Удавана молитва богомола - 21 Липня 2014 - Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник»

Зміст може не відповідати формі, а зовнішність не завжди ототожнюється із наповненням внутрішнім. Для прикладу: ще один взірець цього факту – комахи богомоли. Дивні створіння, мають таку милу назву, а що ж криється за нею насправді?..
Богомоли (лат. Mantodea) – ряд комах із неповним перетворенням.

У спокійному стані вони тримають передні, озброєні шипами ноги зігнутими і спрямованими вперед, наче моляться (звідси і їхня назва). Хоча латинською офіційно їх називають Mantis religiosa, що дослівно перекладається як «пророк релігійний». Насправді ж під личиною «праведника» криється справжній хижак.
На сьогодні відомо понад 600 видів. Поширені у країнах із теплим кліматом. В Україні трапляється богомол звичайний. Полюбляє мешкати в степу, рідше – в лісостепу.
Французький учений Жан Анрі Фарб у книзі «Звичаї комах» так відгукнувся про богомола: «У його вигляді немає нічого, що викликало би побоювання. Зате який жорстокий норов приховує така святенницька зовнішність. Це – тигр трав’яних джунглів, гроза мирних шестиніжок. Зігнувши чіпкі лапки в удаваній мольбі, він чекає наступну жертву».
Незважаючи на різноманіття виду, навіть представники одного з них можуть мати зовнішні відмінності, необхідні для мімікрії. Приміром, у Mantis religiosa (богомол звичайний) забарвлення може бути зеленим, жовтим або бурим. Це не ознака підвиду, а власне індивідуальна особливість на кшталт кольору шкіри у людини.
Годинами, а то й протягом усієї доби, богомол може сидіти на гілочці чагарнику або у стеблі трав’янистої рослини, зберігаючи нерухомість. Він настільки майстерно вміє зливатися з фоном, що помітити його майже неможливо. Якщо необережна комаха наблизиться до богомола, коли той стоїть на варті, відбувається різкий випад: складені передні кінцівки миттєво розпрямляються – і жертва опиняється у капкані, утвореному лапкою і гомілкою з гострими шипами. Смертоносні «руки» знову складаються, підносячи приголомшену і надійно зафіксовану жертву до рота.
Уявіть, наскільки при такому способі полювання хижак, маючи одну спробу нападу, вміє точно визначати відстані та кути. Цю здатність забезпечує будова голови комахи, на якій у першу чергу виділяються великі, опуклі, широко розставлені очі.
За схемою очікування богомол полює переважно на дрібну здобич. Якщо у поле його зору потрапляє більша істота, хижак починає підкрадатися до неї. Він рухається, не поспішаючи, і навіть не особливо ховаючись. Хоча при нагоді намагається зайти зі спини. До речі, богомол нападає не лише на комах, а й на дрібних хребетних, наприклад, рептилій, птахів і навіть мишей. Убити таку здобич або хоча б придушити її опір одним ударом не вдасться.
Якщо треба захищатися, богомол приймає оборонну позу. Підводиться на чотирьох ходильних ногах, розкриває крила (зазвичай складені на спині), намагаючись виглядати більшим, щоб налякати ворога. Розгойдується і викидає в бік потенційного противника кінцівки, намагаючись виставити назустріч ворогові шипи. Загрозлива поза і колючі «руки» – єдиний захист богомола, якщо йому не вдалося залишитися непоміченим. Зазвичай цього вистачає, щоб відлякати невеликого або недосвідченого хижака.
Незважаючи на прекрасно розвинені ноги і крила, богомол бігає повільно, а літає погано. До піших прогулянок також не дуже схильний. Але ближче до кінця літа самці змінюють свої звички: починають блукати в окрузі. Зіштовхуючись один з одним, вступають у бійку. Богомол, який програв на поєдинку, має всі шанси не лише загинути, але й стати їжею для переможця.
У подібних мандрах самці-богомоли шукають не турнірної слави, а кохання прекрасних дам. Завести романтичні стосунки непросто: самка, котра більша і сильніша за самця, запросто може з’їсти потенційного нареченого, особливо якщо вона ще не готова до парування. Тому самець, запримітивши ймовірну дружину, починає підкрадатися до неї набагато обережніше, ніж до найбільш чуйної та небезпечної здобичі.
Якщо самка повертається в його бік, він надовго завмирає на місці, лише трохи погойдуючись. Своєрідне залицяння може тривати 5-6 год.
Навіть успішне спаровування не гарантує самцеві безпеку: шестинога Клеопатра може прикінчити свого коханця відразу після завершення акту. Трапляються випадки, коли самки деяких видів поїдали самців навіть під час спарювання.
Англійський письменник Сомерсет Моем писав: «Люди дивуються, що самка богомола пожирає самця після акту кохання. Це її улюблений спосіб приносити собі задоволення».
Запліднена самка незабаром вибирає стеблинку або камінь – для відкладання яєць. Разом із ними з її черевця виділяється клейкий секрет, який миттєво твердне на повітрі. На місці кладки залишається краплина, всередині якої – 100-300 яєць.
Згодом самка ніби втрачає інтерес до життя, стає млявою. Її покриви тьмяніють, на них з’являються темні плями. Ще до кінця жовтня всі дорослі богомоли – і самки, і вцілілі самці – вмирають. Повністю механізм цієї запрограмованої смерті не з’ясовано, але відомо, що в організмі комахи припиняється синтез ряду амінокислот.
Для запуску розвитку зародка яйце має перенести тривале охолодження, не менше місяця пробути при температурі від +3°С до -18°С. Через деякий час, відігрівшись на весняному сонечку, зародки швидко розвиваються, і в кінці квітня-травні з кладки одна за одною виповзають личинки. Їхнє тіло покрите шипами, а ззаду за кожною тягнуться довгі нитки.
Личинка схожа на дорослу комаху не лише будовою, а й способом життя: так само полює, хапаючи здобич ловчими ногами, але при цьому більш рухлива, ніж дорослі. Після п’ятої линьки вона отримує крила і органи розмноження. І ось з’являється дорослий богомол.