлює сили і застосовується як тонізуючий засіб, покращує гостроту зору вночі.
Цілющі властивості лимонника здавна знали мисливці Далекого Сходу, які, йдучи в тайгу на полювання, брали з собою жменю ягід. Відомий мандрівник і дослідник В. К. Арсеньєв оповідав, що провідники в тайзі обов’язково пили чай із листя лимонника. Мисливці евенки на той час за «лукошко» ягід віддавали шкіру кращого соболя.
В роки Другої світової війни, коли гостро відчутною була нестача ліків, розпочали застосовувати настоянку лимонника, яка допомогла багатьом пораненим одужати. При цьому дізналися, що настоянка не тільки відновлює сили, стимулює дихання, серцеву діяльність, нервову систему, але й загострює зір. Її почали видавати пілотам нічної авіації, снайперам, розвідникам, які йшли на нічні операції в тил ворога.
Доведено, що плоди лимонника (як їжа) сприяють довготривалому збереженню сили людей, які переносять важкі фізичні навантаження. Лимонник підвищує праце­здатність, усуває сонливість, загострює зір – цим можуть скористатися водії при далеких і нічних поїздках.
Лікарі стверджують, що небажаних побічних ефектів лимонник не має. Із лікувальною та профілактичною метою застосовують настоянку, порошок і таблетки з плодів.
Найбільший ефект дає насіння плодів лимонника ки­тай­ського. Там багато орга­нічних кислот, цукру, вітамінів. Насіння містить ефірні олії і схизандрин, який вважається головною діючою речовиною. Схизандрин належить до групи лігнанів-димерів фе­ніл­пропану. В корі, насінні та листі є ефірні олії різного складу. Листя та молоді пагони використовують для заварювання чаю. Плоди використовують для приготування соків, напоїв, варення. З насіння готують настоянку лимонника. Але найкращими і найцілющішими є плоди лимонника, перекручені свіжими з додаванням травневого меду (пропорція – 1:2). І в гіршому випадку – з додаванням замість меду цукру. Мед кращий від цукру тим, що він натуральний продукт бджільництва. У цьому випадку ли­монник використовують як чай для стимулювання та іонізування при розумовій та фізичній перевтомі, а також для утворення білкових гормонів та енергетичних резервів організму.
Дуже ефективний засіб при астенічних і астено-депресивних станах, гіпотонії, сонливості, в’ялості, психо­стеніях, роздратованості.
Неперевершений лимонник у пору цвітіння. Невеликі білі квіти набувають поступово світло-рожевого кольору. Вони тендітні – з ніжними восковидними пелюстками і тонким медово-лимонним надзвичайно приємним ароматом. П’янять свідомість людини, притягуючи до себе, не даючи пройти повз, заставляють зупинитися і на повні груди з насолодою вдихати цей цілющий аромат.

Лимонник китайський – Schizandra officinalis. Родова латинська назва Schizandra утворилася від грецьких слів – «schizo» – розділяти і «andros» – чоловік, пов’язана роздільностатевими квітками; видову назву chinensis надали за місцем проростання (Сhina – Китай).

Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора