Найбільш наближеними до природи були ранні вірування багатьох народів, зокрема і давніх слов’ян. Людина жила в гармонії з навколишнім світом, тонко відчувала його, знала про божественне начало всіх живих істот. Було поширене природопоклонство. Гріхом вважали забруднювати воду, зневажати землю, рослини чи тварин.

Подібне ставлення до всього живого зберегла така релігія, як синтоїзм, поширена в Японії. Основу синтоїзму становить культ предків, поклоніння силам природи, обожнювання рік, гір, рослин, тварин. Свою віру японці називають «релігія серця», адже суть синтоїзму не в обрядах, книгах, а в національному духові.
Людина, згідно з синтоїзмом, не повинна руйнувати світ природи, а пристосовуватися до нього. Це можна спостерігати на прикладі японської архітектури, яка не конкурує з природою, а прагне стати її частиною. В японських житлах майже відсутні меблі, а дім часто прикрашений садочком або озерцем з елементами дикої природи. Синтоїстські храми розміщені в мальовничій місцевості: у парках, біля джерел, рік, підніжжя гір – все зі збереженням природного ландшафту.
У прихильників синтоїзму можна повчитися вмінню знаходити душевний спокій, споглядаючи прекрасний світ природи та створюючи його навколо себе.
«Не знищуй природного людським, не знищуй природного штучним, не жертвуй собою заради збагачення» – один із постулатів японських священиків.
Проявляти любов і співчуття до живих істот так, як матір, котра кидає все, аби врятувати єдиного сина, вчить буддизм. Принцип відмови від насилля – один із основних у цій релігії. Саме буддистська етика зіграла значну роль у збереженні природи, незважаючи на високу густоту населення у країнах, де основна релігія – буддизм.
Почесне місце займає природа в прихильників індуїзму. У них можна повчитися гуманному ставленню до тварин, рослин. Так, у деяких районах Індії місцеві жителі, щоб зберегти пташині колонії, не підпускають до них навіть фотографів. Дерева, ріки вважаються священними. Вирубка дерев, забруднення рік прирівнюється до гріха. «Врятуй природу або помри», – говорить Бхагавад-гіта.
Згідно з джайнізмом (релігія, що виникла в Індії біля 6 ст. до н. е.), весь світ одухотворений, потребує дбайливого ставлення. Відмовившись від землеробства (щоб не завдати шкоди живим істотам), джайнські общини здавна жили в містах і займалися ремеслами та торгівлею. Не прагнучи розкоші, багаті прихильники цієї релігії часто вкладають власні кошти в розвиток науки, будівництво храмів, шкіл, притулків, видавництво книг.
Джайни проти полювання, допомагають не тільки домашнім, а й диким тваринам: підгодовують голодних звірів та птахів, лікують їх. М’яса не споживають, а щоб не завдати шкоди рослинам, навіть відмовилися від коренів, коренеплодів та плодів, які містять багато насіння.
Охороняти природу і розумно використовувати її багатства вчить іслам. Всі творіння Аллаха, згідно з Кораном, є досконалими і священними, а зло породжене гріховними діями людини.
Іслам забороняє вбивати тварин без причини та особливої потреби, знущатися над ними. Людина несе відповідальність за чотирилапих, повинна турбуватися про хорошу їжу для них та належне утримання. Необхідно піклуватись і про дерева, збереження яких продовжує людське життя. Ті, хто рубає фруктові та інші корисні дерева, може бути наказаний Аллахом.
Згідно з ісламськими традиціями, нема поділу між людиною та природою, а жити потрібно відповідно до можливостей навколишнього середовища.
За тисячі літ до того, як екологічні проблеми стали загальносвітовими, питання захисту довкілля досить серйозно розглядав іудаїзм.
Відповідно до Торі, світ був створений для людини, а людина повинна оберігати його таким, яким отримала із рук Всевишнього.
Тора застерігає від непотрібних руйнувань навіть у військовий час. Рекомендує створення зелених зон навколо міст, наполягає на неприпустимості схрещування різних видів рослин і тварин.
Талмуд забороняє викидати сміття на суспільній території, а підприємства, які є джерелом шуму, забруднюють повітря та воду, рекомендує розміщувати за межами міста.
Єврейський закон не дозволяє вбивати без особливої необхідності тварин, ранити їх, їсти м’ясо хижих звірів і птахів, а також тварин, які виконують санітарну роль у водоймах. Найбільш вагомим з екологічної точки зору є закон про сьомий рік, коли полям дається час для відпочинку.
В основі християнської етики лежить любов. Почуття любові, яке є основою віри в Бога, передбачає і любов до всіх Його творінь. Ця любов виявляється у ставленні до живих істот і є найвищою мудрістю.
Згідно зі Святим Письмом, увесь світ і кожна істота мають незамінну цінність як Боже творіння. Нічого не було створено без необхідності.
Зміст багатьох біблійних притч ґрунтується на прикладі рослин та змін, які з ними відбуваються, а на перших сторінках Книги Буття можна знайти класифікацію біблійної флори. У Біблії згадується близько 100 видів рослин. Дерево життя (світове дерево) є найвищим символом віри в Господа.
Розглядаючи природу та її багатства лише з точки зору споживача, людство приречене на самознищення.
Без залучення релігійних учень, які покликані сформувати духовне ставлення людини до природи як Божого творіння, заклик до її збереження буде неповним.

Оксана ГАВРИЛЮК,
старший науковий співробітник відділу природи Волинського краєзнавчого музею