В Україні мисливське господарство – переважно неефективне і нерентабельне. Неправильне управління популяціями мисливських звірів разом із численними порушеннями мисливського законодавства і правил полювання призвели до сталої тенденції виснаження ресурсів основних видів мисливських тварин.
Але вихід є. Одним зі шляхів покращення мисливськогосподарської діяльності є вольєрне розведення звірів.

Певний досвід ведення вольєрного мисливського господарства накопичений у західно­європейських країнах, зокрема у Чехїі, Австрії, Іспанії. Щоб перейняти досвід організації та функціонування вольєрних господарств, ми поїхали до Чехії.
У Чеській Республіці організовано понад 90 вольєрних господарств площею близько 38 тис. га і майже 70 оленячих ферм. Середня площа одного вольєрного господарства в країні становить понад 400 га, а ферми – понад 20 га. В Чехії власники вольєрів та ферм створили національну громадську організацію – Асоціація фермерського розведення оленів, яка є членом Федерації європейських асоціацій оленячих фермерів (Federation of Europen Deer Farmers Assotiation), організованої в 1990 р.
Приватні власники показують свої здобутки неохоче. Ми отримуємо можливість оглянути два вольєрних господарства Чехії. Одне з них розташоване поблизу населеного пункту Сокільнице і належить навчальному лісовому підприємству «Масариків ліс, Кржтини», що розміщене в структурі Університету ім. Менделя (м. Брно). Саме у цьому навчальному закладі на лісогосподарському факультеті готують фахівців лісового господарства. У власності університету – 10,2 тис. га лісових угідь. У лісових насадженнях науковцями університету закладені пробні площі, на яких вивчають вплив різних способів вибіркових рубок на деревостан. Пріоритетним напрямком наукових досліджень є ведення лісового господарства з мінімальними за площею суцільними рубками в насадженнях із природним відновленням деревостанів. Територія поширення лісових масивів – пересічена місцевість із глибокими долинами. Ліси – на висоті від 200 до 575 м над рівнем моря. Тут переважають змішані насадження. В лісових угіддях університету налагоджене високо­ефективне ведення мисливського господарства. Тут поширені олень плямистий, муфлон, дика свиня, лань та інші види мисливських звірів. В угіддях проводять інтенсивне полювання. Так, щорічно добувають близько 150 диких свиней, більше відстрілюють поросят.
Суттєву допомогу в організації екскурсії нам надав Павел Маурер – заступник директора лісової школи, структурного підрозділу університету. Павел – син лісничого, мисливець, надає перевагу полюванню на фазана. За повідомленням Павела Маурера, в університеті організоване товариство мисливців. Чеському товариству мисливців і рибалок його члени платять на рік 5500 крон, до цієї суми входить страховка (крона – приблизно 20 дол. США, – авт.). Кожен мисливець університету утримує собаку. НЛП «Масариків ліс» підтримує мисливців: на утримання собак щорічно кожному члену товариства виділяє 1000 крон. Полюють мисливці із баварською кров’яною собакою, чеським фоксеком, останніми роками все більшого поширення набуває полювання із бордер-тер’єром. Відомостей про поширення його в Україні ми не маємо. Можливо, українським мисливцям буде цікаво, що до початку ХХІ ст. бордер-тер’єра в Чехії не було. Порода виведена фермерами, пастухами та мисливцями на межі між Шотландією та Англією, є однією з найдавніших у Великобританії. Собака, незважаючи на свій незначний ріст (33-37 см в холці), – невтомний, сильний, хоробрий, напористий і агресивний до звіра. У взаєминах із людиною – доброзичливий, слухняний, легко піддається дресируванню. Полюють із ним не тільки на норних звірів, але й на ратичних, зокрема дику свиню.
За свідченням Павела Маурера, серед молоді – небагато охочих стати мисливцями. До 90-х рр. ХХ ст. у Чехословаччині чисельність мисливців становила понад 1 млн осіб. Після розпаду країни на Чехію і Словаччину їхня кількість зменшилася. У 2003 р. у Чеській Республіці було зареєстровано 115 тис. мисливців, нині їх кількість – біля 60 тис. Зараз у Чехії полювання не популярне. Свідченням цього є середній вік мисливців – 67 років. Через виступи у ЗМІ різних екологічних організацій, спрямованих проти полювання, деякі мисливці намагаються не говорити про своє захоплення.
Вольєр, який належить Навчальному лісовому підприємству, розташований у парку, створеному в ХІХ ст. Його площа – 65 га. У парку переважають листяні насадження, є галявини, поля, невеликий струмок. Тут утримують лань, козулю, оленя Дибовського (підвид оленя плямистого японського). Чисельність ратичних в угіддях парку незначна: козуль – 15 голів, ланей – 30 (15 самців і 15 самок), оленя Дибовського – 13 особин (4 самці, 9 самок). Стадо оленя плямистого невелике. Щоб запобігти інбридингу (схрещення близькоспоріднених організмів), намагаються приблизно через кожні чотири роки завозити нових самців. За спостереженням техніка мисливської дільниці, який безпосередньо відповідає за вольєр, із дев’яти самок оленя плямистого – шість повинні привести малят. На постійній основі, крім техніка мисливської дільниці, працюють двоє трудівників. Сільськогосподарські роботи проводить приватний підприємець, який має відповідну техніку і працює на тимчасовій основі.
Для підгодівлі звірів використовують овес, кукурудзу. У вольєрі проведено детальний аналіз природних кормів, встановлено їх хімічний склад. Мікроелементи, які відсутні у природних кормах і необхідні для життєдіяльності парнокопитих, додають до харчу, який викладають для підгодівлі звірів. Насамперед гранульовані біодобавки додають у період росту рогів, під час гону.
