Головне меню
Рубрики
Анонси [29]
Колонка редактора [23]
На часі [25]
Еко [14]
Людина [24]
Актуальне інтерв’ю [12]
Світ без кордонів [7]
Резонанс [6]
Сторінки історії [17]
Глибинка [10]
Природа і ми [33]
Мисливство [13]
Рибальство [9]
Світ тварин [9]
Наш фотоконкурс [13]
Зі світу по нитці [4]
Хобі [17]
Цілюща аптека [29]
Лісова книгарня [9]
Цікаво [53]
Нотатки натураліста [161]
Світ очима дитини [20]
Лісовичок [31]
На замітку [18]
У світі пернатих [15]
Подорожуємо разом [29]
Психіка людина і проблеми лісівництва [10]
Новини [101]
Світ рослин [6]
Роздуми [9]
До теми [9]
Традиції та сьогодення [16]
До ювілею [7]
Статистика
Главная » 2013 » Квітень » 22 » ВИБОЇНА
17:38
ВИБОЇНА
Ропавка виразно чув, як б’ється від щастя власне серце, як пашать щоки і вуха. Навіть кермо автомобіля здавалося йому в ці урочисті хвилини бубликом. Було так легко, що боявся, як би не випурхнути у вікно. Який сьогодні день? Запам’ятати б. Свято. Їй-бо, велике свято! Тільки прапорів на хатах не видно... Та до чого тут прапо­ри, якщо сам Петро Никандрович сидить поряд із ним, Се­меном Ропавкою, на одному сидінні. Подумати тільки: вони удвох в одній машині, і більше нікого...
Їхали вкоченим путівцем, вигравав вітер у відчинених вікнах, заганяючи в машину пахощі коктейлів із житньої стерні, вибраних льонів і свіжої ріллі. Та Семену Ропавці ніколи було принюхуватися: йому було не до лірики. В го­лові гніздилася думка, що усеньке його майбутнє зале­жить від сьогоднішньої поїздки. Можливо, віднині його службова лінія круто заверне вгору. Петро Никандрович уміє цінити ініціативу своїх підлеглих, платити добром за добро. Це ж він, Семен Ропавка, доречно запропонував начальству поїздку на качок власною машиною якраз то­ді, як службова вийшла з ладу. Тепер, напевно, Петро Ни­кандрович частіше помічатиме його, а то, чого доброго, і виділить серед інших. Урочистість моменту трохи тьма­рила думка про те, що він, Ропавка, – один із сотні його підлеглих – недоречно вирядився, як на іменини, а Петро Никандрович одягнувся в грубу брезентову куртку, прос­ті чоботи, приношену кепку.
Удар був несподіваним – як грім з ясного неба. Маши­ну кинуло і кудись понесло. Кермо вискочило з Ропавчиних рук. Мотор дзенькнув і заглух. Клята вибоїна на рівній дорозі! Замріявшись, він не помітив її. Петро Ни­кандрович схопився за ґулю, що виростала на лобі. Ропавка вибачався і несамовито скреготав стартером. Але ма­шина упиралася, як паршива кобила.
– Ні до чого ти не здатний, – блиснув очима Петро Никандрович, – дай-но я...
А Ропавка тим часом пірнув під задертий капот. Перемацував руками все, чого можна було торкну­тися. Думав про чортову вибоїну, яка одним ударом роз­била всі його життєві плани.
Нарешті почулося спасенне гудіння стрічної машини. Він замахав руками. З бензовоза вийшов огрядний чоло­в’яга в промасленому комбінезоні. Чверть години, протя­гом якої він порався в моторі, видалися Ропавці вічністю.
Коли машина ожила, шофер, витираючи шматтям ру­ки, підійшов до Петра Никандровича, що нерухомо сидів за кермом, і виголосив такий монолог, від якого Ропавка мало не зомлів:
– Ну й морда ж ти собача! Який дурень тобі права дав? Начальство в моторі порпається, а ти сидиш як пень на дорозі. Я б таких нахаб...
Потім пішли слова, правил правопису яких не знає жодна граматика. Ропавка намагався його зупинити, але язик тільки немічно бряжчав по пересохлому піднебінні. Це був кінець…
Петро Никандрович закурив. Обійшов машину, сів на те місце, де і належить сидіти начальству. Сплюнув і ска­зав:
– Поганяй додому!


Малюнок Миколи ВОЛОШИНА

Категория: Лісова книгарня | Просмотров: 573 | Добавил: Live | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Свіжий номер ЛВ
Читайте українське
Архів ЛВ
Календар
«  Квітень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930