 Цього року у лісівників Волині подвійне свято. Разом із відзначенням Дня працівника лісу минає 60 років із того часу, як було засноване Волинське обласне управління лісового господарства. Тож варто згадати і проаналізувати цей солідний проміжок в історії лісової галузі Волині.
Першим прийняв естафету Дмитро Телішевський, потім начальником управління став Анатолій Голік, і вже понад 10 років лісову галузь Волині очолює Богдан Колісник. Тисячна армія лісівників під їхнім керівництвом працювала і працює з любов’ю до лісу. Сьогоднішній начальник Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства любить повторювати: «Добре це чи погано, але світ влаштований так, що людину цінують за вчинки. Не за те, що вона може чи змогла б, а за те, що вже зроблено». А зроблено багато…
…Початок 50-х. Це був досить непростий час. Країна, понівечена війною, мала вичерпані лісові ресурси. Все йшло на відбудову повоєнного Радянського Союзу. Фактичне вибирання деревини від рубок догляду становило 122% від розрахункової лісосіки. За вибірковими санітарними рубками – 127%. Із значними запізненнями проводилося освітлення, а відтак гинуло дуже багато цінних екземплярів головної породи. Збільшувалися площі малоцінних насаджень. Потрібна була термінова реконструкція лісового фонду.
Лісівники зіштовхуються із великою кількістю площ, які заражені шкідниками. У довідках 1956 р. зафіксовано понад 11 тис. га таких ділянок загальною кубомасою 18 тис. куб. м. 
Люди, відбудовуючись, все частіше йдуть до лісу взяти деревину. Тільки у 1953 р. зафіксовано 442 випадки крадіжок у лісі. І це лише у держлісфонді. А ще ж є і колгоспні ліси!
Словом, стан лісового господарства розцінюють як незадовільний. З цього й починається робота нового управління, яке спрямоване переламати ситуацію. Примножити ліс, привести його у належний стан, захистити від самовільних рубок.
Усі ці завдання лягають на плечі Дмитра Телішевського – і він виправдає довіру. Тож коли 1986-го піде на пенсію, пропрацювавши на благо Волині 32 роки, то залишить своєму спадкоємцеві Анатолієві Голіку одне з кращих у Радянському Союзі обласних управлінь лісового господарства і лісозаготівель. Підтримка держави, яка кидала величезні ресурси на розбудову лісової галузі країни, та уміле керівництво дало свої плідні результати.
Але часи змінювалися. До 90-х рр. лісова галузь повністю фінансувалася державою, то й мала можливість повноцінно розвиватися. У 90-ті фінансування зрізали…
– Найлютішому ворогові не побажаю бути керівником у роки політичних і соціальних перебудов держави. Зарплату видавали прищіпками для білизни, пиломатеріалами, консервною продукцією. Бартерні операції нагадували первісний лад: ти мені гвіздки, а я тобі – дошку, – розповідає Анатолій Голік.
І все ж люди працювали, намагаючись зробити все можливе і неможливе, аби вижити і вистояти. У 1999 р. на Волинь приїхав Президент іще зовсім молодої Української незалежної держави Леонід Кучма. Прибув знайомитися із трудовими досягненнями працівників Цуманського держлісгоспу. Розповідав і показував виробничі потужності на той час одного з кращих підприємств Держкомлісгоспу України директор Богдан Колісник. Згодом Богдан Іванович став третім лідером лісової галузі Волині.
У той момент внаслідок не завжди виправданих економічних експериментів, що проводилися в Україні, лісівнича галузь перебувала в надзвичайно складному стані. За борги перед бюджетом і позабюджетними державними цільовими фондами майно майже половини держлісгоспів описали. Середній рівень зарплати становив 139 грн. Та й ту в деяких лісогосподарствах виплачували із багатомісячними затримками. Більшість виробничого обладнання потребувало заміни.
