Анемони належать до родини Жовтецеві – Ranunculaceae.
Анемона дібровна (рос. ветреница дубровная – аnémone nemorósa L.) – веснуха, козенька, колопенька біла, конопей, конопелька, конопенька, коноплі, короліска, корольоска, куросліп білий, праліска біла, праліска конопелька, ряст білий, ряст зозулин, рясть, снігур, снігурка, ясличка весняна.
Анемона жовтецева (рос. ветреница лютиковая – аnemóne ranunculoídes L.) – жовті квіти, ветрениця яскоровата, жаб’яче зілля, жовтобрюшка, козелець,
конопелька.
Анемона лісова (рос. ветреница лесная – аnémone sylvestris L.) – вітряниця лісова, ляль очка, куросліп, куряча сліпота біла, овече рунечко, праліска біла, праліска лісова, сліпота біла.

У російських енциклопедичних виданнях трапляються інші назви анемон, а саме: ветреница алтайская, ветреница вильчатая, ветреница длинноволосая.
Анемона дібровна – одна з перших і найкрасивіших рослин весни. Ще здалеку приваблюють білі квіти на поодиноких квітконіжках. Пелюстки ніжні, білі, зовні оточені червонясто-фіолетовими листочками оцвітини. Це – декоративна рослина.
Анемона жовтецева цвіте напровесні, як і анемона дібровна, навіть створює з нею мішані місця проростання. Квіти поодинокі, рідше по 2-5 на довгих квітконіжках. Пелюсток 5, яскраво-жовтого кольору. За кількістю у лісах Західного Полісся значно поступається анемоні дібровній.
Анемони – дуже отруйні рослини, використовувати їх треба надзвичайно обережно. Потребують охорони через те, що в період цвітіння квіти масово зривають для букетів.
У науковій медицині анемони використовуються рідко.
У народній із лікувальною метою застосовують наземну частину рослини (стебло, листя, квітки), зібрану в пору цвітіння.
Рослина є народним протираковим засобом (Hartwell S., 1991).
У гомеопатії її використовують як садивний, діуретичний і потогінний засіб.
Внутрішньо настій трави корисний при серцевих захворюваннях, запаленнях легенів, лихоманці, болях у шлунку. Зовнішньо – при гнійних захворюваннях шкіри, а також наривах, при ревматизмі, подагрі.
Відвар трави вживають при погіршенні зору та слуху, головному й зубному болях, коклюші, хворобах горла, імпотенції, паралічі тощо.
Вимоги до застосування: із дозволу та під наглядом висококваліфікованих лікарів.
…Ще не встигла земля відійти від холодної зими, тримаються хмарні та прохолодні дні і ночі, але вже без морозів. У сонячні дні у лісі чути неголосний веселий спів птахів. Відчувається, що ось-ось розпочнеться активний вегетаційний період у весняному жит­ті рослин.
Саме у цей час з’являються перші зелені паростки кропиви дводомної, папороті, жовтяниці, чистотілу, цієї пори видніються поодинокі білі, але ще не розкриті пелюстки анемон.
Люди відчувають і знають, що наближається пора масового відвідування лісових насаджень. Уже закінчується заготівля березового соку. З кожним днем стає все тепліше, збільшується кількість сонячних днів.
Розквітають анемони. Саме це людей, особливо молодь, не залишає байдужими до пробудження природи, яке вже явно видно у лісах.
Кожен, хто дивиться на весняні килими білих та жовтих анемон, затамовує подих. Людські очі завдяки цим яскравим кольорам починають звикати до ландшафтів весни. Душевна насолода заспокійливо впливає на відвідувачів лісових угідь. Анемони дають поштовх, після якого вже масово розквітає багато рослин.
Кожен із відвідувачів лісу вважає за потрібне зібрати цю красу і принести додому. Ніжні молоді пагони анемон, зібрані в букет, затиснуті у теплій руці людини, без води, поступово стають м’якими і нахиляють, а потім кладуть свої стебла на кисті рук.
Коли ж поставити у воду, анемони оживають і випрямляють свої стебла. Такі весняні букети прикрашають житло, даруючи душевний спокій та насолоду. Але минає час і квіти, звісно, в’януть. Тоді їх просто викидають у смітник.
Ми забуваємо про те, що треба берегти красу природи. Можна зірвати максимум 3 чи 5 квіток, яких буде достатньо, аби помилуватися.
Культура народу – це не те, який рівень освіти ми отримали, а те, як ставимося зокрема й до навколишнього середовища та рослин. Пам’ятаймо: саме маленькі рослини перед людиною беззахисні.

Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора