Чорнобиль. То назва районного центру, що розташований за 130 км від Києва. Впродовж століть це невелике, але мальовниче містечко на річці Прип’ять хизувалося багатою архітектурною спадщиною, гарними ландшафтами та привітними городянами. Але, на жаль, в історію Чорнобиль назавжди увійшов як місто, що дало назву одній із найбільших в історії людства катастроф... 
А у життя мільйонів людей увійшли слова «радіація», «зона», «ліквідатор», «відселення». На квітучий українській землі з’явилися порожні міста і села; мертвий ліс, у який не можна ходити; фруктові сади, насичені радіоактивною отрутою; вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.
За покликом рідної землі на захист свого народу до палаючого реактора прибули рятувальники, які, жертвуючи своїм здоров’ям та життям, все ж подолали лихо. Щороку ми схиляємо голову перед цими героями…
З нагоди 27-ї річниці Чорнобильської трагедії Волинський обласний еколого-натуралістичний центр разом зі спілкою «Чорнобиль» Луцького району, студентами Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки та гуртківцями Боголюбського шкільного лісництва організував акцію «Посади дерево для пам’яті».
– Щороку ми проводимо різноманітні заходи, присвячені Чорнобильському лиху, – говорить директор ВОЕНЦ Валентина Остапчук. – Це і позакласні години, уроки-пам’яті, уроки-реквієми, організовуємо конкурси на кращий твір та малюнок, присвячений чорнобильській трагедії. Цього року ми запланували провести щось незвичайне, що залишить слід у житті кожного. Тому заклали алею пам’яті чорнобильцям.
Слово надали також голові спілки «Чорнобиль» Федорові Рузаку.
– Дуже приємно, що до акції долучилася й молодь, – не приховуючи емоцій, говорить один із ліквідаторів лиха Федір Володимирович. – Адже страшна біда, яка спіткала людей у мирний час, нанесла шкоди і природі, і людям. Дуже прикро, що до цьогорічної Чорнобильської дати дожило лише 30% команди ліквідаторів. Але життя продовжується.
Загалом спілка «Чорнобиль» не залишила в біді і родичів загиблих. Щорічно виділяється допомога сім’ям ліквідаторів.
Близько 20 юнаків та дівчат садили деревця як знак пам’яті про той страшний день. Щоб і наступні покоління, ідучи вздовж алеї, схилили голову перед героями.
– Це велике щастя, що ми живемо і вчимося творити прекрасне, – ділиться враженнями десятикласниця, гуртківець Боголюбського шкільного лісництва Дарина Шкабура. – Ми вносимо свою маленьку частину подяки тим ветеранам, які крізь сльози згадують про той страшний час.
Минають роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ми будемо відчувати на собі її наслідки та чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям та життям. Доземно схиляємося на знак подяки перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими…
Анна КРАВЕЦЬ
Фото автора
|
