Сьогодні ведеться багато розмов із приводу радіаційного забруднення. Але перш за все потрібно знати, яка буває радіація.
Тож розрізняють декілька її видів. Альфа-частинки: відносно важкі, позитивно заряджені. То – ядра гелію. Бета-частинки – це просто електрони. Гамма-випромінювання має ту ж електромагнітну природу, що і видиме світло, однак тут значно більша її проникаюча здатність. Нейтрони – електрично нейтральні частинки, виникають зазвичай безпосередньо поблизу атомного реактора, який працює.

До речі, сонце – один із природних джерел рентгенівського випромінювання, але земна атмосфера забезпечує надійний захист від нього.
Заряджені частинки активно взаємодіють із речовиною, тому, з одного боку, навіть одна альфа-частинка за умови попадання в живий організм може знищити або пошкодити дуже багато клітин. З іншого боку – достатнім захистом від альфа- і бета-випромінювання є будь-який, навіть дуже тонкий шар твердої або рідкої речовини – наприклад, звичайний одяг (якщо, звісно, джерело випромінювання розміщене зовні).
Варто розрізняти радіоактивність і радіацію.
Джерела радіації – радіоактивні речовини або ядерно-технічні установки (реактори, прискорювачі, рентгенівське обладнання і т.п.), можуть існувати значний час, а радіація є лише до моменту свого поглинання в якій-небудь речовині.
Нерідко засоби масової інформації роблять типову помилку, повідомляючи: «Сьогодні там-то виявлено радіоактивне джерело в 10 тисяч рентгенів при нормі 30». По-перше, рентгенами вимірюється доза, а характеристикою джерела є його активність. Джерело в стільки-то рентгенів – це те ж, що й мішок картоплі вагою в стільки-то хвилин. Тому в будь-якому випадку говорити можна лише про потужності дози від джерела. І не просто потужності дози, а із зазначенням того, на якій відстані від певного місця вона виміряна. А вислів «норма 30» можна розуміти лише як умовну верхню межу звичайних показань дозиметра в місті, тобто 30 мікрорентгенів на годину. До речі, такої норми теж немає.
Тому правильний варіант повідомлення такий: «Сьогодні там-то виявлено радіоактивне джерело, впритул до якого дозиметр показує 10 000 мікрорентгенів на годину, при тому що середнє значення радіаційного фону в нашому місті не перевершує 30 мікрорентгенів на годину».
Що вимірює і чого не вимірює дозиметр?
Дозиметр вимірює потужність дози іонізуючого випромінювання безпосередньо в тому місці, де він перебуває. Однак корисний прилад буде тільки за умови дуже істотних радіоактивних забруднень, які трапляються нечасто. Не дуже сильні, але тим не менш небезпечні забруднення побутовим дозиметром виявити дуже важко. Для цього потрібні зовсім інші методи, які використовують тільки фахівці. Щодо можливості перевіряти за допомогою побутового дозиметра відповідність радіаційних параметрів встановленим нормам можна сказати наступне. Дозові показники (потужність дози в приміщеннях чи на місцевості) для окремих точок перевірити можна. Однак побутовим дозиметром дуже важко обстежити всі приміщення і домогтися впевненості, що локальне джерело радіоактивності не пропустили. Марно намагатися вимірювати радіоактивність продуктів харчування або будматеріалів за допомогою побутового дозиметра. Він здатний виявити хіба що дуже забруднені, зміст радіоактивності яких у десятки разів перевищує допустимі норми. Для продуктів і будівельних матеріалів нормується не потужність дози, а вміст радіонуклідів. Дозиметр принципово не дозволяє вимірювати цей параметр.
До чого може призвести вплив радіації на людину?
Це називають опроміненням. Основу такого впливу становить передача енергії радіації клітинам організму. Опромінення може викликати порушення обміну речовин, інфекційні ускладнення, лейкоз і злоякісні пухлини, променеве безпліддя, променеву катаракту, променевий опік, променеву хворобу. Для дітей опромінення набагато небезпечніше, ніж для дорослих.
Як захиститися від радіації?
Від джерела радіації захищаються часом, відстанню і речовиною. Чим менше часу ви перебуваєте поблизу джерела радіації, тим меншою буде отримана від нього доза опромінення. Відстанню – завдяки тому, що випромінювання зменшується з віддаленням від компактного джерела. Отож, чим далі ви від джерела, тим краще. Також необхідно прагнути, щоб між вами і джерелом радіації виявилося якнайбільше речовин: чим їх більше і чим щільніше розміщені, тим вагомішу частину радіації поглинуть.
Чи допомагає алкоголь?
Ні. Можливо, певною мірою діє психологічно: випив – і не страшно.
Як радіація може потрапити в організм?
Людина реагує на радіацію, а не на її джерело. Ті джерела радіації, якими є радіоактивні речовини, можуть проникати в організм з їжею і водою (через кишечник), через легені (при диханні) і, незначною мірою, через шкіру, а також за умови медичної радіоізотопної діагностики. Крім того, людина може потрапити під зовнішнє опромінення від джерела радіації, яке перебуває поза її тілом. Внутрішнє опромінення значно небезпечніше, ніж зовнішнє.
В окремих селах Волині до 60-65% дози внутрішнього опромінення може бути сформовано через вживання дарів лісу – грибів та ягід.
Найбільшу кількість радіонуклідів цезію акумулюють гриби, особливо зелениці, піддубці, польські, моховики; найменше – білі, підосиновики (див. табл. 1).
Останнім часом багато хто практикує висушування грибів польських, моховиків, але ж вони навіть у свіжому вигляді практично на 100% перевищують допустимі рівні вмісту радіонуклідів. Враховуючи те, що при висушуванні грибів їхня маса зменшується в 10-20 разів, при висушувані цих грибів отримуємо потужні джерела випромінення, і протягом року насичуємо радіонуклідами не лише свій організм, а й рідних та друзів.
Промивання у проточній воді, відварювання, дозволить знизити радіоактивне забруднення до 50%.

