До природно-заповідного фонду України належать ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Вони виокремлені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Фактично створення ПЗФ відбувається через надмірний вплив людини у природу, ріст антропогенного навантаження.  Природні, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – усе це чи то природні, чи штучно створені території та об’єкти природно-заповідного фонду, визначені Законом України «Про природно-заповідний фонд» №2456-XII (ухвалено Верховною Радою України 16 червня 1992 року).
Останніми роками площа природно-заповідного фонду України зросла більш ніж удвічі. До його складу входять понад 7 тис. територій та об’єктів загальною площею близько 3 млн га, що становить близько 5% території держави. Попри це, багато політиків та вчених вважають, що площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишається значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15%. Але ще не все вирішується лише тим, щоб назвати площу природно-заповідним фондом. Цей статус вимагає значно більшого. На жаль, в Україні досі не врегульовано, як же підтримувати ПЗФ у належному стані, як не перетворити заповідні території на хащі або пустку. Все це треба і варто вирішувати. І вирішувати вже, бо природні процеси відбуваються незалежно від того, хочемо ми того чи ні.
– Сьогодні лише на Волині до природно-заповідного фонду належить 1/5 частина всіх лісів. В основному – це перестійні, стиглі та пристигаючі лісові насадження. Значна частина їх розміщена біля автомобільних доріг, населених пунктів, у місцях масового відпочинку місцевого населення, – каже головний лісничий Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Шеремета. – Мусимо констатувати, що санітарний стан цих лісів зовсім не привабливий – спостерігається масова захаращеність, сприятливі умови для розповсюдження шкідників та хвороб лісу, існує небезпека виникнення та поширення лісових пожеж… Фізично заповідні ліси втрачають свій статус і потребують меншою чи більшою мірою проведення санітарно-оздоровчих заходів.
Уже 2 роки, як санітарно-оздоровчі заходи у заповідних об’єктах не ведуться. Причина – доповнення у 2012 році Закону України «Про природно-заповідний фонд» ст. 9-1. Ця стаття вимагає від постійних лісокористувачів установлення лімітів на заготівлю деревини під час проведення санітарно-оздоровчих заходів.
– Лімітування проведення санітарно-оздоровчих заходів є абсурдним за своєю суттю, – продовжує Сергій Шеремета. – Але, окрім того, сьогодні на законодавчому рівні ще навіть не визначений механізм установлення цих лімітів. У законі прописано, що для об’єктів ПЗФ загальнодержавного значення порядок установлення лімітів визначається Міністерством охорони навколишнього природного середовища, а для об’єктів місцевого значення – його територіальними органами.
Уже більше року, як управління охорони навколишнього природного середовища Волинської обласної державної адміністрації не має повноважень погоджувати не те що ліміти, а навіть плани санітарно-оздоровчих заходів. Наслідком цієї ситуації є не тільки незадовільний санітарний стан лісів, але й значні втрати державного лісового ресурсу, втрати коштів до бюджетів місцевого самоврядування.
Найбільш характерним прикладом сьогодні є ситуація, яка склалася в державному підприємстві «Любешівагроліс». Тут насадження, яке розташоване в межах національного природного парку «Прип’ять-Стохід», втратило свої природні та товарні якості ще два роки тому. Сьогодні це – рудий ліс. Всі звернення підприємства про надання дозволів на проведення санітарно-оздоровчих заходів до Міністерства охорони навколишнього природного середовища залишаються без реагування…
Спроби постійних лісокористувачів, які відповідно до охоронних зобов’язань мають дотримуватися режиму ведення господарської діяльності на об’єктах ПЗФ, що включає в себе також проведення санітарно-оздоровчих заходів, діяти в межах лісового законодавства блокуються правоохоронними органами.
– Управління інформувало про ситуацію, яка склалась, обласну державну адміністрацію, – зауважує Сергій Акиндинович. – Зверталися ми й до обласної прокуратури з клопотанням надати правову оцінку невідповідності ст. 9-1 лісовому законодавству. Але результатом було відкриття кримінального провадження щодо Цуманського держлісгоспу за проведення санітарно-оздоровчих заходів у заказнику «Кормин» без лімітів. Сьогодні це кримінальне провадження закрито. Але питання так і не вирішено.
Нещодавно у редакцію зателефонували селяни. Запитували, чи мають вони право взяти під захист частину річки. Чи можуть прибрати завалені дерева, які вже впали у воду, чи можуть прибрати сухостій, який ось-ось обвалиться на голови відпочивальників. На їхнє запитання мають відповісти, а точніше – відреагувати чиновники, депутати. Адже поки дії селян можуть розцінити (і обов’язково розцінять!) як правопорушення…
Оксана ЧУРИЛО
Фото автора
|