Нове керівництво формує основні засади роботи. Перш за все – вчасно та якісно відновити ліс там, де він був знятий, максимально ефективно переробити кожен кубометр заготовленої деревини, своєчасно розрахуватися з бюджетом та фондами, дати можливість людям працювати та отримувати гідну зарплату. Нове тисячоліття лісівники Волині вже розпочали з розробки довгострокових цільових програм та почали втілювати в життя стратегії щодо підвищення продуктивності й поліпшення породного складу лісів.
Але про все – по черзі…
Можна тільки уявити собі! Сьогодні лісистість Волині становить 34%, і лісівники працюють над тим, аби ліси займали 36% області. А у 1956-му процент лісистості був трохи більшим за 17%... Та й за час війни і в роки відбудови народного господарства було практично знищено не тільки стиглі ліси, а й пристигаючі насадження. Генеральним планом визначено і площі лісів, які потребують осушувальної меліорації. А це немало й небагато – 38,4 тис. га. На перших початках була абсолютно відсутня інфраструктура. Не було ні адміністративних приміщень, ні виробничої бази. На 100 га вкритої лісом площі припадало 300 м лісовозних доріг (в основному залізничні колії) та 800 м водних сплавних шляхів.
…Потрохи почали налагоджувати лісопромисловий комплекс, облаштовувати відповідну інфраструктуру: будувати споруди контор лісгоспів, побутові приміщення, їдальні, оздоровчі комплекси. Після завершення будівництва виробничої та житлової бази у лісництвах і лісгоспах області, незважаючи на сувору заборону будівництва адмінприміщень, на місці міського сміттєзвалища у Луцьку звели адміністративну установу обласного управління лісового господарства. Донині цей будинок на пр-ті Волі, 30 – окраса центральної вулиці обласного центру.
– Початок першої серйозної реорганізації галузі припав на 1960 рік, коли так звані ліспромгоспи із честю виконавши свою місію, влилися в структуру лісгоспів. Тобто відбулася масштабна реорганізація на користь тих, хто вирощував ліс і займався його доглядом. Розпочалося комплексне класичне перетворення лісового господарства зі створенням своєї – «волинської моделі» ведення, яка виправдала себе повністю. Вона передбачала, що лісгоспи мають бути єдиними виконавцями робіт у лісі – від посадки культур до повного використання недеревних ресурсів лісу, – пригадує заслужений лісівник України Іван Пилипенко.
…Сьогодні Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства об’єднує 17 держлісгоспів (у складі яких є 102 лісництва), 3 мисливських господарства, селекційно-насіннєвий центр, радіологічну лабораторію, Черемський природний заповідник. А у далекому 1955-му у складі Волинського обласного управління лісового господарства було лише 8 лісгоспів: Володимир-Волинський, Заболоттівський, Камінь-Каширський, Ковельський, Луцький, Любомльський, Маневицький та Олицький. Лісництв же налічувалося – 51. Але вже тоді лісівники намагалися показати себе, свій характер, жадобу до праці. У всесоюзному соціалістичному змаганні заболлотівські лісівники виборюють 2 місце і премію у розмірі 1500 крб.
Прославився на весь Союз і Ківерцівський лісгосп, який отримав надзвичайну для того часу нагороду, – орден Леніна. Художній паркет, який випускав деревообробний комбінат лісгоспу, вважали найкращим у СРСР. Він досі вабить око у Кремлі.
…Лісівники й сьогодні працюють над питаннями ефективного використання лісосировинних ресурсів.
Лісогосподарські підприємства не залишають поза увагою будівництво нових адміністративних споруд, зокрема контор лісництв, утримання та реконструкцію побудованих раніше приміщень.
Пріоритетним напрямком діяльності нинішнього керівництва Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства є покращення лісової інфраструктури. Сюди насамперед належить будівництво лісових доріг та відновлення гідромеліоративної мережі. Починаючи із 2010 р., проведено капітальний ремонт та реконструкцію понад 300 км лісових доріг. У 2012 р. побудовано 84 км лісових доріг. Вартість будівництва становить 15 млн грн. Все це – кошти лісогосподарських підприємств. На 2013-й заплановано зведення 100 км.
