Якою би популярною не була фотографія сьогодні, завжди знайдуться ті, чиї роботи вирізнятимуться ексклюзивним почерком та вираженням свого світогляду. Дивуватися й відкривати нове, зокрема у цій сфері, можна перманентно.

Спробую познайомити вас із досить харизматичною людиною, творчість якої, повірте, вражає креативом, нестандартним підходом та баченням ракурсів і… не тільки цим.
Коли вперше переглядала роботи співрозмовника, мимоволі щиро випалила (може, це й не дуже етично, але вийшов непоганий комплімент): «Тобі точно 23?». Адже, як на мене, щоб творити подібні дива у такому порівняно молодому віці, без таланту точно не обійтися.
Сергій Бебко з Рівного професійно займається фотографією близько семи років. Зізнається, що полюбив цю справу ще з дитинства. Десь із 5-річного віку тримати в руках плівковий фотоапарат було звичною справою. Сьогодні ж така діяльність стала хорошою комбінацією заробітку та реалізації творчого потенціалу.
– Натискати на кнопку фотоапарата може кожен. Значно важче зуміти передати сенс і глибину зображення, – зазначає молодий фотограф. – Для цього потрібна клопітка робота над собою. Дуже важливо вміти помічати деталі. Прогулюючись містом чи подорожуючи, сприймаю навколишній світ як через об’єктив і черпаю натхнення від таких спостережень. Наприклад, дивлюсь, як відбивається світло від мокрого асфальту, як поводиться природа, проявляючи свої різні явища…

Найчастіше у Сергія замовляють зйомки молодята на весілля, а також професійні моделі з різних міст України (Тернопіль, Рівне, Луцьк, Київ, Харків), зокрема для поповнення свого портфоліо.
– Найважче, зате найцікавіше фотографувати людей, – зізнається Сергій. – Усі по-різному реагують на об’єктив. Коли людина знає, що перед нею камера, часто замикається, не розкриваючи до кінця своїх емоцій. У таких випадках перевтілюєшся у психолога: всі ми особливі, і до кожного можна знайти підхід.
За допомогою зйомок маєш можливість вивчати людську психологію безпосередньо на практиці. Співрозмовник зазначає, що для цікавих світлин, які б максимально розкривали людину, передавали її емоції, внутрішній душевний стан, за можливості краще домовитися про зустріч попередньо. Так можна ближче пізнати «героя зйомки», накинувши приблизно ідеї, образи, місце для фотографування.
– Наприклад, якщо преді мною – старенький дідусь, у якого за плечима – нелегкий життєвий шлях, немає сенсу створювати веселий образ на яскравому фоні, – пояснює співрозмовник. – Тут доречнішими будуть задуманий серйозний погляд, глибокі тіні, можливо, люлька в руці…
Серед чималої колекції креативних портретних фото Сергія є багато пейзажів. Вдало позують на камеру об’єкти рослинного і тваринного світу.
– Іноді природу важче фотографувати, ніж людину, – продовжує Сергій Бебко. – Треба враховувати різні нюанси. Наприклад, відповідний кут сонячних променів, світла, гру кольорів. Якщо знайшов хороше місце для вдалого кадру, але погодні умови в цей момент тобі не підходять, доводиться кілька разів в один і той же час приходити, щоб спіймати потрібну мить. Природа в цьому сенсі примхлива і незалежна: її, як людину, не можна примусити повернутися у потрібний бік чи «посміхнутися» так, як треба. Вона – непідвладна.
Окрім психології, фотографія тісно пов’я­зана з таким приємним процесом, як подорожі. А якщо ти – талант, «заїхати» можна далеко. Так, молодий фотограф зізнається, що протягом п’яти останніх років час від часу має замовлення весільних, рекламних зйомок з-за кордону. Найбільш відвідувані країни у цьому сенсі – Італія, Швейцарія, Словенія, Угорщина, Польща. До речі, нещодавно у Сергія відбулася весільна фотосесія у Мілані.
Під час розмови зачепили тему плівкових фото. Цікаво, що сьогодні професіонали, творчі люди як у Європі, Америці, так і в Україні часто використовують саме плівку.
– Вона більш своєрідна, і кольори відтворює природніші, – підкреслює співрозмовник. – Порівнюючи плівкові і цифрові фото, останні не такі живі чи натуральні. А за допомогою плівки краще передається душевність того, що зловлено у кадрі.

А ще цікава та не менш складна річ – макрозйомка. Вона потребує особливої підготовки.
– Побачити кадр у макрорежимі значно важче, ніж звичайний, – продовжує Сергій. – Хочеш зловити щось дрібне, зате красиве, треба нагнутися, присісти, придивитися. Якось дорогою до Італії, проїжджали через Австрію, зупинилися на заправці випити ранкової кави. Часу даремно не гаяв: в об’єктив у режимі макрозйомки вдало потрапила муха на ніжно-голубому фоні квітки…
…Щоби наскрізь пройнятися відчуттями і реаліями процесу фотозйомки, мала унікальну можливість після інтерв’ю із Сергієм спробувати себе у ролі моделі. Річ не у самоствердженні, а у цікавих відкриттях та ламанні стереотипів. Після 4 годин стояння у подібних позах тобі здається, що тяжко працював на полі весь день. Створення емоцій, душевна віддача, повірте, виснажує ще й як! Про мистецтво бути фотографом я взагалі мовчу. У цьому сенсі Сергій Бебко приємно дивував невимушеністю і легкістю атмосфери, тонко розуміючи людську психологію. Згодом, переглядаючи вдалі кадри, виникала думка: фотозброя у руках професіонала воістину творить дива. Не порожні слова, адже на практиці перевірила.

Тетяна САСЮК
Фото Сергія БЕБКА