Помітною є позитивна тенденція сьогодення: все більшої популярності набувають різні види туризму: гірський, лижний, пішохідний, велосипедний, водний… Щодо особистих бажань, то давно переслідувала мрія взяти участь у сплаві. Напередодні дня народження замість класичного жанру (квіти, запаковані подарунки) чоловік, на превелике щастя, пропонує більш екстравагантний презент. Годі було уявляти кращого сюрпризу. 
Відтак суботньої весняної днини втрапляємо на відкриття сезону сплавів на Волині. Отримати море позитивних вражень не перешкоджала поява невеликого дощу. Погана погода? Ви про що? У природи немає таких понять…
Одноденний сплав пролягав річкою Стир. У програмі туристичного маршруту – проходження відстані 22 км від обласного центру Волині до смт Рокині. Шестеро учасників, серед яких – організатор, інструктор зі сплаву Андрій Хрісантов.
Лучанин каже, що ось уже кілька років сплавляється на річках. Спочатку він із товаришами позичав напрокат судно і все необхідне спорядження. Віднедавна має власний катамаран. Так, разом із друзями стали організовувати свої маршрути й туристичні походи на воді. 
– Охочих взяти участь у сплаві завжди вистачає, – каже Андрій Хрісантов. – Новачки часто хвилюються, мовляв, чи зможу, чи треба мати відповідні знання. На це я завжди усім відповідаю: головне – бажання.
Погоджуюся зі співрозмовником. Нині у мене – дебют, а страху зовсім немає. Погода трохи «кисне» – на те вона, звісно, має право. Та хіба для нас може щось стати на заваді? Адже краса яка довкола… 
– Подобається сплавлятися, тому що так я розслабляюся, відпочиваю, відмикаюся від зовнішнього світу. Ніякого зв’язку, техніки, Інтернету. Лиш ти, вода і стихія. Імпонує спілкування з новими людьми, – посміхається Андрій. – А скільки можна надивуватися красою природи… 
Причалюємо до берега для обідньої перерви. Поки хлопці лаштують казанок і дрова для приготування справжнього козацького кулешу, розпитую учасників нинішнього заходу про враження.  
– Відчуття від сьогоднішнього сплаву неймовірні, – каже Людмила Данилюк. – Спочатку думала, що буде страшно, бо не вмію плавати. Але з першої хвилини всі тривоги зникли, прийшло умиротворення. Пливеш і бачиш все з іншого ракурсу. Активний відпочинок дає змогу забути про міську метушню. Сподобалося відчути себе частинкою злагодженого колективу. В майбутньому хотілося б здійснити подорож річкою з дрібними порогами, щоб відчути приплив адреналіну.  
Куліш смачнючий, трав’яний чай, заварений у казанку, додає тонусу, – настрій покращується втричі. Є сила гребти далі! 
Вода під веслом грайливо шумить, дощ миє носа і щоки. Де-не-де видніються позеленілі боки узбережжя, а там – задумані рибалки, енергійні качки; раз у раз трапляються погризені бобрами стовбури дерев… І тиша… Коли ми всі шестеро на мить перестаємо гребти, в повітрі нависає дивна мовчанка природи. Подібної ви не почуєте ніде, лише тут, серед вод і ледь помітного шуму вітру.           
Усі на кілька хвилин замовкають, вражені дійством стихії. Хочеться схопити цю мить за хвіст, запхати до кишені, щоби потім згадати, наскільки містичною і приголомшливою може бути вона – природа. 
Тетяна МИЗНІКОВА
Фото автора 
та з архіву Андрія ХРІСАНТОВА