Відновлено 123 км гідромеліоративних каналів. На ці заходи у 2011 р. з резервного фонду КМУ було виділено 3,9 млн грн. За ці кошти було поновлено 73 км меліоканалів.
У 2012 р. відновлено 52 км меліоративних каналів. Витрачено 2,6 млн грн, із них 2,2 млн – власні кошти лісогосподарських підприємств.
У 2013-му передбачається відновлення лісових гідромеліоративних мереж загальною протяжністю 60 км. На проведення зазначених заходів передбачається фінансування із Державного бюджету на суму 5 млн грн.
Але головним і колись, і зараз залишається створення нових лісів.
Почали ж у 1954-му із посадки майже 8 тис. га нового лісу. Але разом із цим практично скрізь в Україні (Волинь також не стала винятком) під час розробки лісосічного фонду лісозаготівельники вибирали цінну деревину, а гіршу та відходи від заготівель просто залишали у лісі. Саме тому 30 жовтня того року Рада Міністрів УРСР прийняла Постанову «Про поліпшення використання лісосічного фонду». Документ забороняв проводити вибіркову та умовно-суцільну рубки і залишати дерева на пні, на лісосіках – дрібнотоварну ділову деревину листяних порід та дрова, а також використовувати на паливо деревину, яку можна застосувати для заготівлі ділових сортиментів і виробництва товарів народного споживання.
…Сама природа допомагала людям, адже крім того, що лісівники висаджували величезні площі лісів, збільшення лісового фонду відбувалося за рахунок природного лісовідновлення згарищ, прогалин, пустирів.
Та основна робота була за лісівниками. За 60 літ було висаджено сотні тисяч гектарів нових лісів. Щороку лісівники проводять лісовідновлення приблизно на 3,5 тис. га площ. Щорічно створюється 300 га нових лісів на землях, не придатних для сільськогосподарського використання. Та й такі цифри кажуть самі за себе: середній приріст деревини на 1 га у 1956-му становив 2,4 куб. м, у 2002-му – 3,9 кубометра, у 2012-му – 4,1 кубометра. У 1956-му середній запас деревини на 1 га вкритої лісом площі становив лише 75 куб. м, середній запас на 1 га спілих лісів – 206 куб. м. Тоді як тепер щороку приростає 1,7 млн кубометрів. Середній запас стиглих і перестійних – 256 кубометрів.
Для докорінного поліпшення якісного складу лісів у 2001 р. було прийнято програму «Діброва». За 10 років її діяльності створено 2200 га дубових лісових насаджень.
Сьогодні з упевненістю можемо сказати, що за складних умов формування в країні ринкової економіки, лісівники області послідовно здійснюють державну політику, зорієнтовану на збільшення лісистості регіону та задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах та лісосировинній продукції.
Площа лісів на Волині постійно збільшується, а їхня якість покращується. Загальна площа лісового фонду обласного управління нині становить 570 тис. га.
– Щороку на ведення лісового господарства спрямовуються великі кошти: 2003-го – 16,8 мільйона гривень, 2004-го – 21,6, 2005-го – 26,6, 2006-го – 36,9, 2012-го – 99,3 мільйона гривень, – розповідає Богдан Колісник. – Догляд за лісовими культурами проводиться на площі 25 тисяч гектарів.
Аби мати можливість створювати нові ліси, лісівники Волині заклали лісонасіннєву базу загальною площею 2322 га. Це генетичні резервати, насадження і окремі дерева з покращеними генетичними властивостями, з яких щорічно заготовлюється 100 т лісового насіння.