Кажуть: вольєр – не прибутковий, збитки минулого року становили 1 млн крон. Усі витрати на утримання вольєра фінансує лісова школа. Щоб покращити фінансове становище, продають оленів. Ціна самця оленя плямистого – 20-30 тис. крон, самок – 10-15 тис. крон. Це значно менше, ніж ціна оленя, вирощеного на оленячій фермі. Тут при відповідному раціоні, догляді самці набирають вагу до 300-350 кг. Ціна одного самця, який характеризується трофейними рогами, або елітної, генетично цінної тварини для подальшої селекційної роботи з господарською метою може сягнути 30-35 тис. євро. У Чехії дозволяють полювати на диких тварин у вольєрах, але не в оленячих фермах. Ферми не призначені для добування звірів, а лише для їх розведення із метою одержання м’ясної продукції, пантів, залоз внутрішньої секреції. Також у Чехії заборонено купувати звірів із ферм для утримання у вольєрних умовах, але з вольєрних господарств для розведення дичини на фермах – дозволено.
Розпитуючи про випадки браконьєрства, чуємо: таке трапляється рідко, але все ж буває. Ось нещодавно один випадок незаконного полювання зареєстрували у вольєрі. Зазвичай у Чехії браконьєри полюють на трофейних особин або з метою отримання м’яса. Згідно з чеським законодавством, за порушення правил полювання, якщо заподіяно істотної шкоди фауні, браконьєра можуть покарати обмеженням волі терміном до трьох років.
Другий вольєр, який нам вдалося відвідати, належить м. Брно. У цьому володінні – 8,5 тис. га лісопаркових угідь. Вольєр розташований на відстані близько 5 км від міста. Він створений у 1993 р., його площа – 330 га. Вольєр загороджений двометровою сіткою, яка навішена на цементні стовпи. Сітка створена із 4-міліметрового дроту. Довжина сітки по периметру вольєра – 10 км. Дізнаємося: аби облаштувати 1 км загорожі, потрібно 37 тис. євро. У вольєрі є ще дві невеликі за площею загорожі для утримання парнокопитих – перед випуском їх в угіддя. Висота загорож – близько 1,8 м. Уздовж однієї сторони вольєра прокладена дорога, де транспортний рух досить насичений. Однак шум транспорту не турбує тварин. Бачимо, як спокійно пасуться лані на галявині, що зовсім близько біля дороги.
Площа вольєра на 97% вкрита лісом. Фауна достатньо забезпечена водою. Тут є два ставки, струмок. На території вольєра влаштовано три підгодівельних поля, які загороджені сіткою. Доступ звірів до поля забезпечують влаштовані в загорожі три брами. На підгодівельних полях висівають овес, кормову капусту. Таке поле парнокопитні випасають за тиждень. Другий раз поля засівають вівсом. Із розрахунку, щоб до початку гону він досягнув молочної стиглості. Овес молочної стиглості також добре впливає на розвиток рогів. Таким чином, використовуючи метод «зеленого конвеєра» протягом вегетаційного періоду, дичина забезпечена високоякісним кормом.
Аби утримувати вольєр, на рік треба витратити 380 тис. крон. Від міста тут фінансування не отримують. Кошти надходять від полювання, продажу м’яса і дичини. Продають звірів в інші вольєри, мисливські господарства. У вольєрі утримують понад 20 диких свиней, близько 100 муфлонів і 100 ланей, 11 плямистих оленів. Протягом року добувають близько 70 голів парнокопитих, із них близько 30 ланей і муфлонів, які характеризуються трофейними властивостями. Господарі розповідають, що у вольєрі вдалося добути самця лані, роги якого, за системою СІС, становили 193 бали, а роги муфлона – 216 балів! Плата за добування парнокопитих може становити від 5 до 60 тис. крон. Для прикладу: дворічний муфлон може коштувати 5 тис. крон. Полювання тут влаштовують як із вишки, так і з підходу. Мисливця завжди супроводжує єгер. Полювання відбуваються зранку або ввечері. Вдень біля вольєра багато відвідувачів, які виходять на прогулянку з дітьми. Зазвичай полювання завжди буває вдалим протягом однієї доби. Однак тут пригадують випадки, коли мисливець за три дні добув лише одну особину.
Підгодовують дичину сіном, вівсом, сінажем, буряком, каштанами. До кормів додають вітаміни та біодобавки. Сіль подрібнюють до порошку, додають мінеральні добавки, згодом спресовують та викладають до корит. У вольєрі в парнокопитих спостерігали лущення рогів, спричинене недостатньою кількістю цинку. Після збагачення кормів необхідним елементом захворювання зникло. Сіно заготовляють самі, а буряк, зерно – купують. На території є бурякосховище та три кормосховища, де зберігають овес, кукурудзу, пшеницю. Щорічно для підгодівлі звірів необхідно 16 т зерносумішей.
Інженер, який несе відповідальність за вольєр, виконує функції єгеря і лісівника. Він проводить рубки у вольєрі. В його підпорядкуванні – один помічник. Місто надає техніку для здійснення всіх робіт і отримує кошти за заготовлену деревину. Протягом року тут заготовляють 1300 м3 деревини.
Стоїмо і спостерігаємо за тваринами, а поруч – мами з дітками у візочках, велосипедисти. Рекреаційна зона тут вдало поєднана із вольєрним господарством. Але, як кажуть відповідальні за вольєр, для них у цьому є труднощі, адже працювати потрібно в окремо визначені години, бо люди нерідко нарікають, що тут їздять машини, а також проводяться полювання. Все ж спільну мову знайти вдається. І від такого сусідства виграють і одні, й інші.   

Павло ХОЄЦЬКИЙ
Фото автора