Fragaria vesca L. – суниці лісові. Російська назва – земляника лесная. Інші назви: агудка, бажумка, базінка, базюмка, байбара, бамбара, бамбера, єгодка, капшуки, материнка, пазобник, пазьомка, поземка, позюмка, позьомка, полевниця, половниця, полониця, полуниця, полунишник, полуночник, сониця, сонниця, сунєчник, суниця, їдома, суниця снідка, суниця звичайна, суниченька, сунишник, суніци, сунішнік, трускавка, шунице, яриця, лісові ягоди, червоні ягоди.

Це найпопулярніші і найбільш шановані в народі ягоди, про лікувальні властивості яких, напевно, не треба й нагадувати.
Вже давно селекціонери вивели чимало різних за величиною, формою та смаком культурних сортів суниць і полуниць, але незрівнянною за своїми цілющими та всіма іншими властивостями є праматір цього роду – суниця лісова, створена природою без участі людини.
Коли на ринках продають ранні сорти полуниць, справжнім шанувальникам ягід вже недовго залишається чекати, доки дозріють ягоди суниці лісової. Перші суниці – ще зеленкуваті – тільки з’являються у лісі, як їх уже несуть діти, нанизуючи попередньо на стебла (соломинки) травинок, до своїх осель. Всі, хто трапляються їм дорогою додому, обов’язково звертають на це увагу.
Не минає й тижня, як малеча вже несе стиглі ягоди у скляних півлітрових або літрових банках. Це вже по-справжньому розпочався збір стиглих ягід суниць лісових.
На сонячних галявинах у лісі, на вирубках, у рідколіссі серед багатьох видів рослин виділяються червоні ягоди малопомітної низькорослої рослини. Шана і повага до суниці та її популярність полягає у цілющих та смакових властивостях.
Самі ягоди – в міру солодкі, природно запашні, найкраще смакують стиглі, але не перестиглі або зеленкуваті. Смакуєш із великим задоволенням і не можеш натішитися.
Суниці люди збирають мовчки, не втомлюючись. Напевно, самі ягоди непомітно для людей вимагають поваги до себе. Суниці відрами не збирають, тому що чим цінніші ягоди, тим важче їх збирати великими кількостями. Перед тим, як повертатися з лісу додому, збирачі ягід чомусь самовільно, без попередньої домовленості, зривають незначну кількість кущів рослини зі стеблами, листям та ягодами, несуть їх до осель, тримаючи в одній руці банку з ягодами, а в іншій – кущі.
Ягоди суниць лісових перед вживанням не миють (у цьому немає потреби) і їдять зі сметаною. Інколи додають цукор. Описати саме задоволення від куштування такої страви важко, бо хто не пробував їсти ягоди суниць лісових, не зрозуміє.
Кущі рослини з ягодами висушують на зиму і вживають як чай. Коли запитуєш у дітей, чи будуть вони пити чай із сушених кущів суниць, вони не поспішають давати відповідь. Але коли відчують запах цього чаю, без нагадувань залишають свої справи і поспішають смакувати.
Напевно, людський організм акумулює в собі, створюючи на довгий час запаси, всі цілющі та необхідні для життєдіяльності поживні речовини суниць лісових. Мені здається, що після неодноразового поїдання ягід людина непомітно стає здоровішою, добрішою, бадьорішою, енергійнішою. Ця ягода піднімає тонус організму і покращує настрій.
На Волині звикли засипати шарами, чергуючи з цукром, ягоди суниць лісових у скляні бутлі, ставлячи їх на підвіконня із сонячного боку і накриваючи горловину тари марлею (це захист від попадання комах). При цьому суниці з цукром певний час настоюються. Взимку ця суміш є найкращими народними ліками.
Невелика на вигляд, непоказна, скромна на фоні інших рослин суниця лісова серед усіх ягід природи є найулюбленішою, найшанованішою і найкориснішою для людей, особливо ж – дітей.
Порівнюючи суницю з плодами та ягодами південних регіонів (значно тепліших і з більшою сонячною активністю, ніж наші краї), напевно, кожен, хто знає суниці лісові, ніколи не віддасть пальму першості будь-якій іншій рослині.
Квіти суниць не вирощують у горщиках у кімнатних умовах, не продають у квіткових магазинах, не створюють їм рекламу. А даремно. Головне те, що лісові суниці – найулюбленіші ягоди.

P.S. Пригадую випадок. Повертаючись із Шацьких озер додому, дорогою біля рекреаційного пункту, як завжди, люди продавали дари лісу: ягоди, гриби. Мій гість із мегаполісу, який народився та виріс на Волині, побачив літрову банку суниць лісових. Не торгуючись із юнаком, купив ці ягоди. Вже в автомобілі, продовжуючи шлях додому, ми деякий час мовчали, вдихаючи приємний оздоровлюючий запах. Потім майже одночасно кожен із присутніх пригадав історії із життя, пов’язані з суницями. Якими приємними були ті спогади...

Валерій ПНЕВСЬКИЙ
Фото автора