Є спеціальний Банк лісового насіння, котрий входить до складу «Волинського лісового селекційно-насіннєвого центру», що у 2004-му заснували на базі лісорозсадника, який заклали у 1960 р. поблизу с. Гаразджа Луцького р-ну. Селекційно-насіннєвий центр став і залишається найкращим підприємством України з вирощування елітного декоративного та лісового садивного матеріалу. У Банку ж при заданому режимі температури та вологості може зберігатися насіння терміном до 5 років, що дає можливість створити запас на випадок неврожайних періодів.
На Волині вирощується 25 млн шт. стандартних сіянців та саджанців. Половина садивного матеріалу вирощується у закритому ґрунті.
Волинські лісівники переймають досвід зарубіжних колег із Литви та Польщі. При вирощуванні садивного матеріалу впроваджують нові технології. Створено системи зрошування на базисних лісових розсадниках у селекційно-насіннєвому центрі та Ратнівському лісомисливському господарстві – площею по 5 га в кожному. Для цього минулого року було вкладено 1 млн грн.
– Відповідно до Лісового кодексу в управлінні розпочато процес сертифікації лісів – приведення системи ведення лісового господарства до міжнародних стандартів. Це позитивно впливає на забезпечення екологічно орієнтованого та раціонального використання лісових ресурсів, розширення ринків збуту, соціального значення лісового господарства, – продовжує Богдан Іванович. – Вже сертифіковано Маневицький лісгосп. Продовжується робота європейських експертів в інших лісогосподарських підприємствах.
Відповідно до Концепції реформування та розвитку лісового господарства України, в області забезпечено проведення заходів із усунення багатовідомчого підпорядкування лісів. Здійснено передачу державних лісів, що перебували у користуванні комунальних підприємств, до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Створено два нових державних лісогосподарських підприємства – Поліський та Прибузький лісгоспи.
…Важку фізичну працю значно полегшує техніка. Спочатку це були трактори, тягачі, електропили. 
Попри те, що раніше техніка надходила централізовано і всі сили кидалися на розбудову лісової галузі, сьогодні державні підприємства здебільшого власним коштом оснащують базу новітніми «хорвастерами», «форвардерами». За останні роки в області завдяки цьому створено потужний лісопромисловий комплекс. Вартість основних фондів становить 50 млн грн. В області експлуатується спеціалізований автотранспортний парк у складі понад 100 одиниць лісовозних автомобілів, обладнаних гідроманіпуляторами та самонавантажувачами, 150 колісних та трелювальних тракторів, дорожня техніка.
Важливе значення надається механізації лісокультурних робіт. Сьогодні лісогосподарські підприємства мають 96 спеціалізованих лісових плугів, 86 лісових культиваторів, 450 мотокущорізів для догляду за лісовими культурами. Більшість із засобів механізації оновлено протягом останніх 5 років.
Для скорочення ручної праці придбано та експлуатується 85 гідроманіпуляторів, колісних візків «Weimer», якими у 2013 р. навантажено і підвезено до доріг із твердим покриттям 320 тис. кубометрів лісопродукції.
Щорічно в оновлення виробництва, введення новітніх технологій та освоєння нових видів продукції лісівники Волині вкладають понад 5 млн грн.
Підвідомчими підприємствами управління збережено цілісність майнового комплексу лісопильного виробництва та організовано роботу на принципах надання послуг.
Держлісгоспи області щорічно переробляють 250 тис. м3 деревини, що дає можливість випускати 104 тис. м3 пиленої продукції у вигляді пиломатеріалів, заготовок для європіддонів, дубових заготовок стінового бруса, дошки для підлоги, вагонки.
Реалізація деревини в круглому вигляді здійснюється шляхом проведення відкритих спеціалізованих аукціонів для підприємств Мінпромполітики.
Із метою зниження затрат при реалізації лісопродукції в області впроваджена система «верхній склад – двір споживача».
Аби удосконалити та підвищити ефективність роботи підвідомчих підприємств, у держлісгоспах області впроваджено електронний облік деревини. Цей процес спрощує роботу працівників підприємств та дає можливість повного контролю за рухом лісопродукції.
