Минають літа – й імена героїв-визволителів Великої Вітчизняної війни перекочовують до підручників історії. Проте є ще живі очевидці кровопролитних подій, чий подвиг не забувають їхні вдячні нащадки.
Сьогодні нам пощастило поспілкуватися з жителем волинського села Купичів, ветераном Великої Вітчизняної війни, людиною, яка більше 20 років присвятила служінню лісам, Феодосієм Волчуком.

Феодосій Микитович розповідає про своє життя, наче про телесеріал. За 90 літ було все – радість, смуток, солодкий присмак перемоги 1945-го, що зустрів на фронті, гіркота втрати.
Феодосій Волчук почав свою трудову діяльність ще 13-річним юнаком. Разом із братом та матір’ю доїв панські корови, допомагав по господарству. Пізніше – 4 класи польської школи, робота в колгоспі, фронт. Із 1944 року воював на 3-му Українському фронті.
Життя поєднало його з лісом у післявоєнний час. Тоді він після роботи в колгоспі навчився керувати трактором та на правах добровольця допомагав відновити понищену війною природу. За сумлінне ставлення до своїх обов’язків 1967-го йому запропонували посаду майстра лісу (колишня назва – лісник) Радовичівського лісництва державного підприємства «Ковельське лісове господарство». До своєї праці Феодосій Микитович ставився дуже відповідально. Головним обов’язком було – садити та охороняти ліс.
– За час роботи багато лісопорушників зловив, – говорить Феодосій Волчук. – Що ж поробиш – час важкий був, от і крали ліс. Але я жодного разу нікого не засудив. 
Справді, лісове господарство Волині зазнало великої шкоди під час фашистської окупації, а також внаслідок посиленої безсистемної експлуатації в післявоєнний період. Порушилася вікова структура лісових деревостанів, знизилася продуктивність насаджень, погіршився їхній біологічний стан, зменшилася лісистість. 
– Лише після 50-х років активізувався процес лісовідновлення, – продовжує Феодосій Микитович, – була розроблена спеціальна програма заліснення не покритих лісом площ. Наше лісництво садило близько 150 га лісу на рік. Також на високому рівні була і заготівля лікарських рослин. Заготовляла уся сім’я (сміється).
У свої 90 років Феодосій Микитович любить пожартувати. Поміж серйозних спогадів сипле і комічні.
– Якось до нашого лісництва направили лісничу із Сумської області, – розповідає. – Здається, Ліда її звали. Кажуть, що хорошої людини повинно бути багато. То це про Ліду. Вона мала 147 кілограмів! Перевозив на тракторі чи фурі всіх лісників разом, а її завжди одну (сміється). Але хороша людина була. Гарна і весела.
Загалом Феодосій Волчук пропрацював у лісовій галузі 21 рік – із 1967 по 1988 рр. А у 65 літ пішов на пенсію. Усе життя чоловік працював сумлінно і чесно. Не мав шкідливих звичок. А кожен ранок 90-річного пенсіонера й досі розпочинається зі свіжої газети. 
Феодосій Волчук – чудовий батько, люблячий дідусь та турботливий прадідусь. Він із упевненістю заявляє: якби мав можливість прожити життя знову – нічого не змінював би. 

Анна КРАВЕЦЬ
На фото автора: Феодосій Волчук
та Володимир Данилюк
P.S. Доки матеріал готувався до друку, перестало битися серце героя нашої публікації. Не дочекався визволитель 68-ї переможної весни... Вічна вам пам’ять, Феодосію Микитовичу!