Нині, незважаючи на значний розвиток хімії та біохімії, у практиці лікування чималої кількості хвороб широко використовуються лікарські рослини. Чимало людей взагалі надає перевагу тільки лікарським рослинам та препаратам із них. Потрібно знати, що найбільше накопичує радіонукліди багно (1630 Бк/кг). Допустимий рівень для лікарської сировини – 600 Бк/кг. Багно ж утричі перевищує норму. Забрудненими залишаються: верес, бруньки сосни, плаун (див. табл. 2).
Найбільша питома активність м’яса – у кабана. В ягодах чорниці бувають лише поодинокі випадки перевищення, значно частіше забрудненими є ягоди журавлини.
Що таке «нормальний радіаційний фон» або «нормальний рівень радіації»?
Є регіони з підвищеним радіаційним фоном. Це, наприклад, високогірні міста Богота, Лхаса, Кіто, де рівень космічного випромінювання приблизно в 5 разів вищий, ніж на рівні моря. Це також піщані зони з великою концентрацією мінералів, що містять фосфати з домішкою урану і торію – в Індії (штат Керала) і Бразилії (штат Еспіріту-Санту). Можна згадати ділянку виходу вод із високою концентрацією радію в Ірані (м. Ромсер). Хоча в деяких із цих районів потужність поглиненої дози в 1000 разів перевищує середню на поверхні Землі, при обстеженні населення не виявлено зрушень у структурі захворюваності і смертності. Крім того, навіть для конкретної місцевості не існує «нормального фону» як постійної характеристики. У будь-якому місці, навіть для неосвоєних територій, де «не ступала нога людини», радіаційний фон змінюється від точки до точки, а також у кожному конкретному місці з часом. Ці коливання фону можуть бути дуже значними. В обжитих місцях додатково накладаються фактори діяльності підприємств, роботи транспорту і т.д. Наприклад, на аеродромах завдяки високоякісному бетонному покриттю з гранітним щебенем, як правило, вище, ніж на прилеглій місцевості. У Маневицькому р-ні найчастіше радіоактивно забруднена продукція трапляється у Галузійському та Вовчецькому лісництвах (ДП «Маневицький лісгосп»), Градиському та Городоцькому (ДП «Го­родоцький лісгосп»), Карпилівському та Клі­тецькому (ДП «Камінь-Каширський лісгосп»), Осницькому та Тельчів­ському (ДП «Колківський ліс­­госп»), Білоозерському та Ве­­ликоглушанському (ДП «Лю­бешівське лісомисливське гос­подарство»). Але говорити, що в певному місці продукція (гри­би та ягоди) буде радіоактивною, а в іншому ні – не зовсім правильно. На Волині дуже різні лісорослинні умови, різні види ґрунтів неоднакового зволоження – від сухих до болота. А це все впливає на здатність рослин накопичувати радіонукліди. Трапляються випадки, коли на віддалі 200 м результати різняться до абсолютно протилежних.
Іноді можна натрапити на твердження, що радіоактивні відходи в сховищах повністю розпадуться за 300 років. Це не так. Просто цей час становитиме приблизно 10 періодів напіврозпаду цезію-137, одного з найпоширеніших техногенних радіонуклідів, і за 300 літ його радіоактивність у відходах знизиться майже в 1000 разів, але, на жаль, не зникне.
Радіоактивне забруднення залишається і залишиться іще наступним поколінням. Нам же потрібно знати і вміти жити так, щоб зменшити вплив радіації на свій організм.

Віталій ДЕРКАЧ,
провідний спеціаліст ДП «Маневицька радіологічна лабораторія»