На виконання Комплексної програми підвищення енергоефективності та зниження споживання енергоресурсів підприємствами галузі організовано виробництво альтернативних видів палива, зокрема паливної тріски. Придбано та експлуатується 3 стаціонарних та 11 пересувних установок для виготовлення тріски з лісосічних відходів для потреб бюджетних установ.
Для лісівників було і залишається першочерговим завдання захистити ліс від пожеж. Цьому приділяють величезну увагу. Останні роки, як і рік нинішній, на щастя, були вдалі для лісового господарства у протипожежному питанні. Позитивного результату досягли завдяки вчасно проведеним профілактичним заходам. Для спостереження за лісовими масивами побудовано 49 спостережних пожежних веж. Із них 32 оснащено системами відеоспостереження. В Маневицькому держлісгоспі введено в дію центральний диспетчерський пункт системи управління телевізійними відеоспостережними системами. Роботу систем можна побачити в режимі он-лайн за умови наявності коду доступу. Для виявлення порушників Правил пожежної безпеки в лісах лісогосподарських підприємств залучено 17 патрульних автомобілів, обладнаних системою GPS-контролю.
– Волинські ліси постійно відчували і відчувають на собі вплив соціального фактору. Протягом останнього десятиріччя об’єми незаконних рубок, скоєні місцевим населенням, зменшилися втричі, – каже Богдан Колісник. – Цього вдалося досягти завдяки розумінню, підтримці та співпраці державної лісової охорони із органами міліції, прокуратури, державної екологічної інспекції, управлінням екології та природних ресурсів, засобами масової інформації та громадськості. Та й розмір штрафів за скоєння лісопорушень збільшено.
…Вже легендою стала історія про те, як у 1957р. перший секретар обкому компартії Іван Грушецький вирішив запросити першого секретаря компартії України Кириченка та перших секретарів сусідніх областей на полювання на Волинь. Позаяк гості були поважні, то спецслужби вирішили перевірити всі ліси на факт наявності у них бандерівців. Як результат, виполохали звіра і полювання не вдалося. Дмитра Телішевського висварили і залишили в лісі. Ідучи 20 км до Луцька і не знаючи про спецперевірку, начальник управління зробив висновок: в області мають бути презентабельні, багаті дичиною угіддя. Згодом перший заступник голови Ради Міністрів УРСР, голова Держплану республіки Барановський підтримав Телішевського у прагненні створити у Цуманських лісах мисливське господарство.
Але це вже свого роду притча. А от малу кількість звірини у лісах республіки підтверджують таксатори, які фіксують, що окремі тварини зникли з лісу взагалі, а чисельність решти на початок 60-х знизилася до катастрофічної межі.
Сьогодні ж ми можемо милуватися стадами оленів, лісівникам закидають, що дикі кабани господарюють на посівах. А от, для прикладу, в 1964 р. в угіддях області було обліковано 900 голів дикої свині, 5300 козуль, 8 лосів, 2 оленя благородного.
– Після Другої світової війни на Волинь був завезений благородний олень: воронезький – у Цуманське лісове господарство, а в Ратно, Колки і Маневичі – кримський. Вже працюючи на Волині на посаді мисливствознавця обласного управління лісового відомства, я завіз із Біловезької Пущі в Городоцький держлісгосп 40 оленів. Цих лісових красенів в регіоні багато, і вони теж у пошуках нових ареалів. Звір повинен мати простір і відповідне харчування А у сімдесятих роках минулого століття в нашому краї з’явився лось. Цього звіра ніхто не завозив, а прийшов він сам із Північної Росії через прибалтійські республіки й поширився до Півдня України, – розповідає мисливствознавець із 55-річним стажем роботи у лісовій галузі Орест Євгенович Король.
Сьогодні у мисливських угіддях області обліковано 4 тис. голів дикої свині, 8 300 косуль, 650 лосів, 560 європейських і 550 плямистих оленів.
