Вальник лісу – одна з найважчих професій у світі. Хоча й небезпечна ця робота настільки ж, наскільки й чоловіча. У всіх світових рейтингах саме професія вальника лісу у «топах» за кількістю загиблих і травмованих.
Звісно, сьогодні робота вальників лісу багато у чому автоматизована. Валити і пакувати дерева можуть машини. Хоча навіть у найсучасніших умовах завжди знайдеться місце для лісоруба.
І хоча звуки удару сокир на лісозаготівлі вже почуєш нечасто – все більше бензопили – набагато легшою робота не стала. Небезпека чекає на кожному кроці – це і гілки, що намагаються вибити око або розсікти обличчя, і важкезні стовбури, які можуть упасти прямо на лісоруба, та й головний інструмент – бензопила – далеко не найбезпечніша у світі штука. Без спеціальної підготовки орудувати цією 15-кілограмовою машиною – справа травматична. А про те, щоб вийти на роботу «під шафе» або після вчорашнього гуляння – взагалі не йдеться...
Але й то ще не все. Мало хто знає, але, аби стати лісорубом, треба бути ще й трішки альпіністом. Адже іноді падіння стовбура треба направити... Для цього робітник залазить на дерево і закріплює мотузку або трос у верхній частині стовбура. Після того, як мотузка зафіксована, він злазить, а трос натягують знизу лебідкою або вручну з безпечної відстані. Потім підпилене дерево тягнуть у потрібний бік. Тут головне – відійти на безпечну відстань. Адже падати стовбур рівно не буде і в середньому зміщається на декілька метрів уліво або вправо – вгадати важко.
До всіх цих «див» професії додаються ще й хвороби: це надірвані спини та пошкоджені суглоби. Адже зазвичай – що лісоруби нарубали, те й вантажать.
Попри все це, працівників у галузі вистачає. По-перше, вабить зарплата (подекуди може сягати 10 тис. грн). А по-друге, кажуть досвідчені лісоруби, це робота, на яку йдуть, здебільшого, за покликанням.
Вальник лісу повинен знати:
– устрій і правила експлуатації бензомоторних пил різних типів і валочного гідравлічного клина;
– правила і схеми організації механізованої розробки лісосік;
– правила добору дерев для рубання;
– раціональні прийоми виконання комплексу робіт із валки дерев, обрізки сучків, розмітки і розкряжівки хлистів, підгортання сортиментів;
– правила заточування пильних ланцюгів та іншого інструмента, що ріже;
– вимоги до використання засобів захисту;
– способи і прийоми безпечного виконання робіт;
– правила надання першої (долікарської) допомоги потерпілим при травмуванні, отруєнні і раптовому захворюванні;
Повинен уміти:
– перевіряти справність інструментів і пристосувань;
– знайомитися з робочою зоною виробництва, позначати її попереджувальними і заборонними знаками;
– дотримуватися правил використання технологічного устаткування, пристосувань та інструментів,
– способи і прийоми безпечного виконання робіт;
– проводити технічне обслуговування і поточний ремонт бензомоторних пил різних типів, валочного гідравлічного клина й іншого допоміжного інструмента, заміну пильних ланцюгів, очищення, змащення і заправлення паливом;
– відрізняти деревини коштовних порід і їх використання;
– здійснювати валку дерев, заготівлю хмизу, дров та інших сортиментів із дрібного лісу і чагарнику бензомоторними пилками різних типів відповідно до встановлених стандартів і технічних умов;
– виконувати за допомогою безредукторних бензомоторних пил комплекс робіт на лісосіках із одиночної валки дерев, обрізки сучків, розмітки, розкряжки хлистів і підгортання сортиментів.
– перевіряти наявність підпиляних, але не приземлених, завислих дерев, приземляти їх за допомогою трактора;
– надавати першу (долікарську) допомогу потерпілим при травмуванні, отруєнні в аварійних ситуаціях і раптовому захворюванні.
Здобути професію вальника лісу
можна у:
Закарпатському лісотехнічному коледжі Державного вищого навчального закладу «Національний лісотехнічний університет України» (Закарпатська обл., м. Хуст);
Щорському ВПУ лісового господарства (Чернігівська обл., м. Щорс);
Кременецькому лісотехнічному коледжі (Тернопільська обл., Кременецький р-н, с. Білокриниця);
Лубенському лісотехнічному коледжі (Полтавська обл., м. Лубни);
Харківському центрі професійної освіти Південної залізниці (Харківська обл., м. Люботин).
Фото Анни КРАВЕЦЬ
|