Нинішній начальник управління неабияку увагу приділяє тому, аби ліс був наповнений дичиною. І результат такої роботи є. Про те, що мисливське господарство на Волині функціонує на належному рівні, неодноразово переконувалися і переконуються делегації з усієї України та з-за кодону. Підтвердженням цього є високі оцінки колегій, які були тематично мисливськими. Дні депутата, присвячені мисливській тематиці. Лісівники намагаються не тільки дбати, аби ліс був живим, але й роблять все можливе задля відновлення традицій полювання, насичених повагою до природи, культурою поведінки в лісі.
Приділяється постійна увага збереженню та розширенню об’єктів природно-заповідного фонду. Сьогодні 21% лісового фонду Волині, який перебуває в підпорядкуванні Державного агентства лісових ресурсів України, є заповідним. Це один із найбільших показників у державі.
Волинь завжди була флагманом. І тут можна казати й про впровадження рекреації. Перші рекреаційні пункти з’явилися в області у кінці 70-х. Лісівники почали будувати відпочинкові пункти вздовж доріг та автомобільних трас. Перший рекреаційний пункт збудували цуманські лісівники у 1978 р. на трасі Київ-Луцьк. Прикрашає відпочинковий куточок у лісі стела «Лісова пісня» та малі архітектурні форми, вирізьблені з дерева, які розробив художник Микола Головань за мотивами однойменної драми-феєрії Лесі Українки. Сьогодні на Волині 10 великих зон відпочинку, понад 73 рекреаційних пункти та понад 600 облаштованих місць короткочасного відпочинку.
Не можна оминути увагою будівництво та благоустрій унікального на Поліссі рекреаційного господарства – урочище Воротнів. Збудований тут великий каскад ставків, вдало проведене озеленення перетворило місце у своєрідну малу волинську Швейцарію. Для того, щоб зберегти величезне біологічне різноманіття місцевості, унікальний світ рослин і співочих птахів, лісівники ініціювали і створили тут ботанічний заказник загальнодержавного значення. Донині Воротнів є улюбленим місцем відпочинку та оглядових екскурсій волинян.
…«Найсміливішим кроком у роботі того часу став перехід (вперше у колишньому Союзі!) на промислові засади заготівлі і переробки березового соку, грибів і лісових ягід, що мали величезний попит на внутрішньому ринку. Для ведення такої діяльності в рекордно короткий термін (2-3 роки) ми збудували одинадцять консервних цехів, потужністю один мільйон умовних банок кожен», – писав у своїх спогадах Дмитро Телішевський.
Волинь – єдина область, яка зберегла державні консервні цехи. Хоч і не всі 11, але споживачі й тепер можуть поласувати натуральною продукцією, зробленою дбайливими працівниками лісової галузі. За це подяка нинішньому начальникові управління Богданові Коліснику, який, незважаючи на всі нарікання та переконання, що тримати таке виробництво не варто, вирішив зберегти переробку недеревних ресурсів на свій страх і ризик – і не помилився.
– Волинські лісівники першими в державі розпочали впровадження спиртового виробництва, і першою моєю продукцією на новій посаді начальника консервного цеху (у 1980-му році мене запросив нинішній начальник обласного управління лісового господарства Богдан Колісник (він тоді очолював держлісгосп) на роботу в Цуманський держлісгосп) був водно-спиртовий екстракт кропиви, який згодом стали використовувати як головний компонент напоїв «Джерельце», «Лель», «Лисеня», – розповідає Зінаїда Рябчун, яка до сьогодні плідно працює на посаді начальника консервного цеху ДП «Цуманське ЛГ». – Волиняни добре пам’ятають цю продукцію, тому що попит на неї в торговельній мережі був шаленим. Це – висококонкурентні, екологічно чисті натуральні напої. Трохи згодом пішла розробка рецептури волинських бальзамів. Усі дозволи і ГОСТи на нашу продукцію захищались і затверджувалися в Міністерстві охорони здоров’я в Москві. А рецепти були народні – лісові трави і коріння (понад 18 найменувань), серед яких тисячолисник, корінь лопуха і дев’ятисила, корінь калгану, ехінацея… Кожен знав, що в їхньому складі не могло бути штучних ароматизаторів, якоїсь синтетики чи барвників. Вироблялось, як і сьогодні, десятки найменувань салатів, солянок, овочевих закусок, добрий десяток фітонапоїв на основі березового соку зі складними екстрактами шипшини, кропиви, концентрованої бузини, а зовсім недавно ми впровадили ще один із них: березовий напій на стевії.
Сьогодні продукція консервних цехів державних лісогосподарських підприємств Волині стає дедалі популярнішою. Адже тільки тут роблять десятки видів купажованого березового соку та інших екологічно чистих лісових напоїв, лише тут дійсно консервують лісові ягоди, маринують гриби та овочі, розливають цілющий лісовий мед.
Зараз лісова галузь – одна із найбільших наповнювачів бюджету держави.
До Державного пенсійного фонду у 2003 р. було перераховано 8,2 млн грн, 2004-го – 9,9 млн грн, 2005-го – 13,3 млн грн, 2006-го – 14,5 млн грн, 2012-го – 25, 7 млн грн. У місцеві бюджети було сплачено: 2003-го р. – 12,9 млн грн, 2004-го 17,1 млн грн, 2005-го – 19,8 млн грн, 2006-го – 20,1 млн грн, 2012-го – 28 млн грн. Щороку зростає і зарплата працівників лісової галузі. Тоді як у 2003-му вона була трохи більшою 370 грн, у 2004-му – 428 грн, 2005-го – 598 грн, 2006-го – 717 грн. У 2012 р. заробітна плата зросла і становила 3028 грн, у першому півріччі цього року середня зарплата становить 3130 грн.
Сьогодні підвищується освітній рівень працівників галузі. А коли тільки організовували управління лісового господарства, спеціалістів із вищою та середньою лісовою освітою на Волині було не більше 20 осіб.
У 1963-му було вирішено заснувати Шацький лісовий технікум. Директором технікуму і одночасно навчально-дослідного лісгоспзагу призначили професійного лісівника, учасника Другої світової війни, людину, яка пройшла пекло концтабору «Гросс Розен», Валентина Сулька. Він любив згадувати і своїм прикладом доводити іншим вагомість професії лісівника:
– Я нізащо не вижив би у концтаборі. Але гестапівець взнав, що за професією я – лісничий, і це відразу змінило ставлення до мене. Адже кожен німець розуміє значення лісу і знає ціну спеціалістам, котрі навчені працювати в ньому. З концтабору я вийшов сорокакілограмовим, але живим!
Технікум починався із позиченого стільця та подарованого столу. Охочих стати лісничими виявилося значно більше, ніж очікували. Студенти ночували у старій конюшні, з продірявленою стелею, за подушку та покривало слугувало запашне сіно. Але було бажання діяти! На благо технікуму ось уже 50 років працюють усі лісові господарства Волині. Кожен доклав руку: хто – до ремонту та поновлення гуртожитку, хто – до створення Музею фауни, разом робили презентабельним і адмінприміщення сьогодні вже Шацького лісового коледжу. За цей час зі стін закладу вийшло понад 6 тис. спеціалістів лісової галузі. Керівниками установи свого часу були: Валентин Сулько, Михайло Львович, Микола Моісеєнко, Михайло Шумський. Зараз коледж очолює Ігор Жмурко.
Шацький лісовий коледж стає з кожним роком все більш відомим в Україні та за кордоном. З минулого року він перейшов у відомство Міністерства освіти і науки України.
– Лісівники, як військові, – завжди в строю. Колишніх лісівників не буває. Є ким пишатися, є що згадати, приємно подивитися на гаї і діброви, створені нами, зустрітися з колишніми випускниками лісового технікуму, яких навчав і давав путівку в життя… – любить повторювати Микола Михайлович – працівник галузі із майже 50-річним стажем, який не залишається поза професією навіть у свої сімдесят шість.
Сьогодні серед 1650 спеціалістів лісової галузі Волині 390 – керівні працівники; 276 – професіонали, фахівці, технічні працівники; 565 майстрів лісу; 419 робітників. Вищу та середню спеціальну освіту мають 80% людей.
Старші із задоволенням передають свій досвід юним. Перше шкільне лісництво з’явилося на Волині ще у 70-ті. Сьогодні в області функціонує 43 шкільних лісництва. Учні намагаються осягнути усі тонкощі лісівничої справи, прагнуть навчитися любити ліс і примножувати багатства краю.
Найголовніша цінність галузі – чесні і самовіддані трудівники. Завдяки їхньому сумлінню, досвіду, працьовитим рукам господарство не тільки збережене, а й надійно функціонує, виконуючи свої зобов’язання перед державою.
За високі досягнення у галузі лісового господарства кращі працівники відзначені нагородами Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів та Верховної Ради. Сьогодні в системі лісового господарства працює повний кавалер ордена «За заслуги», три працівники нагороджені орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Нагороди Кабінету Міністрів мають 18 осіб. Почесне звання «Заслужений лісівник України» отримали 14 працівників. 37 працівників є Відмінниками лісового господарства.
Сьогодні поряд із апаратом ВОУЛМГ політику лісівників формують поважні і досвідчені та молоді й ініціативні директори держлісгоспів: Петро Сахарук, Олександр Кватирко, Віктор Сахнюк, Сергій Боярчук, Володимир Родіон, Володимир та Віктор Данилюки, Володимир Бадзян, Андрій Любінець, Віталій Котеленець, Володимир Українець, Леонід Семенюк, Григорій Ющук, Дмитро Войтюк, Тетяна Неводнічик, Андрій Шпорук, Віталій Гайда; в. о. директорів Юрій Наглюк та Андрій Гелетуха; директор Черемського природного заповідника Степан Пащук. А з ними й тисячна армія лісівників краю.
У такі дні треба згадати й корифеїв лісової галузі, тих, хто зараз на пенсії чи відійшли у Вічність, але залишили після себе прекрасні спогади, результати самовідданої праці, що й нині живе у волинських лісах.
Всіх не перерахувати, але декого назвати таки треба. Це: Максим Федорович Петровський, Микола Якимович Кацалап, Адам Назарович Дмитрук, Клим Федорович Ковальчук, Олексій Іванович Пилипенко, Григорій Несторович Метельницький, Адам Єрмолайович Шульгач, Микола Петрович Кухарець, Іван Архипович Куц, Антон Іванович Конон, Григорій Ісакович Косіловський, Федір Федорович Благовірний, Микола Васильович Сівер, Василь Никифорович Грень, Юрій Євгенович Новицький, Георгій Васильович Бородін, Володимир Іванович Варенич, Петро Степанович Шевчук, Іван Петрович Плотников, Йосип Матвійович Сидорук, Валентин Іванович Боровий, Марія Михайлівна Белаш, Іларіон Миколайович Маковський, Георгій Антонович Бондарський, Микола Іванович Микилюк, В’ячеслав Михайлович Сичов, Марія Феодосіївна Черевко, Марія Володимирівна Батюх, Степан Хомич Рудник, Юрій Іванович Харитоненко, Роман Онуфрійович Паньків, Микола Михайлович Моісеєнко, Василь Семенович Дмитрук, Володимир Федорович Савич, Валентин Васильович Сулько, Василь Адамович Ситик, Анатолій Євгенович Леонард, Кіндрат Васильович Поліщук, Микола Григорович Федоренко, Олександр Хомич Чалайдюк, Костянтин Михайлович Козік…
Оксана ЧУРИЛО
Фото автора та з архіву ВОУЛМГ
|
